Справа №2-277/2010 р.
«20» серпня 2010 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді Іващенка Ю.А.,
при секретарі Мирна Т.Ф.,
з участю : представника позивачів ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 05 лютого 2008 року уклала з ОСОБА_2 договір позики , за яким відповідачка отримала від неї грошові кошти в сумі 85 тис. грн., що відповідає 18 тис. доларів. Згідно умов договору ОСОБА_2 повинна повернути кошти до 05 квітня 2009 року, однак станом на час звернення до суду з позовом відповідач кошти за договором позики не повернула.
На підставі викладеного ОСОБА_6 прохала суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 85 000 грн.
ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 05 лютого 2008 року уклала з ОСОБА_2 договір позики, за яким відповідачка отримала від неї грошові кошти в сумі 57 тис. грн., що відповідає 12 тис. доларів. Згідно умов договору ОСОБА_2 повинна повернути кошти до 01 травня 2009 року, однак станом на час звернення до суду з позовом відповідач кошти за договором позики не повернула.
На підставі викладеного ОСОБА_7 прохала суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 57 000 грн.
Ухвалою суду від 15.01.2010 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики об»єднано з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою суду від 15.01.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики залучено в якості співвідповідача ОСОБА_4.
В судове засідання позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з»явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи згідно ч.5 ст. 76 ЦПК України.
Представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримав, прохав їх задовольнити, стягнувши з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно грошові кошти на користь ОСОБА_6 в розмірі 85 тис. грн., на користь Маги в розмірі 57 тис. грн., мотивуючи тим, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт придбання нерухомого майна , а саме 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 за позичені ними кошти, щодо даного майна за відповідачами визнано право власності у певних частках, тобто грошові кошти використано в інтересах сім»ї.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково в розмірі вартості визнаного за нею нерухомого майна, яке було придбане нею за позичені у позивачів кошти, пояснила, що за позичені кошти було придбано нерухоме майно, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 щодо якого в подальшому за нею ухвалою суду визнано право власності на 2/3 частини, а за ОСОБА_4 - на 1/3 частини та переобладнано в одну трьох кімнатну квартиру №18. Вважала, що використала позичені кошти в інтересах сім»ї.
Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково відповідно до часток у праві власності на майно визнаних, як за ОСОБА_4, так і за ОСОБА_2, оскільки позичені кошти ОСОБА_2 використала в інтересах сім»ї, а саме на придбання нерухомості, в подальшому 1/3 частина даного майна перейшла за ухвалою суду у власність ОСОБА_4, який також має нести витрати на його придбання.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не визнав, пояснив, що спірні договори позики, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , не підписував, зобов»язань за вказаними договорами на себе не брав, про їх існування йому нічого не відомо. Вважав, що оскільки грошові кошти ОСОБА_2 були позичені у значних розмірах, то щодо даних договорів має бути отримана його письмова згода. Грошові кошти за договорами позики ОСОБА_2 в інтересах сім»ї не витрачала, нерухомість була придбана за спільні з ОСОБА_2 гроші, які були у них в наявності. Куди саме витратила ОСОБА_2 кошти в сумі 142 тис грн. від позивачів йому не відомо. Він особисто кошти за договорами купівлі - продажу продавцям не передавав, однак йому відомо, що вони йшли з сімейного бюджету. Дійсно на протязі 11 років він проживав з ОСОБА_2 однією сім»єю без реєстрації шлюбу, остаточно припинені сімейні стосунки з ОСОБА_2 були 17.11.2009 року, коли вона повідомила, що його частку у купленій ними квартирі заберуть за борги.
Представник відповідача ОСОБА_5 в задоволенні позовів до ОСОБА_4 прохала відмовити за безпідставністю, оскільки договори позики ОСОБА_4 не підписував і про них нічого не знав, відповідачкою не доведено , що грошові кошти отримані за ними, було використано в інтересах сім»ї, в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, відповідачкою не згадувалось, що нерухомість була придбана за її особисті кошти.
З”ясувавши обставини справи на підставі доказів, поданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що 05 лютого 2008 року між ОСОБА_6, як позикодавцем, та ОСОБА_2, як позичальником, в простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 85 000 грн., а ОСОБА_2 зобов”язувалася їх повернути до 05 квітня 2009 року. Отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 85 000 грн. підтверджується розпискою ОСОБА_2 та зазначенням про це в тексті договору, а також визнанням даного факту в судовому засіданні.
05 лютого 2008 року між ОСОБА_7, як позикодавцем, та ОСОБА_2, як позичальником, в простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 57 000 грн., а ОСОБА_2 зобов”язувалася їх повернути до 01 травня 2009 року. Отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 57 000 грн. підтверджується розпискою ОСОБА_2 та зазначенням про це в тексті договору, а також визнанням даного факту в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. ст. 1049, 1050 ЦК України п озичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором , зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Підставою цивільно - правової відповідальності за порушення зобов”язаня є вина особи, яка порушила зобов”язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 порушила зобов”язання за договорами позики, оскільки у визначений строк, а саме : за договором позики з ОСОБА_6 від 05.02.2008 року до 05 квітня 2009 року, а за договором позики з ОСОБА_7 від 05.02.2008 року до 01 травня 2009 року не повернула позивачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суму позики : 85 000 грн. та 57 000 грн. відповідно.
ОСОБА_2 відсутність своєї вини в порушенні зобов”язань не доведено.
Відповідачкою відповідно до ст. 1051 ЦК України не доведено, що грошові кошти насправді не були одержані нею від позикодавця.
Крім цього, судом встановлено, що відповідно до п.1 вищевказаних договорів позики, укладених між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та між ОСОБА_7 і ОСОБА_2, ОСОБА_2 позичила грошові кошти від позикодавців для придбання нерухомого майна та подальшого переобладнання його під приміщення магазину.
18.03.2008 року ОСОБА_2 придбала за договором купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ставицькою Л.Г., у ОСОБА_9 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 за 100 000 грн.
17.09.2008 року ОСОБА_2 придбала за договором купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ставицькою Л.Г., у ОСОБА_10, від імені якого діяла ОСОБА_11, нерухоме майно, а саме ? квартири АДРЕСА_1 за 20 000 грн.
Як пояснила ОСОБА_2 , дані квартири було придбано для їх переобладнання під магазин.
Вказані договори купівлі - продажу укладено під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім»єю без реєстрації шлюбу, що визнано особами, які беруть учать у справі, в т. ч. ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тому суд вважає, що на майно набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за час спільного проживання до 17.11.2009 року поширюються положення глави 8 СК України.
Відповідно до ухвали Лубенського міськрайонного суду від 11.09.2009 року по цивільній справі №2-1011/2009 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім»єю, визнання права власності, визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу майна, визнання права на половину спільно нажитого майна прийнято мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, згідно якої встановлено та визнано право власності за ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 в розмірі 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; за ОСОБА_4 в розмірі 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 30.10.2009 року ОСОБА_2 (свідоцтво №357378) є власником 67/100 частини 3-х кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 взамін ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.09.2009 року та ОСОБА_4 (свідоцтво №357379) є власником 33/100 частини 3-х кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 взамін ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.09.2009 року.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Суд погоджується з твердженням представника відповідача ОСОБА_4, що отримані за спірними договорами позики грошові кошти, враховуючи їх значним розмір, є цінним майном і тому, щодо їх укладення мала бути письмова згода ОСОБА_4.
Однак даний факт не позбавляв ОСОБА_2 доводити, що договори позики були укладені в інтересах сім»ї.
Разом з тим, ч.4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2 доведено факт використання грошових коштів за договорами позики в сумі 120 тис. грн. в інтересах сім»ї, а саме на придбання вищевказаного нерухомого майна. Даний факт підтверджується сумою отриманої позики (85 тис. грн. + 57 тис грн. = 142 тис. грн.), частина з якої - 22 тис. грн. перевищує розмір отриманих коштів у позику та не доведена ОСОБА_2 як така, що використана в інтересах сім»ї та підлягає поверненню позикодавцям самостійно ОСОБА_2, ціною договорів купівлі - продажу 120 тис грн. (100 тис грн. + 20 тис. грн.), вказівкою в договорах позики, на придбання якого майна вона надається, незначним проміжком часу після отримання позики (05.02.2008 р.), коли була придбана квартира №18 (18.03.2008 р.) та квартира №17 (17.09.2008 р. з урахуванням бажання ОСОБА_2 придбання суміжних квартир для їх подальшого переобладнання та можливості її придбання, коли продавець Павленко знаходився в місцях позбавлення волі).
За вказаних обставин відповідач ОСОБА_4 не довів суду, що нерухоме майно за договорами купівлі - продажу від 18.03.2008 року та 17.09.2008 року було придбано за рахунок інших джерел.
Суду не надано жодного доказу про те, що джерела придбання нерухомості за договорами купівлі - продажу були інші, ніж кошти, що отримані ОСОБА_2 в позику.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
В ході розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім»єю, визнання права власності, визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу майна, визнання права на половину спільно нажитого майна, сторони дійшли згоди, в результаті чого судом було затверджено мирову угоду, за наслідками якої встановлено та визнано право власності за ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 в розмірі 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; за ОСОБА_4 в розмірі 1/12 частини квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, дане майно було придбано за рахунок коштів, отриманих за спірними договорами позики, а тому укладені ОСОБА_2 договори позики створюють також обов'язок повернути борг за договорами і для ОСОБА_4 відповідно до власної частки в придбаному нерухомому майні, що відповідає вимогам ст. ст. 65, 70 СК України. Як зазначено вище частки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у придбаній нерухомості співвідносяться як 67/100 та 33/10 відповідно. А тому суд не погоджується з твердження представника позивачів, що грошові кошти підлягають стягненню з відповідачів солідарно, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійшли згоди про те що, їх частки у праві власності на нерухомість, придбану за дані кошти є не рівними, що відповідає змісту ст. 70 СК України.
При вирішенні спору суд враховує, що позичені грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 120 тис грн. підлягають стягненню відповідно до часток у праві власності відповідачів на квартиру, зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено використання коштів на суму 22 000 грн. в інтересах сім»ї (сума, яка перевищує ціну договорів купівлі - продажу), а тому дані кошти мають бути стягнуті на користь позивачів тільки з ОСОБА_2.
В загальному об»ємі позичених коштів позика ОСОБА_6 та ОСОБА_7 співвідносяться між собою як 60% та 40 % відповідно. (85000х100/142000=60; 57000х100/142000=40).
Т.ч. грошові кошти, позичені ОСОБА_2 у ОСОБА_6 понад 120 000 грн. становлять 13,2 тис. грн. (22 тис. грн. х60%/100%=13,2 тис. грн.), а у Маги - 8,8 тис. грн. (22 тис. грн. х40%/100%=8,8 тис. грн.).
Кількість грошових коштів наданих в позику позикодавцем ОСОБА_6 на придбання квартири становить 71,8 тис. грн. (85-13,2=71,8).
Кількість грошових коштів наданих в позику позикодавцем ОСОБА_7 на придбання квартири становить 48,2 тис. грн. (57-8,8=48,2).
Розмір грошових коштів, які мають бути стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 відповідно до частки 67/100 у праві власності на нерухоме майно, придбане за їх рахунок, становить 48 106 грн. (71,8х0,67/1=48,106), а всього з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 має бути стягнуто 61 306 грн. (48106 грн.+13200 грн.=61306 грн.).
Розмір грошових коштів, які мають бути стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 відповідно до частки 33/100 у праві власності на нерухоме майно, придбане за їх рахунок, становить 23 694 грн. (71,8х0,33/1=23,694).
Розмір грошових коштів, які мають бути стягнути з ОСОБА_2 на користь Маги відповідно до частки 67/100 у праві власності на нерухоме майно, придбане за їх рахунок, становить 32 294 грн. (48,2х0,67/1=32,294), а всього з ОСОБА_2 на користь Маги має бути стягнуто 41 094 грн. (32294 грн.+8800 грн.=41 094 грн.).
Розмір грошових коштів, які мають бути стягнути з ОСОБА_4 на користь Маги відповідно до частки 33/100 у праві власності на нерухоме майно, придбане за їх рахунок, становить 15 906 грн. (48,2х0,33/1=15,906).
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Так, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 613,06 грн. судового збору (61306х850/85000), 86,55 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи (61306х120/85000), з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 236,94 грн. судового збору (23694х850/85000), 33,45 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи (23694х120/85000), з ОСОБА_2 на користь Маги підлягає стягненню 410,94 грн. судового збору (41094х570/57000), 86,51 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи (41094х120/57000), з ОСОБА_4 на користь Маги підлягає стягненню 159,06 грн. судового збору (15906х570/57000), 33,49 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи (15906х120/57000).
Керуючись ст. ст. 65, 70, 74 СК України, ст. ст. 610, 611, 612, 614, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики в сумі 61 306 грн., 613 грн. 06 коп. судового збору, 86 грн. 55 коп. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а всього 62 005 грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 борг за договором позики в сумі 23 694 грн., 236 грн. 94 коп. судового збору, 33 грн. 45 коп. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а всього 23 964 грн. 39 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 борг за договором позики в сумі 41 094 грн., 410 грн. 94 коп. судового збору, 86 грн. 51 коп. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а всього 41 591 грн. 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 борг за договором позики в сумі 15 906 грн., 159 грн. 06 коп. судового збору, 33 грн. 49 коп. витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а всього 16 098 грн. 55 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ю.А. Іващенко