ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2065/23
провадження № 3/753/1527/23
"03" березня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., за участю секретаря Херенкової К.К., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Попової Ганни Геннадіївни, розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у цивільному шлюбі, дітей немає, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
25 січня 2023 року о 13 год. 25 хв. у м. Києві, по проспекту Бажана (метро Осокорки) водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «KIA CERATO» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Попова Г.Г. заперечували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та просили суд закрити провадження у справі посилаючись на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці. Визначені у протоколі ознаки наркотичного сп'яніння є загальними, при цьому, не було здійснено та зафіксовано огляду ОСОБА_1 , зокрема перевірки його зіниць на світло, а з відеозапису видно, що поведінка та рухи тіла адекватні. Разом з цим, при спілкуванні з працівниками поліції, жодного разу ОСОБА_1 не було повідомлено, які конкретно ознаки сп'яніння він має. При цьому, останній не відмовлявся пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Також, у направленні до медичного закладу не визначено, який саме стан сп'яніння: алкогольний чи наркотичний, на думку поліцейських має ОСОБА_1 тобто які саме аналізи йому потрібно здати (оскільки від стану сп 'яніння залежить і вид аналізів, а також різний огляд на місті зупинки транспортного засобу). Однак, конкретно визначення стану сп'яніння (як наркотичний), визначено лише у протоколі. ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що позбавився наркотичної залежності 5 років тому, проходив реабілітацію та зараз працює волонтером у центрі з підтримки наркозалежних, що додатково підтверджується характеристикою ТОВ «РЦ АЛЬТЕРНАТИВА» та роздруківками з каналів ОСОБА_1 в tiktok, instagram, youtube. Всупереч вимогам чинного законодавства протокол не містить інформації щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а також відсутні в матеріалах справи і відповідний з цього приводу акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, передбачений п.п. 2-4 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1102.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника Попової Г.Г., дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суддя, дослідивши письмові докази по справі, які не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України «поза розумним» сумнівом доведена та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 462751 від 25.01.2023, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, вказані обставини підтверджуються долученим до протоколу відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, використання яких передбачено статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 червня 2016 року № 100, що був досліджений судом, та на якому зафіксовано відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
З урахуванням того, що Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17 указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред'явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу певного порушення, а тому суддя відхиляє доводи захисту з цього питання.
Що стосується тверджень ОСОБА_1 з приводу того, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння 25.01.2023, то суддя критично ставиться до такої позиції як незмістовної, та розціє її виключно як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки викладені ним заперечення містять розбіжності, неточності та не узгоджуються із іншими доказами.
Під час розгляду справи суддею не встановлено факту істотного порушення положень щодо алгоритму огляду та фундаментальних прав і свобод порушника.
Відеозапис, як доказ, у ракурсі ст. 266 КУпАП має містити цілісну картину події, тобто факту порушення вимог п. 2.5 ПДР, що і має місце в цій справі, а саме суддя дослідивши відео, у порядку КУпАП, ідентифікував факт порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР, та пропозиції поліцейським пройти огляд на стан сп'яніння.
Відсутність на відео інших фрагментів запису в тому числі щодо вчинення процесуальних дії, що мали місце «до» та «після», «відмови», не може уважатися підставою, котра тягне за собою визнання доказу недопустимим, так як не встановлено факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод ОСОБА_1 .
Так, Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 (справа № 216/5226/16-а) зазначив, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюванних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Однак, з наданого запису навпаки установлено, що він відображає відомості про вчинення правопорушення, а не лише містить фіксації всього комплексу процесуальної послідовність учинюванних процесуальних дій.
Порушенням істотних фундаментальних порушень прав і свобод водія є ті ситуації, у яких відеозапис не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
У сукупності підстави наведені стороною захисту для визнання доказів недопустимими не є слушними, так як не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження.
Доводи захисника про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки зазначені обставини не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а обґрунтованість та підстави зупинки транспортного засобу не впливають на законність судового рішення у даній справі.
Також з вказаного відеозапису вбачається, що працівник поліції, пояснював ОСОБА_1 його права, можливість проведення огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, зміст та наслідки складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Доказів, які б спростовували обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.
Будь-яких доказів на підтвердження перевищення працівниками патрульної поліції своїх службових повноважень чи будь-яких зловживань службовими обов'язками, в матеріалах справи не має та до суду не подано.
Як вбачається з даних відеозапису, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, при цьому вказаний транспортний засіб було передано його знайомому, який перебував з ним у транспортному засобі та який погодився на керування транспортним засобом.
Оцінюючи вказані докази їх у сукупності з іншими обставинами справи, вони визнаються судом достовірними та достатніми для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, яке за своїм видом і розміром буде відповідати ступеню вини, необхідним та достатнім для виховання правопорушника та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Крім того, положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього підлягає стягненню судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, що на день розгляду справи становить 536, 80 грн. на користь держави.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 23, 33, 40-1, 245, 251, 252, 283-284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнути його до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: