06 березня 2023 року
м. Київ
справа №420/9107/21
адміністративне провадження № К/990/1044/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Радишевської О.Р., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Драгун Ангеліна Святославівна, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 420/9107/21 за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - відповідач), в якому (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 27 травня 2021 року №199-VIII "Про висловлення недовіри Кубейському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Кубейського сільського голови"; сьомої сесії Кубейської СР №197-VIII від 27 травня 2021 року "Про утворення лічильної комісії для голосування питання про недовіру сільському голові"; сьомої сесії Кубейської СР №198-VIII від 27 травня 2021 року "Про затвердження протоколу лічильної комісії питання недовіру сільському голові";
- поновити позивача на посаді Кубейського сільського голови Болградського району Одеської області з 27 травня 2021 року;
- стягнути з Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення сьомої сесії восьмого скликання Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 27 травня 2021 року №199-VIII "Про висловлення недовіри Кубейському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Кубейського сільського голови". Поновлено ОСОБА_1 повноваження Кубейського сільського голови з 27 травня 2021 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Кубейська сільська рада Болградського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Драгун Ангеліна Святославівна, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником та їхнім адвокатом отримано ухвалу Верховного Суду від 18 січня 2023 року - 24 січня 2023 року та 03 лютого 2023 року відповідно.
16 лютого 2023 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 420/9107/21.
Також, від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надано платіжне доручення від 01 лютого 2023 року № 41 про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, вказані кошти зараховані на казначейський рахунок 02 лютого 2023 року.
Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 235/4046/16-а, від 20 червня 2019 року у справі № 510/2198/16-а, від 26 липня 2019 року у справі №129/2130/14-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 817/2162/17 щодо застосування частини п'ятої статті 12, п.п. 10, 16 частини першої статті 26, частин 1, 3 статті 42, п.п. 1, 29, 31 статті 43, статті 46, частини 15 статті 46, частин 1-3 статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Водночас, суд касаційної інстанції повторно звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)].
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Зі змісту постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що оцінка правомірності прийняття рішень відповідними радами про припинення повноважень голови ради/голови районної державної адміністрації здійснювалася судом касаційної інстанції виходячи із установлених судами попередніх інстанцій конкретних обставин справ, що були підставою для прийняття означених рішень та досліджених ними доказів, а також на предмет дотримання процедури їх прийняття, в тому числі і дотримання Регламентів відповідних рад, і у наведених скаржником справах така процедура прийняття означених рішень була дотримана.
При цьому, скаржник наводить витяги з постанов Верховного Суду, які стосуються обставин справи, а також щодо оцінки того чи іншого аргумента учасників справи, однак без наведення висновків щодо застосування саме норм права, які врегульовують спірні правовідносини, що не є свідченням застосування судами апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Своєю чергою у цій справі суди попередніх інстанцій застосовуючи положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, виходили із встановлених конкретних обставин справи та досліджених доказів, на підставі яких встановили порушення відповідачем правової процедури прийняття рішення від 27 травня 2021 року №199-VІІІ "Про висловлення недовіри Кубейському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Кубейського сільського голови".
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовних вимог у цій категорії спорів було відмовлено, не свідчить про неправильне застосування судами норм права у цій справі.
Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.
Отже, фактично, обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Крім того, в подальшому скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п'ятої статті 12, пунктів 10, 16 частини першої статті 26, частин першої, третьої статті 42, пунктів 1, 29, 31 статті 43, статті 46, частини п'ятнадцятої статті 46, частин першої-третьої статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме вказує, що постанови Верховного Суду, яка б охоплювала всі правовідносини, що стосуються застосування вказаних норм в комплексі відсутні.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Водночас скаржником не наведено належних обґрунтувань щодо порушення судами попередніх інстанцій означених положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини у контексті наданої судами оцінки обставинам цієї справи.
Касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій надали оцінку спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Наведені норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 18 січня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
Касаційну скаргу Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Драгун Ангеліна Святославівна, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 420/9107/21 за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
О.Р. Радишевська О.В. Кашпур