22 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2854/20 пров. № А/857/15286/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника позивача Скочиляс Г. М.,
представника відповідача Гальчишак М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Калинич Я. М.; складене у повному обсязі 26 вересня 2022 року) в адміністративній справі № 260/2854/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн» до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ужгородська міська рада, про визнання протиправними та скасування рішень,
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Превеншн» (далі також - ТзОВ «Превеншн», Товариство, позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (далі також - ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області, відповідач) від 14.08.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за №№ 10, 11.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що станом на день проведення перевірки порушення частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» не було, оскільки конструкції були вивішені не самовільно та не є рекламою.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ТзОВ «Превеншн», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що конструкції на фасаді будинку, який знаходиться за адресою: вул. О. Грибоєдова, 19, м. Ужгород встановлені на законних підставах. Інформація, яка розміщена на цих конструкціях вважається вивіскою, а не рекламою, тому дозвільних документів на її розміщення не потрібно.
ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначило, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки позивачем на фасаді будинку, який знаходиться за адресою: вул. О. Грибоєдова, 19, м. Ужгород розміщено зовнішню рекламу без дозвільних документів на це.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судом, відповідно до опису документів від 05.04.2017, реєстраційний номер 119678, позивачем подано пакет документів до Ужгородської міської ради через ЦНАП на 2 вивіски на фасаді будівлі по вул. Олександра Грибоєдова, 19.
Згідно поданого пакету документів, позивачу видано технічний паспорт вивіски від 17.01.2018 № 8/04-01, який затверджений начальником управління містобудування архітектури Боршовським О. І.
Разом з тим, згідно п.2 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13 червня 2017 року № 176 вирішено: Заборонити розміщення на території міста об'єктів зовнішньої реклами тину “банер”, “розтяжка”, “перетяжка”, “транспарант”, “брандмауер” загальна площа яких менше 18 кв. м.
05.06.2018 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради з метою отримання адміністративної послуги щодо встановлення пріоритету на розміщення рекламних конструкцій, а саме: "брандмауер" розміром 4 х 2,25 м та "брандмауер" розміром 3 х 2,5 м на фасаді будівлі по вул. Грибоєдова, 19.
Відповідями від 11 червня 2018 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради повідомив позивача, що враховуючи наявність рішення виконавчого комітету № 176 від 13 червня 2017 року "Про заборону розміщення об'єктів зовнішньої реклами" заборонено розміщення на території м. Ужгорода об'єктів зовнішньої реклами загальна площа яких менша за 18 кв. м, а тому враховуючи таку заборону Департамент міського господарства вважає недоцільним подальший розгляд поданих позивачем документів та повертає заяви за № 267483 та за № 267484 від 05 червня 2018 року - без розгляду.
Надалі, відповідно до п. 2 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міськради від 12.09.2018 № 258 у зв'язку з відсутністю дозвільних документів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, визнано такими, що підлягають демонтажу рекламні конструкції “брандмауер” на фасаді будівлі по вул. О. Грибоєдова 19 (Медичний центр Prevention) - 2 одиниці.
Вважаючи протиправними рішення Виконавчого комітету Ужгородської міськради від 13 червня 2017 року № 176 та від 12 вересня 2018 року № 258, позивач звернувся до суд з позовом про їх скасування.
24 вересня 2018 року у цій справі (№ 807/682/18) суд постановив ухвалу про забезпечення позову і зупинив дію рішення Виконавчого комітету Ужгородської міськради «Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами» від 12.09.2018 № 258 в частині п. 2, яким вирішено питання про демонтаж: рекламної конструкції «брандмауер» на фасаді будівлі по вулиці О.Грибоєдова, 19 (Медичний центр Prevention) - 2 одиниці до вирішення справи по суті та заборонив Виконавчому комітету Ужгородської міської ради та Ужгородській міській раді вчиняти будь-які дії, дії з приводу демонтажу рекламних засобів, що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 19 до моменту вирішення справи по суті.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Тобто рішення суду про відмову у задоволенні позову набрало законної сили тільки 11 січня 2023 року.
При цьому, 03 липня 2020 року службовими особами головними спеціалістами відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, анти тютюнового законодавства управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області складено протоколи про порушення законодавства про рекламу № 13, 14.
Згідно цих протоколів ТОВ «Превеншн» порушено вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме, розміщення на фасаді будівлі по вул. Грибоєдова, 19, м. Ужгород реклами на рекламних конструкціях типу «брандмауер» без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради.
ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області листом № Вих-05.1/2291-20 від 03.07.2020 зобов'язало ТОВ «Превеншн» до 10 липня 2020 року надати у Головне управління, щодо встановлених обставин пояснення та документальне підтвердження.
У відповідь на лист ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області за № Вих-05.1/2505-20 від 17.07.2020 ТОВ «Превеншн» повідомило, що не погодившись з рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 258 від 12.09.2018, ТОВ «Превеншн» звернулося до суду про визнання такого протиправним та скасування.
Закарпатський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом ТОВ «Превеншн» до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення (справа № 807/682/18) та виніс ухвалу від 24.09.2018 про забезпечення позову, якою зупинив дію рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами» від 12.09.2018 № 258 в частині п. 2, яким вирішено питання про демонтаж: рекламної конструкції «брандмауер» на фасаді будівлі по вул. Олександра Грибоєдова, 19, м. Ужгород, (Медичний центр) 2 одиниці до вирішення справи по суті та заборонив Виконавчому комітету Ужгородської міської ради та Ужгородській міській раді вчиняти будь-які дії з приводу демонтажу рекламних засобів, що знаходяться за адресом: вул. Грибоєдова, 19, м. Ужгород, до вирішення справи по суті.
Також, на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області позивачем було надано копії таких документів:
- копію витягу з ЄДРПОУ ТОВ «Превеншн»;
- копію технічного паспорту вивіски № 8/04-01 від 17.01.2018;
- копію заяви-договору між ТОВ «Превеншн» та КП «Архітектурно-планувальне бюро» та копію акту здачі-приймання виконаних робіт;
- копію комп'ютерного макету місця розташування рекламного засобу з фрагментом місцевості;
- копію конструктивного рішення рекламного засобу з технічними характеристиками та вузлами кріплення;
- копію ескізу з конструктивним рішенням рекламного засобу.
Рішеннями ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області від 31.07.2020 № 13 та № 14, на підставі протоколів про порушення законодавства про рекламу від 03.07.2020 №№ 13, 14, розпочато розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн» у відповідності до вимог п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.
05.08.2020 позивачу було надіслано лист від ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області № Вих-05.1/2759-20, у якому, окрім іншого, позивача було повідомлено про місце та час розгляду справи про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу». Так, про розгляд справи 14.08.2020 представник позивача отримала повідомлення 06 серпня 2020 року.
Відповідно до протоколів №№ 12, 13 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ «Превеншн» від 14.08.2020 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, вирішено, у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами на рекламній конструкції типу «брандмауер» на фасаді будівлі по вул. Грибоєдова, 19 м. Ужгород всупереч вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», накласти на ТОВ «Превеншн» штраф згідно з частиною сьомою ст. 27 Закону України «Про рекламу».
З цим протоколами представник позивача була ознайомлена 14.08.2020 та остання підписала такі із запереченнями.
Рішеннями ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області від 14.08.2020 № 10 та № 11 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на підставі частин другої, сьомої статті 27 Закону України «Про рекламу» на ТОВ «Превеншн» накладено штраф у розмірі 5083 грн, за кожне порушення.
Вважаючи такі рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що інформація про Товариство, яка розміщена на рекламних конструкціях типу «брандмауер» на фасаді будівлі по вул. Грибоєдова, 19 м. Ужгород, є зовнішньою рекламою, яка була розміщена без відповідних дозволів, тому ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області правомірно накладено штрафи на позивача у розмірі по 5083 грн відповідно.
Колегія суддів апеляційного суду часткового погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються відповідно до Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР).
Згідно частини першої статті 2 Закону № 270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
Відповідно статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.
У свою чергу, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулюються Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (надалі - Порядок №693).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 693 у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма кореспондується також з частиною сьомою статті 27 Закону № 270/96-ВР.
Пунктом 8 Порядку № 693 передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
Згідно пункту 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Пунктом 13 Порядку № 693 визначено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.
Згідно пункту 18 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Як видно з матеріалів справи на підставі зібраних доказів відповідачем встановлено, що саме позивач здійснював діяльність за місцем виявлення порушення законодавства про рекламу та прийняв оскаржувані рішення про накладення штрафу.
Судом встановлено, що власником двох рекламних конструкцій типу «брандмауер», розміщених на фасаді будівлі по вул. Грибоєдова, 19 м. Ужгород, є ТзОВ «Превеншн».
Крім того, відповідно до наданої заяви-договору б/д, укладеного між КП «Архітектурно-планувальне бюро» та ТзОВ «Превеншн», передбачено виготовлення матеріалів по розміщенню рекламних засобів за адресою: м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 19. Відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт б/д ТзОВ «Превеншн» як замовник отримав від КП «Архітектурно-планувальне бюро» ескіз із конструктивним рішенням рекламного засобу з прив'язкою місця розташування рекламного засобу та конструктивне рішення рекламного засобу (з технічними характеристиками та вузлами кріплення), згідно якого розміри рекламного засобу становлять 4,0 м х 2,25 м.
Проте, ТзОВ «Превеншн» не надало дозволів на розміщення зазначених рекламних конструкцій по вул. Грибоєдова, 19 м. Ужгород, виданих на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради, тим самим і підтверджено факт порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу».
При цьому, позивач стверджує, що зображення розміщенні на будівлі по вул. Грибоєдова, 19 в м. Ужгороді є вивіскою і не є рекламою, а тому не було підстав для застосування до нього штрафу.
Щодо цього, суд зазначає, що згідно з правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 27.02.2020 у справі № 405/4704/15-а, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки розміщені вивіски та стенди розташовані на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання загального користування, вони вважаються зовнішньою рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу».
Разом з тим, згідно правової позиції Верховного Суду висловленої у постановах по справах № 323/1766/17 від 06.02.2018, № 323/1766/17 від 11.04.2018, де зазначено, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу», оскільки підпадає під визначення «вивіска» чи «табличка».
Визначення терміну «вивіска» зазначене в частині шостій статті 9 Закону № 270/96-ВР. Тобто вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29 грудня 2003 року, вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Частиною першою статті 16 Закону № 270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Судом встановлено, що на рекламній конструкції, яка розташована фасаді будівлі за адресою: м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 19 і по якій складено протокол № 13 про порушення законодавства про рекламу від 03.07.2020 міститься логотип «PREVENTION медичний центр». За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстрованим найменуванням позивача є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Превеншн»; також на рекламному щиті розміщено рекламу послуг товариства, що фактично закликає споживачів придбавати послуги, що реалізується позивачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця конструкція як за містом, так і за розміщенням не може вважатися вивіскою, а є зовнішньою рекламою, що розміщена без належного дозволу.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рекламна конструкція, яка розташована фасаді будівлі за адресою: м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 19 і по якій складено протокол № 14 про порушення законодавства про рекламу від 03.07.2020, розміщена над входом до приміщення на рівні другого поверху де здійснює свою діяльність позивач; містить тільки логотип «PREVENTION медичний центр» і номер телефону, а також фото лікарів та інших професійних медичних працівників.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ця конструкція не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб'єктом, тому не є рекламою.
Тому, колегія суддів вважає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області діяло правомірно тільки в частині винесення рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.08.2020 № 10, оскільки воно прийнято на підставі протоколу № 13 про порушення законодавства про рекламу від 03.07.2020. У частині прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.08.2020 № 11 відповідач діяв протиправно, оскільки судом не встановлено обставин, що слугували для його прийняття та були зазначені в протоколі № 14 про порушення законодавства про рекламу від 03.07.2020.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним і скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.08.2020 № 11 необхідно скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ТзОВ «Превеншн» задовольнити, а в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали у вказаній постанові достатню оцінку.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визнання протиправним і скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.08.2020 № 11, через що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позову; у решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Превеншн» задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року в адміністративній справі № 260/2854/20 в частині визнання протиправним і скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14 серпня 2020 року № 11 скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14 серпня 2020 року № 11.
У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року в адміністративній справі № 260/2854/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 06 березня 2023 року.