Справа № 308/1708/23
06 березня 2023 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
02.02.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне подружнє життя між позивачкою та відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує формально, при цьому офіційно наразі не припинений, подружжя перебуває в процесі розлучення . Також вказує, що у шлюбі у них народився син, який проживає разом з нею.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак від відповідача надійшла заява, в якій він визнає вимоги позову, не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо заявленої вимоги сторони позивача, позов визнав в повному обсязі.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем суд здійснює розгляд в порядку ст. 206 ЦПК України.
Заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
05.05.2020 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що у книзі реєстрації шлюбів зроблено запис №194. Прізвище після одруження: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
У даному шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Батьками якого зазначено сторін.
Судом встановлено, що спільне життя між подружжям не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, шлюб існує формально, сторони проживають окремо, подружжя перебуває в процесі розлучення.
Згідно з даних АСДС «Д-3» позовна заява про розірвання шлюбу між сторонами перебуває на розгляді Ужгородського міськрайонного суду З/о.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відомостей про місце роботи відповідача, а також про розмір отримуваного ним доходу, про наявність утриманців на його матеріальному забезпеченні в судовому засіданні здобуто не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Проаналізувавши главу 15 СК України, суд приходить до висновку, що наявність офіційного працевлаштування батьків не впливає на спосіб стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, а відтак вимога позивачки про стягнення аліментів з відповідача у частці від доходу (заробітку) останнього підлягає до задоволення з визначенням такої у розмірі 1/4.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. На підставі вказаної пільги позивачка звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. за розгляд судом вимоги немайнового характеру.
За ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, суд
ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду 02.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов