Справа № 201/11527/21
Провадження № 2/201/353/2023
13 лютого 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Галко С.Д.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі гаражу,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 10 листопада 2021 року надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі гаражу, в яких позивач просить суд зобов'язати відповідачів повернути земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 у комунальну власність міста, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованих будівлі гаражу та паркану , що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 16 червня 2021 року до департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради звернувся ОСОБА_8 , щодо самовільно зайнятої земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для обслуговування металевого гаражу по його фактичному розміщенню, зокрема, громадянину ОСОБА_9 .
За результатом розгляду клопотання ОСОБА_7 від 03 вересня 2020 року №36/4020, винесено вішення № 101/62, згідно з яким на земельній ділянці площею 0,0021 га у АДРЕСА_1 розташовано металевий гараж.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20 серпням2021 року № 7/1-0821, виготовленого департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, на зазначеній земельній ділянці, огородженій цегляною та металевою огорожами, розташовано капітальний гараж, який орієнтовано знаходиться на місці гаражу, позначеного як літ. З, згідно з технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_10 станом на 09 березня 2021 року.
Власником домоволодіння АДРЕСА_1 , незаконно розширено межі земельної ділянки за зазначеною адресою шляхом перенесення паркану та будівництва капітального гаражу на земельній ділянці, дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж якої в натурі для обслуговуванню металевого гаражу надано третій особі.
Згідно з інформації Публічної кадастрової карти України земельна ділянка не сформована.
У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні записи щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16 листопада 2020 року № С-45/1 цивільно - правових угод, укладених між міською радою та фізичними особами на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не укладались. Отже дана земельна ділянка під будівництво не надавалась, право власності чи користування на неї також не оформлювалось.
Тому позивач пославшись на вимоги ст. ст. 375, 376, 387 ЦК України, ст 152, 212 ЗК України просив позовні вимоги задовольнити(а.с.1-6).
23 лютого 2022 року на адресу суду представником позивача подано пояснення в яких зазначив що науково - дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування національної академії правових наук України надано науково - консультативний висновок щодо правових наслідків самочинного будівництва, зроблений старшим науковим співробітником, кандидатом юридичних наук, доцентом ОСОБА_11 , відповідно до якого настання інших правових наслідків, ніж передбачені ст. 376 ЦК України, у випадку самочинного будівництва, здійснено іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об'єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності для застосування 376 ЦК України (а.с. 49-51).
19 квітня 2022 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог пославшись на те, що земельна ділянка на якій розташоване їхнє нерухоме майно дійсно належить позивачу.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1997 року свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 березня 2021 року ОСОБА_6 належить 94/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1997 року належить 47/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно до розрахунку часток від 09 березня 2021 року до частки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 входить: в житловому будинку літ Б, тамбурі літ б1-1, прибудові літ б2-1, приміщення поз 2-1-2-9, загальною площею 79,9 кв.м., сарай літ.В, сарай лі. Г, гараж літ. Д з оглядовою ямою літ. під Д , навіс літ. Е, споруди № 1-6, 12, замощення 1. Інша частина домоволодіння 159/300 частин, зокрема: в житловому будинку літ Б, прибудові літ. Б1-1, прибудові літ. б 3-1 приміщення поз. 1-1-1-7, загальною площею 94,4 кв.м ; гараж літ. 3 з погребом літ. під 3, літня кухня літ И, навіс літ К, споруди № 7-11, замощення ІІ, ІІІ належить ОСОБА_13 .
Пославшись на вимоги ст. 377 ЦК України , що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.74-76).
21 квітня 2022 року відповідачем ОСОБА_5 надано відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Так, 21 вересня 1996 року він придбав кв. АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстроване Дніпровським міжміським бюро технічної інвентаризації, зроблено запис в реєстровій книзі № 275-П за реєстровим № 94 від 14 листопада 1996 року, про що видане відповідне реєстраційне свідоцтво. Згодом було об'єднано дві квартири в єдине домоволодіння. Та відповідач став власником 159/300 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на частину домоволодіння зареєстровано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рябих В.М. 11 червня 2021 року, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 42522900, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2386463712101. Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 1210100000:03:251:0022 площею 0,0990 га.
В січні 2022 року відповідач отримав технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) кадастровий 1210100000:03:251:0022.
Окрім того зазначив, що спірний гараж літ. 3 збудовано та придбано разом із частиною домоволодіння у 1990 році., що відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що виникли до 1 січня 2013 року , визнаються дійсними за наявності однією з таких умов 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення , 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації .
Відповідач вважає що ним було дотримано вимоги чинного законодавства щодо відведення земельної ділянки у власність, що не спростовано позивачем а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог належними та допустимими доказами. (а.с. 91-96).
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 10 листопада 2021 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.28-29).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.30- 32).
До суду 03 грудня 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.33-35).
Ухвалою судді від 06 грудня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі гаражу (а.с. 36-37).
21 квітня 2022 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів (а.с. 150-151).
Ухвалою суду від 21 квітня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.152-153).
09 листопада 2022 року на адресу суду надійшли витребувані судом докази (а.с. 175-200).
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, та на їх задоволенні наполягала.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог вважаючи їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини встановленні судом.
03 вересня 2019 року ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Міського голови з проханням надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,0021 га., яка розташована у АДРЕСА_1 , зазначена ділянка сформована , кадастровий номер 1210100000:03:251:0001, цільове призначення ділянки - для улаштування металевого гаража (а.с. 182).
Рішенням Дніпровської міської ради № 101/62 від 21 жовтня 2020 року надано дозвіл на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж ділянок в натурі для обслуговування металевих гаражів по їх фактичному розміщенню у м. Дніпро, зокрема ОСОБА_7 площею 0, 0021 га по АДРЕСА_1 (а.с. 196-199).
16 листопада 2020 року в.о. директора департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано відповідь на звернення ОСОБА_7 в якому зазначено що станом на 12 листопада 2020 року за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільного - правових угод , укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами на земельну ділянку , розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).
26 березня 2021 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директор департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на звернення громадянина ОСОБА_7 повідомив, що відповідно до правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням міської ради від 27 листопад 2013 року № 44/43, та Порядку здійснення з контролю за утриманням у належному стані, збереженням, відновленням та упорядкуванням об'єктів благоустрою міста Дніпра з урахуванням особистостей їх використання, затвердженого рішенням міської ради від 27 червня 2012 року ; 26/25, провідними спеціалістами Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що на цій ділянці знаходиться нерухоме майно, демонтаж якого згідно зі ст. 376 ЦК України може бути здійснено виключно на підставі рішення суду (а.с. 17).
22 червня 2021 року до директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради звернувся ОСОБА_7 щодо самовільного захоплення земельної ділянки в районі буд. АДРЕСА_1 (а.с. 11- 13).
Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 дата обстеження 20 серпня 2021 року встановлено що на земельній ділянці існує капітальний гараж, який орієнтовано знаходиться на місці гаражу позначеного як літ «З», згідно з технічним паспортом виготовленого ФІОП ОСОБА_10 станом на 09 березня 2021 року (а.с. 23-26).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1997 року (а.с. 77), свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2018 року, акта виданого 09 березня 2021 року розрахунку часток об'єкту нерухомого майна ОСОБА_6 належить 94/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 78).
ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1997 року, акта від 09 березня 2021 року та розрахунку часток об'єкту нерухомого майна від 09 березня 2021 року належить 47/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 79).
ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі - продажу від 21 вересня 1996 року, акта від 09 березня 2021 року та розрахунку часток об'єкту нерухомого майна від 09 березня 2021 року є власником 159/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 126).
09 березня 2021 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_10 здійснено розрахунок часток об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , на підставі заяви співвласників ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .. Частки змінилися за рахунок зміни статусу квартири будинок садибного типу.
У фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходиться в цілому кв. АДРЕСА_4 , а у фактичному користуванні: у житловому будинку літ Б-1, прибудові літ. Б1-1, прибудові літ. б 3-1 приміщення поз. 1-1-1-7, загальною площею 94,4 кв.м ; гараж літ. 3 з погребом літ. під 3, літня кухня літ И, площею 20,2 кв. м, навіс літ К площею 15,4 кв.м., споруди № 7-11, замощення ІІ, ІІІ, загальною площею 156,8, кв.м частка об'єкту складає 159/300.
У фактичному користуванні ОСОБА_4 знаходиться 1/3 частка квартири АДРЕСА_5 входить: в житловому будинку літ Б-1 , тамбурі літ б1-1, прибудові літ б2-1, приміщення поз 2-1-2-9, загальною площею 79,9 кв.м., сарай літ.В площею 18,0 кв. м, сарай лі. Г площею 4,9 кв.м, гараж літ. Д з оглядовою ямою літ. під Д площею 28,1 кв. м , навіс літ. Е площею 6,5 кв.м, , споруди № 1-6, 12, замощення 1, загальною площею 137,4 кв. см частка об'єкту складає 137,4 кв. м 47/300 частки.
У фактичному користуванні ОСОБА_6 знаходиться 2/3 частка квартири АДРЕСА_5 входить: в житловому будинку літ Б-1 , тамбурі літ б1-1, прибудові літ б2-1, приміщення поз 2-1-2-9, загальною площею 79,9 кв.м., сарай літ.В площею 18,0 кв. м, сарай лі. Г площею 4,9 кв.м, гараж літ. Д з оглядовою ямою літ. під Д площею 28,1 кв. м , навіс літ. Е площею 6,5 кв.м, , споруди № 1-6, 12, замощення 1, загальною площею 137,4 кв. см частка об'єкту складає 137,4 кв. м 94/300 частки (а.с.127-128).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною другою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17 (провадження № 61-3382св19).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Судом встановлено, що 16 червня 2021 року ОСОБА_7 звернувся до Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської щодо захоплення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду звернення було повідомлено, що станом на 12 листопада 2020 року за результатами пошуку за адресою земельної ділянки у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно - правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами на земельну ділянку , розташовану по АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20 серпня 2021 року № 7/1-0821, виготовленого департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, на зазначеній земельній ділянці, огородженій цегляною та металевою огорожами, розташовано капітальний гараж, який орієнтовано знаходиться на місці гаражу , позначеного як літ «З», згідно з технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_10 , станом на 09 березня 2021 року.
Разом з тим встановлено, що за відповідачем ОСОБА_5 11 червня 2021 року зареєстровано право спільної часткової власності на 159/300 частки на підставі договору купівлі - продажу , серія та номер : 8-4320, виданий 21 вересня 1996 року видавник: Державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Царейко М.С.; Акт, серія та номер: б/н видавник 09 березня 2021 року , видавник: ФОП ОСОБА_10 ; Розрахунок часток об'єкту нерухомого майна, серія та номер : б/н, виданий 09 березня 2021 року , видавник: ФОП ОСОБА_10 : на житловий будинок, загальною площею 174,3 кв.м, житлова площа 117,6 кв.м. опис: літ Б-1-житловий будинок, літ В-сарай, літ Г - сарай, літ Д - гараж, літ Е- навіс, літ З-гараж, літ И - літня кухня, літ К - навіс, № 1-12-споруди, 1-111-замощення, адреса АДРЕСА_1 .
Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці 1210100000:03:251:0022 площею 0,0990га.цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку , господарських будівель та споруд (а.с. 144).
Відповідно до ст. 120 ЗК України якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
З аналізу даної норми слідує, що земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, право власності на який зареєстровано відповідно до закону, не може бути передана будь - яким чином особі іншій, ніж власнику такого майна.
Згідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Вказана технічна документація була виготовлена та надана відповідачу лише в січні 2022 року (а.с. 97-120).
Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:03:251:0022 площею 0,0990 га у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТОВ «Геоспектр - 7», земельна ділянка обмежена лініями вулиць Сірка і Чонгарської, з інших боків знаходяться землі Дніпровської міської ради.
План розміщення будівель та споруд у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 , на який посилається позивач як на доказ того, що нібито спірний гараж розташований на земельній ділянці, виділеній іншій особі, відповідає вказаному кадастровому плану.
Окрім того, спірний гараж літ 3 збудовано у 1990 році і придбано відповідачем разом із частиною домоволодіння що було зареєстровано відповідно до законодавства, чинного на момент придбання нерухомості.
Також суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не зазначено який саме конкретно гараж розташований за адресою по АДРЕСА_1 , необхідно знести, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою розташовано два гаражі.
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Твердження позивача спростовано доказами та запереченнями надати ми відповідачами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2023 року
Суддя С.О. Демидова