печерський районний суд міста києва
Справа № 752/4294/21-ц
28 лютого 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., розглянувши вирішуючи питання про приняття до провадження цивільної справи за позовом Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -
Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з вказаним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. Звертаючись, із вказаним позовом до Печерського районного суду м. Києва, позивач посилався на положення ч. 9 ст. 28 ЦПК України, з огляду на останнє відоме місце проживання відповідача на території Печерського району м. Києва. Під час вивчення матеріалів позовної заяви суддя приходить до висновку про те, що зазначені матеріали позову слід передати на розгляд, за підсудністю, з огляду на наступні оставини. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно відповіді відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних, що надійшла до суду 27.02.2023 року ОСОБА_1 за даними Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований. Відповідно до матеріалів справи, місцем вчинення ДТП за участю відповідача є Печерський район м. Києва. Так, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2021 позовну заяву Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва. Мотивуючи своє рішення тим, що місцем вчинення ДТП є Печерський район м. Києва, а відтак суд дійшов висновку, про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України. Правила частини шостої статті 28 ЦПК України, на які послався суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення про направлення справи до Печерського районного суду м. Києва, застосовував виключно до правовідносин позадоговірного характеру, що безпосередньо випливають з події - завдання шкоди майну. Втім з такими висновком суду погодитись не можна, оскільки вони прямо суперечать встановленим обставинам справи та правилам територіальної підсудності визначених ст.ст. 27, 28 ЦПК України. Статтею 28 ЦПК України передбачено випадки, коли підсудність справи визначається за вибором позивача. Зокрема, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди (частина шоста статті 28 ЦПК України). Своє право на отримання страхового відшкодування позивач мотивував, зокрема, ст. 1191 ЦК України, якою передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на зворотну вимогу (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. За правилами частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Системний аналіз положень глави 82 ЦК України дає підстави для висновку про те, що категорія шкоди та її відшкодування відноситься до позадоговірних цивільних відносин, переважно деліктних. Однак, після виплати страхового відшкодування деліктні правовідносини припиняються і настають договірні. Отже правила глави 82 ЦК України безпосередньо до врегулювання відносин між цими сторонами не застосовуються. Тобто між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо регресного відшкодування сплачених позивачем коштів, оскільки на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відповідача визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за участю потерпілої особи, якій діями останнього завдано матеріальної шкоди. Таким чином, на виниклий спір не розповсюджуються положення ч. 6 ст. 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності, адже в даному випадку вирішенню підлягають вимоги не про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП з винної особи. Належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи підтверджено, що останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Голосіївського району м. Києва. Передаючи на розгляд до Печерського районного суду м. Києва вказану цивільну справу Голосіївський районний суд м. Києва на зазначену обставину уваги не звернув та не врахував, що спір не стосується самого місця дорожньо-транспортної пригоди, не є спором про відшкодування шкоди, а виник з приводу виплати позивачем передбаченого законом страхового відшкодування потерпілій стороні і позивач, який виконав обов'язок зі сплати таких грошових коштів, пред'явив вимогу до винної особи в порядку регресу про їх стягнення. Аналогічної за змістом правової позиції дотримався у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року по справі № 752/22030/18 (провадження № 61-11326св19). Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України). Відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України прийняте судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю. Враховуючи викладені обставини та зазначені норми процесуального закону суддя приходить до висновку про те, що позовна заява не підсудна Печерському районному суду м. Києва і відноситься до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду м. Києва, а тому справа має бути передана на розгляд цього суду за загальними правилами підсудності, передбаченими з огляду на положення ч.1 ст. 27 та ч. 9 ст. 28 ЦПК України, за останній відомим місцем проживання відповідача. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами. Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, -
Передати матеріали цивільної справи №752/4294/21 - ц за позовом Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва. Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення відповідної ухвали суду, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя Т.В.Остапчук