Справа № 755/2840/23
"03" березня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , отримавши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105040000155 від 03.02.2023 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 13.02.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КІ України до одного року обмеження волі. На підставі ст. 75 К України звільнено від відбування покарання випробуванням, іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105040000155 від 03.02.2023 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до обвинувального акта встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
03.02.2023 приблизно о 0 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , знаходячись біля житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 неподалік від гаражних приміщень, що розташовані за вказаною адресок побачив припаркований автомобіль марки «Citroen» модель «С5», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 та в цей час у нього виник протиправний умисел н незаконне проникнення до володіння особи.
Після чого, він, усвідомлюючи, що порушує недоторканість прав власності, порушуючи гарантоване ст. 30 Конституції України право в недоторканість іншого володіння особи, без дозволу власника, оглянувшись з переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до дверей вказаного автомобілю та шляхом відчинення пасажирської задньої двері незаконно проник до салону автомобіля.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_2 переліз н переднє пасажирське сидіння автомобілю та заснув. Цього ж дня, о 06:30 год ОСОБА_2 , був виявлений власником автомобіля ОСОБА_3 .
Із долучених до обвинувального акта матеріалів встановлено, що обвинувачений, якого було представлено захисником ОСОБА_4 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.
Тим самим обставини вчинення кримінального проступку, установлені органом досудового розслідування, сприймаються судом як дійсні.
А тому, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.
Також суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 162 КК України дійсною та правильною.
Тим самим, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не визнано.
Враховуючи дані про особу обвинуваченої та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді обмеження воліяке останньому належить відбувати реально.
Крім цього, ОСОБА_2 був 13.02.2023 року засуджений Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 К України звільнено від відбування покарання випробуванням, іспитовим строком на 1 рік.Дане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив 03.02.2023 року, тобто до постановлення вироку Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України від 13.02.2023 року.
Відповідно до розяснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Із врахуванням роз'яснень, що викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»», призначене реальне покарання та покарання з випробуванням не складаються і не поглинаються, а кожне із них слід виконувати самостійно.
За таких обставин, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13.02.2023 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, слід також виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13.02.2023 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік виконувати самостійно.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1