№ 201/7231/22
провадження 2/201/184/2023
06 березня 2023 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Храмцевич Т.С.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 28 вересня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом. Ухвалою від 04 жовтня 2022 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання по справі, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.
В засіданні стало питання про передачу справи за підсудністю на розгляд Солом'янського районного суду м. Києва, оскільки позови з питань про спадщину подаються за виключною підсудністю, а відповідно до ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини; правові позиції Верховного Суду свідчать, що вказане стосується і грошових коштів (майна), більша частина коштів, на які як на майно спадщини претендує позивач, знаходяться в ПАТ АБ «Укргазбанк», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, Солом'янський район міста Києва; між позивачем та відповідачами в даному спорі відсутні матеріальні правовідносини, оскільки в судовому спорі позивач виступає від власного імені, а не захищає інших осіб, споживачів - фізичних осіб, права яких можуть бути порушеними через протиправні дії зазначених позивачем банків, відповідача.
З урахуванням юрисдикції та територіальної підсудності дана справа підсудна Солом'янському районному суду міста Києва (за місцезнаходженням АТ КБ «Укргазбанк»). Право вибору суду, до якого звертатись із вказаним позовом у позивача по суті відсутнє, адже питання про спадщину конкретно регулюються лише виключною підсудністю.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом мав подаватись до Солом'янського районного суду м. Києва, тому дана справа підлягає передачі для розгляду за виключною територіальною підсудністю до вказаного суду, а отже Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська безпідставно прийняв до провадження та розглядає цю справу.
Сторона позивача заперечувала проти задоволення вказаного, сторона відповідача фактично не заперечувала проти вказаної підсудності.
З'ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне передачу справи до іншого суду для розгляду по суті, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України: 1. Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою. 2. Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. 3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.
З тексту уточненої позовної заяви чітко вбачається, що позивач претендує на спадщину, майно - грошові кошти: в АТ КБ «Приватбанк» (м. Київ), АТ «Перший український міжнародний банк» (м. Київ), АТ «Альфа-Банк» (м. Київ), ПАТ АБ «Укргазбанк» (м. Київ), АТ «Таскомбанк» (м. Київ), АТ «Державний ощадний банк України» (м. Київ) і АТ «Ідея Банк» (м. Львів); відповідачем в цій справі позивач зазначає Маріупольську міську раду; між позивачем та відповідачами в даному спорі відсутні матеріальні правовідносини, оскільки в судовому спорі позивач виступає від власного імені, а претендує на спадщину, кошти не відповідача, а саме зазначених банків. З огляду на зміст та характер спірних правовідносин, суб'єктний склад цього спору з урахуванням вимог ст. 20 ГПК України та ст. 19 ЦПК України він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з урахуванням ст. 30 ЦПК України.
Згідно статті 28 ЦПК України позивач не має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, питання спадщини регулюється за правилами виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
З урахуванням юрисдикції та територіальної підсудності дана справа підсудна Солом'янському районному суду міста Києва (за місцезнаходженням ПАТ АБ «Укргазбанк»), оскільки більша частина спадщини (більша сума грошей - майна) знаходиться саме в цьому банку.
При цьому суд враховує і наступне.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
ОСОБА_1 28 вересня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом. Позов поданий з приводу визнання права власності на спадщину за законом в вигляді грошових вкладів в різних банках.
У п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, право на спадщину.
Враховуючи вказані норми закону та їх тлумачення судам слід вважати, що спори з приводу спадщини, зокрема, у даному випадку вимога про визнання права власності на спадкове майно (грошові кошти), є спорами, які стосуються права на спадщину і можуть стосуватись також з приводу нерухомого майна.
Вказаний висновок викладений зокрема у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі № 202/5755/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 378 ЦПК України прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для його обов'язкового скасування з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Таким чином, дана справа підлягає передачі для розгляду за територіальною підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідачів, тобто до Солом'янського районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Таким чином, враховуючи перелічені обставини, суд вважає можливим дану справу передати на розгляд іншого суду за підсудністю, оскільки не вірно зроблено вибір пред'явлення позову згідно вимог ст. 27-31 ЦПК України, з урахуванням правил підсудності, справу прийнято до провадження з порушення правил підсудності і законних підстав зараз для розгляду справи в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська не має, порушення правил підсудності може викликати сумніви в об'єктивності суду і скасування апеляційною інстанцією ухваленого в справі рішення.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Отже необхідно зазначений вище позов передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27-32, 182, 200, 222, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на грошові вклади в порядку спадкування за законом за виключною територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили 06 березня 2023 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -