06 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/5729/22 пров. № А/857/17384/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 21 жовтня 2022 року,
31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів, пенсії у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до вказаного Закону України, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №803/890/18, з урахуванням ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 140/5729/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується те, що сума перерахованої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на виконання рішення суду у справі № 803/890/18 у розмірі 44985,72 грн була виплачена позивачу у період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2021 року. Отже, оскільки відповідач не здійснив належні позивачу нарахування та виплату суми пенсії, то суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що виплата позивачу відкладеної виплати у сумі 44985,72 грн за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року була здійснена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103, а не на виконання рішення суду у справі № 803/890/18. Твердження суду першої інстанції, що така виплата здійснена на виконання зазначеного рішення суду є помилковим, що і призвело до неправильного вирішення даного спору.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи із такого.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ, як одержувач пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 01 вересня 2012 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) позивачу проведено з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії на підставі довідки № 2008 від 23 березня 2018 року, виданої Ліквідаційною комісією Управління МВС України у Волинській області, згідно з якою його грошове забезпечення становить 6210,51 грн. При цьому основний розмір пенсії 50% від грошового забезпечення 6210,51 складає 3105,26 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року в адміністративній справі №803/890/18 зобов'язано ГУ ПФУ провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду було проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки № 1249 від 04 травня 2017 року, у якій зазначено розмір грошового забезпечення 6182,79 грн.
Пунктом 4 Постанови №103 встановлено, що у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У зв'язку із тим, що основний розмір пенсії позивача після виконання рішення суду складає 3091,40 грн, до попереднього розміру пенсії (3105,26 грн) було встановлено доплату у сумі 13,86 грн.
Нарахована сума відкладеної виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідно до Постанови №103 визначена у розмірі 44985,72 грн.
Таким чином, в 2019 році до основного розміру пенсії щомісячно виплачувалась відкладена виплата відповідно Постанови №103 у сумі 937,20 грн, з 01 січня 2020 року - 1874,41 грн.
За період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2021 року позивачу виплачено заборгованість на загальну суму 44985,72грн.
15 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, однак листом від 04 серпня 2022 року за №6797-5812/О-02/08-0300/22 ГУ ПФУ у такій компенсації позивачу відмовило.
Вважаючи таку бездіяльність пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як слідує з позовної заяви, позивач просить здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 803/890/18. При цьому вважає, що нарахована та виплачена у період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2021 року пенсія у розмірі 44985,72 грн є тією сумою, що виплачена саме на виконання зазначеного рішення.
Разом із тим, на виконання Волинського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року в адміністративній справі №803/890/18 пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого основний розмір його пенсії зменшився з 3105,26 грн до 3091,40 грн, у зв'язку з чим було встановлено доплату в сумі 13,86 грн.
При цьому апеляційним судом встановлено, що пенсія у розмірі 44985,72 грн є відкладеною виплатою, яка здійснена на виконання Постанови № 103.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина 2 статті 2).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З системного аналізу правових норм слідує, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19 від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Так, пунктом 3 Постанови № 103 було передбачено перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Офіційний вісник України, 2015 рік, №96, ст.3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Постанова № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі №826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року) пункт 3 Постанови №103 визнано нечинним.
24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01 січня 2020 року, далі - Постанова №1088), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2020 року у справі №640/620/20 (набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року) частину 2 пункту 1 Постанови №1088 визнано протиправною та нечинною.
У зв'язку із викладеним, з 29 вересня 2020 року нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати, а тому відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що виплата пенсії позивачу здійснювалась з урахуванням приписів законодавства, яке діяло станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Жодних доказів на підтвердження того, що позивачем оскаржувались дії ГУ ПФУ щодо порядку, строків та розміру виплати пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року матеріали справи не містять, а тому підстави для здійснення компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відсутні.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах діяв на підставі та у спосіб, що передбачений законами України, а отже відсутній факт несвоєчасного нарахування та виплати пенсії позивачу та відсутні підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Окрім того, постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року по справі № 640/620/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року.
Верховний Суд зазначив, що оскаржуваними положеннями Постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 Постанови №103.
У пункті 2 Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» (проблема, яка потребує розв'язання) також зазначено, що у зв'язку із скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови №103 за рішеннями судів, створилася ситуація правової невизначеності в частині виплати особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам, перерахованих у 2018 році сум пенсій.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки пенсія позивача за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року перерахована та виплачена у порядку, встановленому чинною на час здійснення перерахунку Постановою №103 (яка скасована в судовому порядку) і Постановою № 1088, яка є чинною, відсутні законодавчі підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням виплати пенсії.
Суд першої інстанції на зазначенні обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ ПФУ слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 140/5729/22 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк