06 березня 2023 року
Київ
справа № 240/19930/20
адміністративне провадження № К/990/7676/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №240/19930/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
03.03.2023 до суду вдруге через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС).
Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 22.12.2022 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд зазначив, що посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не містить достатніх обґрунтувань, оскільки скаржник не вказав, в чому полягає подібність правовідносин у наведених ним судових рішеннях (постанови Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №808/2549/17, від 27.07.2018 у справі №810/2775/17, від 16.03.2021 у справі №580/2490/19) та у цій справі. Крім того, податковий орган лише наводить витяги із постанов Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Верховний Суд роз'яснив скаржнику обов'язкові умови, які повинні зазначатися у касаційній скарзі при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Зміст вдруге поданої касаційної скарги є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наводить ті ж самі постанови Верховного Суду, а також додатково наводить посилання на постанови від 03.08.2020 у справі №826/7917/17, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18. Водночас, жодного обґрунтування того, в чому скаржник вбачає подібність правовідносин у наведеним ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу, касаційна скарга не містить.
При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Вказуючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в приведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, скаржник лише в загальному цитує витяги з цих постанов щодо обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди.
Водночас, формування таких висновків залежить від встановлених у кожній конкретній справі обставин у сукупності з наданими сторонами доказами. Скаржник у касаційній скарзі обмежився лише абстрактним посиланням на ухвалення приведених ним судових рішень у справах з подібними правовідносинами, що фактично полягає лише у загальних характеристиках предмета спору.
Отже, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом. Інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосереднього змісту доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги.
Слід зазначити, що при ухваленні рішення про часткове задоволення позову суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.09.2019 у справі №810/3790/17, від 23.10.2018 у справі №802/1428/17-а, від 17.08.2022 у справі №240/936/20. У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування того, в чому полягає помилковість врахування судами висновків, викладених у приведених постановах Верховного Суду, при вирішенні спору між сторонами.
Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №240/19930/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон