"06" березня 2023 р.
м. Київ
справа № 755/1689/23
провадження № 2/755/1954/23
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей,
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 38 055,28 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року у справі № 756/10588/19, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 08.08.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. 04.09.2019 року державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження. Згідно Довідки-розрахунку заборгованості від 01.12.2022 року, складеної державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області, сума заборгованості зі сплати аліментів складає 38 055,28 грн. за період з 01.08.2018 року по 30.11.2022 року. Таким чином, з моменту утворення заборгованості по сплаті аліментів, у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
08.02.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_2 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 08 лютого 2023 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року у справі № 756/10588/19, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з 08.08.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 4).
28.08.2019 року Оболонського районного суду м. Києва видано судовий наказ № 756/10588/19 стягувачу ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Карлівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 04.09.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59954041 з примусового виконання судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року № 756/10588/19. Заборгованість по аліментам станом на 04.09.2019 року становить 1 668,39 грн. (а.с. 8, 9)
За даними Розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 01.12.2022 року № 25853, складеного державним виконавцем Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року № 756/10588/19, сума заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 08.08.2019 року 01.12.2022 року становить 38 055,28 грн. Сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження становить 36 386,899 грн. (а.с. 5-7)
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України в редакції Закону № 2037-VІІІ від 17.05.2017 року, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:
«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 неустойки (пені) від суми за прострочення сплати аліментів за судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року № 756/10588/19 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 08 серпня 2019 року по 01 груденя 2022 року, відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Карлівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 01.12.2022 року.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами діючого сімейного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача одержувача аліментів ОСОБА_1 неустойки (пені) за період з жовтня 2019 року до грудня 2022 року включно, - оскільки, встановивши відсутність поважних причин несплати відповідачем аліментів на утримання неповнолітніх дитини, ураховуючи незаявлення клопотань про витребування таких доказів задля спростування вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, - суд визнає право позивача, як одержувача аліментів, на стягнення з відповідача неустойки.
При цьому, суд визнає правомірним нарахування пені за період з дня відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення аліментів, тобто з 04.09.2019 року, що є днем виникнення зобов'язання зі сплати аліментів, по 31 листопада 2022 року включно згідно розрахунку зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем. При цьому, здійснюючи остаточний розрахунок по сплаті аліментів, судом ураховано загальну заборгованість відповідача по аліментам, яка нарахована державним виконавцем з моменту відкриття провадження у справі, на загальну суму 36 386,89 грн., що є сумою 100% заборгованості, яку не може перевищувати сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, підлягає до часткового задоволення та присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення виконання зобов'язання по сплаті аліментів за період з жовтня 2019 року по 30 листопада 2022 року включно у розмірі 36 386,89 грн.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, приймаючи до уваги звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову до суду, ураховуючи часткове задоволення позову, що має майновий характер, з відповідача в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p, ст.ст. 180, 194, 196 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2019 року по 30 листопада 2022 року включно за судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 27.08.2019 року № 756/10588/19, на утримання неповнолітніх дітей, в розмірі 36 386 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят шість) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 06 березня 2023 року.
Суддя: В.І. Галаган