ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/10836/22
провадження № 2/753/6315/22
(ЗАОЧНЕ)
13 грудня 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ДАНЬКО В.В.
за участю сторін:
позивач не з'явився;
представник відповідача не з'явився;
треті особи не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Універсал-Транс», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Універсал-Транс» (далі - відповідач, ПП «Універсал-Транс») про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 58 902,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.06.2021 по вул. Привокзальній, 14/7 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса марки «БОГДАН», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу марки «ФОРД», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2021 по справі №753/13814/21, вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 ПДР України, у зв'язку із чим його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності.
З пояснень ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення №753/13814/21 вбачається, що він працює водієм в ПП «Універсал-Транс». Про даний факт також зазначено у вищевказаній постанові Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2021.
Станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, автобус марки «БОГДАН», державний номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований в ПрАТ «СГ «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування №АР/9829776 на суму 130 000,00 грн. Так, 01.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» та надав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а 20.08.2021 надав заяву про виплату страхового відшкодування.
26.10.2021 ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі вищевказаної заяви, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 128 500,00 грн. (з вирахуванням франшизи, яка складає 1 500,00 грн.).
05.08.2022 представником позивача на електронну адресу ПрАТ «СГ «ТАС» було надіслано адвокатський запит щодо надання сканкопій усіх матеріалів страхової справи, відповідь на який було надано 15.08.2022 та зазначено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AP 9829776 від 29.03.2021, проте, супутні договори відсутні.
Крім того, позивач зазначає, що транспортний засіб марки «ФОРД», державний номерний знак НОМЕР_2 , є фізично знищеним. Так, до позовної заяви ним долучено Звіт про оцінку КТЗ №01-11/08 від 11.08.2021, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту даного автомобіля становить - 389 153,46 грн., ринкова вартість без обліку аварійних пошкоджень становить - 201 637,31 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті пошкоджень становить - 201 637,31 грн. У відповідності до Звіту про оцінку КТЗ №02-11/08 від 11.08.2021, ринкова вартість автомобіля марки «ФОРД», державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень становить - 29 558,41 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між сумою завданих збитків і сумою виплаченого страхового відшкодування у розмірі 43 578,90 грн. (172 078, 90 грн. - 128 500,00 грн. = 43 578,90 грн.), інфляційну складову у розмірі 9 718,71 грн., 3% річних у розмірі 1 604,66 грн., понесені витрати на виготовлення Звітів про оцінку КТЗ №01-11/08 від 11.08.2021 та №02-11/08 від 11.08.2021, загальна вартість яких складає 4 000,00 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.09.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання .
В судове засідання сторони не з'явились, однак до початку розгляду справи представник позивача подав клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримав, прохав суд їх задовольнити. Крім того, проти винесення заочного рішення суду не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомленй належним чином.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, який був належним чином повідомленим про день та час судового засідання та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.06.2021 о 16:30 год. ОСОБА_3 керуючи автобусом марки «БОГДАН», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Привокзальна, 14/7 в м. Києві, в порушення вимог пп. 2.3 в), 13.1 ПДР України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою залежно від швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ФОРД», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився на забороняючий сигнал світлофору, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та матеріальних збитків. Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП., у зв'язку із чим постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2021 притягнутий до адміністративної відповідальності. Вказана постанова набрала законної сили.
Відповідно до чч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП є підтвердженою.
Власником транспортного засобу марки «ФОРД», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «?Про деякі питання застосування судами законодався при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у відповідності до статей 386, 395, 396 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
За нормою ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В ст. 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Положеннями ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс» та безпосередньо виконував трудові обов'язки. Так, в матеріалах даної справи містяться пояснення ОСОБА_3 , які були долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення 753/16814/21, у яких останній зазначив, що працює водієм в ПП «Універсал-Транс». На спростування даного факту, від відповідача відзиву чи будь яких заперечень на адресу суду не надходило, а відтак суд приходить до висновку про підтвердження даного факту, що на час ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс».
Згідно Полісу №АР/9829776 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу «БОГДАН», державний номерний знак НОМЕР_1 - ПП «Універсал - Транс» на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за заподіяну шкоду життю і здоров'ю - 260 000,00 грн., за шкоду завдану майну - 130 000,00 грн., франшиза - 1 500,00 грн.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
В приписах ст. 1194 ЦК України зазначено: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В ст. 5 названого Закону зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати, деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди.
Тому, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов'язання, бере на себе виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, не просто суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а повністю його нівелює.
Такої думки, дотримується Велика Палата Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц).
Отже, в матеріалах справи міститься повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду (ДТП) від 01.07.2021, а також заява про страхове відшкодування від 20.08.2021.
На підставі вищевказаної заяви, АТ «СГ «ТАС» було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 128 500,00 грн. (з вирахуванням франшизи, яка складає 1 500,00 грн.), що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 15.11.2021, яка видана позивачу для пред'явлення за місцем вимоги, копія якої міститься в матеріалах справи.
Щодо розміру завданих збитків під час ДТП, позивачем долучено до матеріалів справи Звіт про оцінку КТЗ 01-11/08 від 11.08.2021, який було виконано ФОП ОСОБА_4 , відповідно до висновків якого вартість відновлювального ремонту КТЗ FORD MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить - 389 153,46 грн.; ринкова (дійсна) вартість КТЗ FORD MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить - 201 637,31 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику в результаті аварійних пошкоджень КТЗ FORD MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 201 637,31 грн.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи Звіт про оцінку КТЗ 02-11/08 від 11.08.2021, який було виконано ФОП ОСОБА_4 , відповідно до висновку якого ринкова вартість КТЗ FORD MONDEO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень, становить - 29 558,41 грн.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ИИИ (далі - Закон № 2658-ИИИ).
Відповідно до статті 2 Закону № 2658-ИИИ оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 3 Закону № 2658-ИИИ).
Стаття 9 Закону № 2658-ИИИ визначає, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
До таких нормативно-правових актів відноситься, зокрема, Методика автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 1074/8395 в редакції Наказу від 24.07.2009 № 1335/5/1159.
Отже, позивач отримавши невідповідний його збитку розмір страхового відшкодування, замовив свій висновок про розмір матеріальної шкоди та в судовому порядку довів свої більші вимоги, ніж були визнані страховиком. Крім того, будь-яких заперечень з даного приводу від відповідача на адресу суду не надходило, а тому суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що різниця між реальним розміром збитків (вартість відновлювального ремонту) та сумою страхового відшкодування (172 078,90 грн. - 128 500,00 грн.), що складає 43 578,90 грн., повинна бути відшкодована відповідачем.
У зв'язку з тим, що позивачем для відновлення свого порушеного права було сплачено 4 000,00 грн. за виготовлення Звітів про оцінку КТЗ 01-11/08 від 11.08.2021 та 02-11/08 від 11.08.2021, що підтверджується товарними чеками №01-11/08 від 11.08.2021 та №02-11/08-1 від 11.08.2021, копії яких містяться в матеріалах справи, а тому суд стягує вказані кошти з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з відповідача ПП «Універсал-Транс» на користь позивача підлягає стягненню, крім 43 578,90 грн. завданої матеріальної шкоди, також і 3% річних у розмірі 1 604,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 718,71 грн., у відповідності до наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Нормою ст. 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-яких доказів на спростування позовних вимог відповідачем суду не надано та не здобуто таких доказів і під час розгляду справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача разом з позовною заявою надано суду письмові докази.
Так, в матеріалах справи містяться: копія договору №15/11/21-ЦС від 15.11.2021 про надання професійної правничої допомоги; копія додаткової угоди №1 від 15.11.2021 до договору №15/11/21-ЦС від 15.11.2021; оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копія меморіального ордеру N@2PL768777 від 15.11.2021.
Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи вищевказані документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. з іншої сторони, оскільки даний розмір має бути документально доведеним.
Суд, дослідивши копію меморіального ордеру N@2PL768777 від 15.11.2021. на загальну суму 10 000,00 грн., у призначенні платежу якого зазначено «оплата професійної правничої допомоги за договором №15/11/21-ЦС від 15.11.2021», платником якого є ОСОБА_1 , зазначає, що доводи позивача щодо стягнення з відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. є завищеними та необґрунтованими. Крім того, відповідно до додаткової угоди №1 від 15.11.2021 до договору №15/11/21-ЦС від 15.11.2021 вартість послуг адвоката за надання правничих послуг (складення позовної заяви, відповіді на відзив, клопотань, адвокатських запитів та інших необхідних процесуальних документів) становить 8 000,00 грн.; участь адвоката в судовому засіданні в межах м. Києва - 2 000,00 грн., а отже загальна сума наданих адвокатом послуг становить 10 000,00 грн.
При вирішенні питання про розмір судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи №753/10836/22, є правничою допомогою в розумінні вимог закону в межах саме даної цивільної справи.
Таким чином, з урахування викладеного, суд приходить до висновку, що відшкодуванню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Судовий збір відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладається на відповідача.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат позивачу не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 12, 13, 76-84, 89, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Універсал-Транс» про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Універсал-Транс» (ЄДРПОУ 30056005) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) у рахунок відшкодування заподіяної шкоди 43 578,90 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 9 718,71 грн. та 3% річних у сумі 1 604,66 грн., а також витрати на проведення експертного дослідження у сумі 4 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Універсал-Транс» (ЄДРПОУ 30056005) на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.