Справа № 308/472/19
07 березня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 та його адвоката - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 та її адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/472/19, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070170000652 від 24.05.2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, -
у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
24.05.2018 року, близько 07 год. 00 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним транспортним засобом марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер Чеської Республіки « НОМЕР_1 », в якому в якості пасажира на передньому правому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_8 , здійснюючи маневр виїзду з другорядної дороги на голову дорогу - автодорогу Київ - Чоп, в напрямку м. Ужгород, внаслідок порушення п.16.11 Правил дорожнього руху України, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, об'єктивно не врахувавши дорожню обстановку та нехтуючи вказаними правилами дорожнього руху, знаходячись на перехресті нерівнозначних доріг, виїхав на автодорогу «Київ - Чоп», по якій в той час, в напрямку м. Мукачево, з дотриманням ПДР України, рухався автомобіль марки «Mercedes Benz» моделі «Vito», р/н Словаччини НОМЕР_2 , з яким передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення. Внаслідок даного контактування, автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер Чеської Республіки « НОМЕР_1 », відкинуло на смугу руху, яка веде в напрямку м. Ужгород, та по якій в той час, з дотриманням ПДР України, рухався вантажний автомобіль марки «Mercedes Benz», р/н НОМЕР_3 , з яким також відбулося зіткнення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир керованого ОСОБА_4 автомобіля - ОСОБА_8 , який знаходився на передньому пасажирському місці, отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №264 від 26.06.2018 року та п. 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті і вкладаються в час ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та покаявся у вчиненому. Підтвердив обставини вчиненого злочину, щодо часу, місця, обставин та обстановки злочину, які зазначені в обвинувальному акті. Показав, що в той час проживав в с. Дубрівка. 24.05.2018 року їдучи на роботу в м. Ужгород, по дорозі підібрав ОСОБА_8 , який знаходився на автобусній зупинці та теж мав намір їхати в м. Ужгород. Під час виїзду на головну дорогу, здійснюючи поворот ліворуч, не зміг повністю перестроїтись, машина заглохла і відбувся лобовий удар з автомобілем марки «Mercedes Benz» моделі «Vito», який рухався в напрямку м. Мукачево, після чого його розвернуло в напрямок м. Ужгород та відкинуло на смугу руху по якій рухалася фура, де відбулося повторне лобове зіткнення. Більше нічого не пам'ятає, оскільки втратив свідомість та прийшов до тями лише у кареті швидкої допомоги. Цивільний позов визнав в повному обсязі, однак повідомив, що наразі таких коштів не має. Додав, що частину грошових коштів вже відшкодував. На даний час транспортним засобом не керує.
Не зважаючи на повне визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина у скоєному злочині повністю підтверджується дослідженими в ході розгляду справи наступними доказами.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що очевидцем даної дорожньо-транспортної пригоди вона не була. Про факт ДТП їй повідомила сусідка 24.05.2018 року біля 07 год. 20 хв. Коли вона прибігла на місце ДТП, то побачила машину, яка була в кюветі. В тій машині був її чоловік. В подальшому чоловіка забрала швидка допомога, де вже в лікарні чоловіку зробили операцію. ОСОБА_4 знає як односельчанина, який живе в с. Дубрівка біля двох місяців. Наміру посадити в тюрму ОСОБА_4 не має, однак бажає щоб їй відшкодували спричинену матеріальну та моральну шкоду, а тому заявлений цивільний позов підтримує повністю.
Від допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прокурор відмовився в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив висновки зазначені у експертизах, що були проведені ним у рамках даного кримінального провадження. Повідомив також, що був присутній під час проведення слідчого експерименту.
Крім показань обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_6 та експерта ОСОБА_11 , вина ОСОБА_4 у вчиненому злочині стверджується наступними письмовими доказами по справі:
?рапортом за №3264 від 24.05.2018 року, адресованим начальнику ВП Ужгородського РВП ГУНП в Закарпатській області, згідно якого 24.05.2018 року, о 07 год. 07 хв., на лінію 102, надійшло повідомлення про те, що 24.05.2018 року о 07 год. 06 хв., за адресою Ужгородський район, с. Дубрівка, а/д М-06 відбулося ДТП між вантажним автомобілем, легковим, та мікроавтобусом. Про наявність потерпілих заявник не повідомив.(Т.1 а.с. 60),
?рапортом за №3266 від 24.05.2018 року, адресованим начальнику ВП Ужгородського РВП ГУНП в Закарпатській області, згідно якого 24.05.2018 року о 08 год. 06 хв., надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 24.05.2018 року о 08 год. 05 хв. за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 70 доставлено з с. Дубрівка потерпілого ОСОБА_8 , приблизно 1969 р.н., жителя с. Дубрівка, який потрапив в ДТП в с. Дубрівка. Діагноз: політравма. У край важкому стані. Заявник: ОСОБА_12 , (Т.1 а.с. 61),
?рапортом за №3267 від 24.05.2018 року, адресованим начальнику ВП Ужгородського РВП ГУНП в Закарпатській області, згідно якого 24.05.2018 року о 08 год. 27 хв., надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 24.05.2018 року о 08 год. 24 хв. за адресою м. Ужгород, вул. Грибоєдова, буд. 20 доставлено з с. Дубрівка потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , який потрапив в ДТП в с. Дубрівка. Діагноз: ЗЧМТ під питанням, подвійний перелом правої плечової кістки зі зміщенням, забій грудної клітки, підшкірна інфізема зліва, госпіталізований. Заявник: ОСОБА_13 , (Т.1 а.с. 62),
?випискою з травмопункту № 5409/940 згідно якого у відділення центральної міської клінічної лікарні м. Ужгород 24.05.2018 року доставлений ОСОБА_4 з множинними травмами (Т.1 а.с. 85),
?протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.05.2018 року та схемою до вказаного протоколу, якими зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, положення транспортних засобів на місці пригоди, наявні на автомобілях механічних пошкоджень (передня частина). Крім цього, в протоколі зафіксовано, погодні умови: ясно, сонячно, без опадів, стан дорожнього покриття: сухе чисте, ширина дорожнього покриття: 13.9 м., сліди заносу шин коліс, розміщення уламків від пошкодження автомобіля (Т.1 а.с. 63-72),
?висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 138 від 24.05.2018 року, згідно якого ОСОБА_9 24.05.2018 року не перебував в стані алкогольного сп'яніння. (Т.1 а.с. 82),
?висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 137 від 24.05.2018 року, згідно якого ОСОБА_10 24.05.2018 року не перебував в стані алкогольного сп'яніння. (Т.1 а.с. 86),
?висновком судової автотехнічної експертизи №9827 від 05.11.2023 року, згідно якого на момент огляду та експертного дослідження гальмова система та рульове керування автомобіля «Mercedes- Benz 1827» д.н.з. НОМЕР_3 заходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією, а система освітлення та світлової сигналізації - в непрацездатному стані. Несправність системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля Mercedes- Benz 1827» д.н.з. НОМЕР_3 виникла в результаті зіткнення з автомобілем «Opel Zafira» р.н.з. НОМЕР_1 , тому водій автомобіля «Mercedes-Benz 1827» не міг виявити дану несправність в процесі експлуатації автомобіля (Т.1 а.с. 88-93),
?висновком судової автотехнічної експертизи №9828 від 05.11.2023 року, згідно якого на момент огляду та експертного дослідження гальмова система та рульове керування автомобіля «Mercedes Benz» моделі «Vito», р/н Словаччини НОМЕР_2 заходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією, а система освітлення та світлової сигналізації - в непрацездатному стані. Несправність системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля «Mercedes Benz» моделі «Vito», р/н Словаччини НОМЕР_2 виникла в результаті зіткнення з автомобілем «Opel Zafira» р.н.з. НОМЕР_1 , тому водій автомобіля «Mercedes Benz» моделі «Vito», р/н Словаччини НОМЕР_2 не міг виявити дану несправність в процесі експлуатації автомобіля (Т.1 а.с. 95-99),
?висновком судової автотехнічної експертизи №9829 від 06.11.2023 року, згідно якого на момент огляду та експертного дослідження гальмова система та рульове керування автомобіля «Opel Zafira» р.н.з. НОМЕР_1 заходилися в працездатному стані та могли виконувати функції, передбачені конструкцією, а система освітлення та світлової сигналізації - в непрацездатному стані. Несправність системи освітлення та світлової сигналізації автомобіля «Opel Zafira» р.н.з. НОМЕР_1 виникла в результаті зіткнення з автомобілем «Mercedes Benz» моделі «Vito», р/н Словаччини НОМЕР_2 , тому водій автомобіля «Opel Zafira» р.н.з. НОМЕР_1 не міг виявити дану несправність в процесі експлуатації автомобіля (Т.1 а.с. 101-106),
?довідкою начальника Закарпатсокго ЦГМ від 11.06.2018 року за №25-05/74о, згідно якої 24.05.2028 року в районі с. Дубрівка спостерігалися сприятливі погодні умови (Т.1 а.с. 111),
?висновком судово-медичної експертизи №264 від 26.06.2018 року, згідно якого смерть громадянина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 настала внаслідок тупої поєднаної травми грудної клітки та черева, що супроводжувалась внутрішньою кровотечею та шоком на фоні множинних переломів ребер зліва, перелому грудини, забою легень, органів черевної порожнини (згідно даних мед. документації, розрив селезінки та підшлункової залози, стан після спленектомії та ушиванням підшлункової залози), що обумовило припинення діяльності ITRC, зупинку серцевої діяльності та дихання. Згідно даних медичної документації стаціонарного хворого, заповненої на ім'я громадянина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 смерть його констатовано 30.05.2018 року о 14год. 30хв. При судово-медичному дослідженні трупа громадянина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: садна, на шкірних покривах передньої черевної стінки зліва під реберною дугою; тотального крововиливу на шкірних покривах бокової поверхні лівої половини грудної клітки; перелому грудини; переломів ребер зліва: з 2-го по 7-е по білягрудинній лінії, 1-го по 5-е по лопаточній лінії, з 5-го по 9-е по передній та задній під пахвинних лініях, з 1-го по 10-е по середньо-ключичній лінії, всі переломи супроводжуються пошкодженням пристінкової плеври та крововиливи в навколишні тканини; переломи ребер справа 5-те ребро по білягрудинній лінії з крововиливом: забою легень; згідно мед. документації у нього було виявлено розрив селезінки та підшлункової залози, виконано спленектомію, ушивання підшлункової залози. Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути одномоментно або у швидкій послідовності одне за одним внаслідок дії тупих твердих та тупогранних предметів по ударному та ударно-здавлюючому механізмі дії, в результаті травми в салоні автомобіля під час ДТП, при цьому він міг бути пасажиром. Дані тілесні ушкодження є прижиттєвими, за ознакою небезпеки для життя, згідно п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті громадянина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 і вкладаються в час вищеописаної ДТП, що мала місце 24.05.2018 року. (Т.1 а.с. 120-125),
?висновком судової автотоварознавчої експертизи №11/626 від 19.09.2018 року, згідно якого матеріальні збитки, завдані власнику внаслідок деформації автомобіля «Mercedes- Benz Vito», р.н.з. НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 травня 2018 року становлять 123237 грн. (Т.1 а.с. 127-140),
?висновком судової транспортно - трасологічної експертизи №1054 від 21.12.2018 року, згідно з яким форма й характер пошкоджень автомобілів «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_2 та «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_4 співпадає в тому випадку, якщо при першопочатковому контактуванні поздовжні осі вищезгаданих транспортних засобів перебували під кутом 100 + 5 градусів, при цьому автомобіль «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_2 першопочатково контактував передньою, більше правою частиною з передньою лівою боковою частиною автомобіля «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 . Форма й характер пошкоджень вантажного автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіля «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 співпадає в тому випадку, якщо при першопочатковому контактуванні поздовжні осі вищезгаданих транспортних засобів перебували під кутом 160 + 5 градусів, при цьому автомобіль «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 першопочатково контактував передньою частиною з передньою лівою кутовою частиною вантажного автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_3 . (Т.2 а.с. 142-151).
?висновком судової автотехнічної експертизи №1053 від 21.12.2018 року, згідно якого з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали дії водія автомобіля «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 , який виїхав з другорядної дороги на головну на такій відстані від автомобіля «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_2 , на якій його водій гр. ОСОБА_10 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху. (Т.1 а.с. 153-155),
?протоколом проведеного слідчого експерименту від 12.12.2018 року за участю водія ОСОБА_10 , та спеціаліста ОСОБА_11 та складеною схемою місця ДТП до протоколу. (Т.1 а.с. 156-160)
Суд оцінивши в сукупності наведені вище докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що повністю підтверджують винність ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині.
Так, показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю узгоджуються з показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 щодо часу та місця вчиненого злочину.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 також повністю узгоджуються та доповнюються з дослідженим судом протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.05.2018 року та схемою до вказаного протоколу, якими зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, положення транспортних засобів на місці пригоди, наявні на автомобілях механічних пошкоджень (передня частина). (Т.1 а.с. 63-72).
Узгоджуються показання обвинуваченого також із висновком судової автотехнічної експертизи №1053 від 21.12.2018 року, згідно з яким в даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимоги пункту 16.11 ПДРУ. В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_2 - гр. ОСОБА_10 повинен був діяти згідно вимоги пункту 12.3 ПДРУ. В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій вантажного автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_3 гр.. ОСОБА_9 повинен був діяти згідно вимоги пункту 12.3 ПДРУ. Технічна можливість уникнути даної пригоди заключається для водія автомобіля «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 у виконанні ним вимог ПДРУ, а саме пункту 16.11 даних Правил. З технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали дії водія автомобіля «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 - гр. ОСОБА_4 , який виїхав з другорядної дороги на головну на такій відстані від автомобіля «Mercedes Vito» д.н.з. НОМЕР_2 , на якій його водій гр. ОСОБА_10 вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху. (Т.1 а.с. 153-155)
Так, згідно п.16.11. ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Досліджені судом висновки експерта суд вважає належними та допустимими доказами по справі, оскільки такими прямо підтверджуються існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, такі мають важливе значення для провадження та такі отримані у порядку, встановленому КПК України, тобто відповідають вимогам ст.ст. 85,86 КПК України.
Дані експертом ОСОБА_11 висновки, які отримані органом досудового розслідування у спосіб, встановлений КПК України, не лише містить встановлення фактичних обставин справи, які підлягають доказуванню, а і висновки в таких повністю узгоджуються з іншими дослідженими в ході розгляду справи доказами, зокрема: показами обвинуваченого ОСОБА_4 , експерта ОСОБА_11 .
Крім цього, узгоджуються з матеріалами справи і досліджений судом наведений вище висновок судово-медичної експертизи №264 від 26.06.2018 року, щодо механізму отриманих тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 та такий висновок доповнюється, дослідженими судом, висновками проведених авто технічних експертиз.
Вказані докази в своїй сукупності в цілому відображають обставини ДТП що сталася, конкретизуючи при цьому деталі події злочину та встановлюючи «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Що стосується показань допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , то як встановлено в судовому засіданні така не була очевидцем самої ДТП і по факту вчиненого злочину її нічого не відомо, однак показання потерпілої враховуються судом при призначенні ОСОБА_4 покарання, оскільки такі містять в своєму змістовому навантаженні, прояв її психоемоційного ставлення до події злочину, а також до самого обвинуваченого ОСОБА_4 , адже внаслідок вчиненого злочину загинув її чоловік.
Беручи до уваги в сукупності наведені вище докази, суд приходить до висновку, що безпосередньою причиною даної ДТП було порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху, із-за неуважності до дорожньої обстановки, що склалася, не забезпечення безпеки дорожнього руху, що призвело, як наслідок до зіткненням з транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчинені злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
У справах “Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії” від 06.12.1998 (пункт 253), “Козинець проти України” від 06.12.2007 (пункт 54), “Нечипорук і Йонкало проти України” від 21.04.2011 (пункт 150), “Зякун проти України” від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України як - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_4 , визначеною ч.1 ст. 66 КК України, є щире каяття.
Щире каяття - передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Вказане узгоджується з Постановою Верховного Суду від 18.09.2019 року (справа №166/1065/18).
Як слідує з встановлених судом фактичних обставин справи, обвинувачений ОСОБА_4 не лише визнає свою вину у вчиненому злочині, даючи визнавальні показання, а і впродовж всього часу слухання справи щиро шкодував, що так сталося, звертаючи увагу суду на те, що він мав намір зробити добру послугу потерпілому, підвізши його в м. Ужгород, однак він ніяк не розраховував, що станеться ДТП.
На думку суду, у даному випадку має місце щире каяття, яке викликане внутрішнім розкаянням обвинуваченого, а тому дану обставину, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 66 КК Країни, суд визнає як пом'якшуючу.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд також визнає обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, свою вину визнає повністю, є молодим за віком, частково відшкодував спричинену матеріальну шкоду.
Крім вказаних обставин, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України, є необережним тяжким злочином.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.
Дослідивши в сукупності наведені вище докази, зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, з врахуванням висловленої в судовому засіданні позиції прокурора та представника потерпілої, про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.
Згідно до п.п.20,21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1,2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.
Обговорюючи питання щодо можливості застосування до ОСОБА_4 додаткової міри покарання, у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд бере до уваги ті обставини, що внаслідок вчиненого злочину загинула людина, життя та здоров'я якої згідно Конституції України ставить найвищу цінність, що приводить суд до висновку про небезпечність для суспільства подальше збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами, а тому суд вважає за необхідне застосувати даний вид додаткового покарання.
Вирішуючи питання щодо задоволення заявленого по справі цивільного позову, суд виходить з вимог ст.ст.1167,1187 ЦК України та вважає, що заявлений потерпілим цивільний позов, з врахуванням визнання такого обвинуваченим, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивач вказав, що неправомірними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, у перенесених нею хвилюваннях та душевних стражданнях, викликаних втратою її чоловіка.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.п. 3,5,9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами, внесеними постановою від 27 лютого 2009 року №1) під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. При визначенні моральної шкоди суд з'ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
При вирішенні питання про розмір матеріальної шкоди, яка підлягає до відшкодування обвинуваченим, суд бере до уваги надані позивачкою квитанції про понесені нею матеріальні витрати, розмір яких ставить 89875,23 грн.
Поряд з цим, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 частково компенсовано завдану ОСОБА_6 шкоду в розмірі 5000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 27.02.2019 року, складеної адвокатом ОСОБА_5 , яка підписана ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в присутності свідка ОСОБА_14 .
За таких обставин розмір матеріальної шкоди яка підлягає до стягнення становить 84875, 23 грн.
Що стосується розміру моральної шкоди, яку слід стягнути з обвинуваченого, то суд враховує глибину понесених позивачем моральних страждань, та вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача, з врахуванням визнання такого позову обвинуваченим, заявлену позивачем суму моральної шкоди, що буде відповідати засадам законності та справедливості.
Судові витрати по справі складають 7865,00 грн. за проведенні по справі експертизи, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 .
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.7-29, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 /два/ роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням на нього обов'язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі - 84875,23 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, а саме:
судової автотехнічної експертизи №9827 від 05.11.2018 року, яку проведено судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи 1430 гривень 00 копійок, одержувач: ГУК у Зак. обл./ужгородська тг/ 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, МФО: 899998;
судової автотехнічної експертизи №9828 від 05.11.2018 року, яку проведено судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи 1430 гривень 00 копійок, одержувач: ГУК у Зак. обл./ужгородська тг/ 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, МФО: 899998;
судової автотехнічної експертизи №9829 від 06.11.2018 року, яку проведено судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи 1430 гривень 00 копійок, одержувач: ГУК у Зак. обл./ужгородська тг/ 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, МФО: 899998;
судової автотоварознавчої експертизи №11/626 від 19.09.2018 року, яку проведено судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи 715 гривень 00 копійок, одержувач: ГУК у Зак. обл./ужгородська тг/ 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, МФО: 899998;
судової автотехнічної експертизи №1054 від 21.12.2018 року, яку проведено судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи 1430 гривень 00 копійок, одержувач: ГУК у Зак. обл./ужгородська тг/ 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, МФО: 899998;
судової автотехнічної експертизи №1053 від 21.12.2018 року, яку проведено судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи 1430 гривень 00 копійок, одержувач: ГУК у Зак. обл./ужгородська тг/ 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, МФО: 899998.
Речові докази по справі, а саме: автомобілі «Mercedes Benz Vito» р.н.з. НОМЕР_2 , «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_5 та автомобіль марки «Opel Zafira» р.н.з. НОМЕР_1 - повернутими власникам.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1