Справа № 2-232/10
19 серпня 2010 року
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Калініченко О.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
В квітні 2008р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина на АДРЕСА_1. Єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_6 був її син ОСОБА_5. Однак організацією похорон позивач не займався, оскільки вищевказаним питанням займалась його тітка ОСОБА_7 та її невістка ОСОБА_2. В спірній квартирі позивач проживав спільно з ОСОБА_8 та її донькою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно із рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.04.2002р. ОСОБА_8 була позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_9.
Опікуном малолітньої ОСОБА_9 була покійна мати позивача ОСОБА_6
Позивач стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що двоюрідний брат позивача - ОСОБА_3 бажає взяти опікунство над ОСОБА_9, в зв'язку з чим, йому потрібно підписати довіреність про свою згоду на оформлення опікунства. Вищевказаними діями позивач був введений в оману ОСОБА_2, оскільки довіреність їй була потрібна для іншої мети, а саме для відчуження АДРЕСА_1 своєму чоловіку ОСОБА_3, з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах.
Так, ОСОБА_2 отримала від імені позивача свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видано Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою 26.11.2005р. за № 3-3180..
При цьому ОСОБА_3, який за думкою позивача, діяв в своїх власних інтересах, придбавши у ОСОБА_2 квартиру на користь неповнолітньої ОСОБА_9, за договором купівлі-продажу від 19.06.2006р., посвідченого Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою.
На підставі викладеного, позивач вважає, що договір купівлі-продажу є результатом зловмисної домовленості представника однієї сторони із другою стороною, а тому повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 232 ЦК України.
Позивач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис від 06.02.2009р., зареєстрований Першим Суворовським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції. (а.с. 109)
Ухвалою суду від 16.03.2009р. провадження по справі було зупинено до вступу в справу процесуального правонаступника після померлого позивача. (а.с. 113)
Відповідно до ухвали суду від 02.06.2010р. судом було допущено процесуальне правонаступництво та замість померлого позивача ОСОБА_5 залучений ОСОБА_1, який, як спадкоємець першої черги вступив в спадщину після смерті свого батька. (а.с. 126-132)
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені раніше його батьком вимоги та пояснив, що відповідачі ввели батька в оману, та незаконно переоформили квартиру.
Під час розгляду справи померлий позивач ОСОБА_5 також підтримував заявлені вимоги та пояснив, що не давав згоди на відчуження квартири. Довіреність була оформлена тільки з метою опікунства над ОСОБА_9.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. Так, відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що померлий ОСОБА_5 надав їй довіреність на підставі якої він її уповноважив здійснювати будь-які дії з квартирою, у тому числі її продавати, окрім дарування. На підставі вищевказаної довіреності вона відчужила квартиру неповнолітньої ОСОБА_9, яка, зі слів відповідачки, є спільною дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_8.
ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 запропонувала купити АДРЕСА_1 для його неповнолітньої ОСОБА_9, опікуном якої він є, на що він погодився. Угода була здійсненна за згодою Ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації.
Представники Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, яка є правонаступником Восьмої Одеської державної нотаріальної контори, згідно листа № 3129/01-14 від 29.07.2010р. просили справу розглянути у відсутність їх представника.
Представники органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради в останнє судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Під час розгляду справи, просили відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.
Так судом встановлено, що 19.01.2006р. між ОСОБА_11, яка діяла від імені ОСОБА_5, на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Гребенюк І.М. від 30.05.2005р. за реєстровим номером № 4477 та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_9, опікуном якої він є, був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_9 купила АДРЕСА_1. Вищевказаний договір посвідчений Восьмою Одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером № 3-157.
Договір був оформлений відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, тобто у письмовій формі та нотаріально посвідчений.
З договору вбачається, що ОСОБА_11, діяла від імені ОСОБА_5, на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Гребенюк І.М. від 30.05.2005р. за реєстровим номером № 4477., яка була посвідчена належним чином, відповідно до вимоги ст. 245 ЦК України.
Згідно вищевказаної довіреності ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями з питань укладення усіх передбачених законом угод по керуванню та розпорядженню усім майном, у тому числі продавати (крім дарування) АДРЕСА_1. Вищевказана довіреність була підписана особисто ОСОБА_5, в якій він також особисто здійснив надпис «Содержание доверенности мне понятно».
Під час розгляду справи ОСОБА_5, пояснив, що дійсно він підписав вищевказану довіреність, однак змісту її не зрозумів.
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_5 не скасовував довіреності на ім'я ОСОБА_2 під час укладення договору купівлі-продажу.
Крім того, судом не встановлено жодного факту, який би вплинув на дієздатність ОСОБА_5 під час підписання довіреності.
В позовних вимогах ставиться питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України.
Статтею 232 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків.
Суд вважає, що позивачем не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали обоюдну зловмисну домовленість, яка була направлена на незаконне відчуження квартири.
Так, ОСОБА_3 діяв не в своїх інтересах, а в інтересах малолітньої ОСОБА_9 на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації № 1231р. від 28.12.2005р., яка надала дозвіл ОСОБА_3, як опікуну малолітньої ОСОБА_9 на укладення договору купівлі-продажу.
На підставі вищевикладених фактів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не встановлено факту зловмисної домовленості між сторонами під час укладення договору купівлі-продажу.
Керуючись ст.ст. 232, 245,657 ЦК України, ст.ст. 10, 11,84, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання повного рішення.
Суддя