ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22548/21
провадження № 2/753/2302/22
14 грудня 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ДАНЬКО В.В.
за участю сторін:
представник позивача не з'явився;
представника відповідача ОСОБА_7;
третьої особи ОСОБА_1 ;
третя особа - ОСОБА_2 не з'явилась;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські апартаменти» до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про виселення
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ» (далі по тексту - ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач 1), ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому просив виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить позивачу.
Свої вимоги мотивує тим, що за результатами електронних торгів, які були організовані ДП «СЕТАМ» 07.07.2021 з продажу квартири АДРЕСА_2 , переможцем став позивач, який в подальшому являється власником даної квартири. Згодом, позивачу стало відомо, що в квартирі за вищевказаною адресою зареєстровані відповідачі, однак будь-яких підстав для реєстрації та проживання в квартирі останні не мають. Відповідачі не є членами родини позивача, будь-якого договору найму чи оренди, а також будь-яких інших домовленостей між ними укладено не було.
Колишнім власником вищевказаної квартири була ОСОБА_2 , яка надала згоду на реєстрацію відповідачів у квартирі, однак остання втратила право власності на дану квартиру, а отже і відповідачі втартили право користування квартирою та підлягають виселенню з неї. Позивач неодноразово намагався врегулювати спір мирним шляхом, однак, відповідачі не погоджувались звільняти квартиру, у зв'язку із чим позивачем на адресу відповідачів було направлено вимогу про виселення, а також пропозицію про компенсування витрат відповідачів, пов'язаних зі зміною місця проживання та реєстрації у розмірі 10 000,00 грн. на кожну особу. Згідно відомостей, які містяться на офіційному сайті АТ «Укрпошта» відповідачі отримали вищезазначену вимогу, однак ніяк не відреагували на неї, з квартири в добровільному порядку не виселились, з реєстрації місця проживання не знялись.
На підставі вищезазначеного, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
14.01.2022 засобами поштового зв'язку від відповідачів 1, 2 надійшли відзиви на позовну заяву, які обгрунтовані наступним.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2015 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 86 453 долара США 78 центів.
На виконання вищевказаного заочного рішення Дарницьким районним судом м. Києва 08.06.2016 видано виконавчий лист.
На підставі виконавчого листа від 08.06.2016 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65154606 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 86 453 долара США 78 центів. В рамках даного виконавчого провадження, приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.05.2021, а 04.06.2021 винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, однак ані представник стягувача, ані приватний виконавець з приводу визначення вартості вищевказаного об'єкта нерухомого майна не звертались.
07.07.2021 ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги щодо спірної квартири, яка була предметом іпотеки, переможцем яких, відповідно до протоколу проведення електронних торгів №545567 стало ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ».
13.07.2021 приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №65154606 складено акт про реалізацію предмета іпотеки.
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №274891447 від 15.09.2021, яку було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушицькою В.В., власником спірної квартири став позивач. Після чого, останній, через своїх найманих працівників погрожував та змушував виселитись відповідачів з квартири, застосовуючи протииправні дії.
Однак, відповідачі зазначають, що спірна квартира є їхнім єдиним житлом, яку було придбано ОСОБА_2 у стані «після будівельників», а ремонтом, купівлею меблів та її обладнанням займались особисто відповідачі за власні кошти.
На підставі вищевикладеного, відповідачі просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
19.01.2022 через електронну пошту суду, а 20.01.2022 продубльовано засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована наступним.
Електронні торги були організовані та проведені ДП «СЕТАМ» 07.07.2021, в рамках виконавчого провадження №65154606, відкритого 14.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В., на підставі виконавчого листа №753/22568/14 від 08.06.2016. Згідно протоколу проведення електронних торгів №545567 від 07.07.2021, переможцем торгів визнано ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ», яким було запропоновано найвищу ціну за квартиру у розмірі 1 268 900,00 грн. Даний протокол, за результатами проведених електронних торгів формується переможцем автоматично в його електронному кабінеті на сайті ДП «СЕТАМ». Результати електронних торгів оскаржені не були, жодного рішення суду, що набрало законної сили про визнання результатів електронних торгів недійсними не існує. Можливості перевірити про наявність зареєстрованих осіб у спірній квартирі у позивача не було, оскільки інформація при описанні лоту не повідомлялась, а дозвіл на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження мають тільки сторони виконавчого провадження. Окрім того, отримати довідку про зареєстрованих осіб у спірній квартирі з територіальної громади м. Києва позивач права не мав, так як дані довідки видаються лише особам, які проживають у зареєстрованому приміщенні або власнику зареєстрованого приміщення.
З твердженнями відповідачів щодо того, що приватний нотаріус Грушицька В.В. не мала права вчиняти реєстраційні дії позивач категорично не погоджується. Так, як зазначено вище позивач придбав спірну квартиру з електронних прилюдних торгів. Гарантійний внесок для участі в електронних торгах та сума, що мала бути перерахована на рахунок продавця за придбання спірної квартири, сплачено ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ» в установлені строки та в повному обсязі. Право власності за позивачем на спірну квартиру зареєстровано 15.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грушицькою В.В. на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки від 13.07.2021, наданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В., який було складено на підставі протоколу проведення електронних торгів №545567 ДП «СЕТАМ» від 07.07.2021 в рамках виконавчого провадження №65154606 від 14.04.2021.
Також, не відповідає дійсності зазначений відповідачами факт про те, що позивач нібито погрожував їм та силоміць намагався виселити зі спірної квартири. Позивачем на адресу відповідачів направлялась вимога щодо виселення від 23.09.2021. Докази направлення даної вимоги та вручення її відповідачам долучені позивачем до позовної заяви, однак вказана вимога відповідачами була проігнорованою. Так, відповідачі мали право на проживання у спірній квартирі, яка належала на праві власності їх доньці ОСОБА_2 , однак остання втратила таке право, а отже і відповідачі втратили право користування нею. Зауваження відповідачів про те, що у випадку виселення їх зі спірної квартири призведе до того, що вони фактично залишаться безхатченками не відповідає дійсності. Їх донька ОСОБА_2 проживає в окремій квартирі, яка належить їй на праві власності, а тому у випадку їх виселення зі спірної квартири, вони зможуть скористатись житлом їх доньки.
У зв'язку з тим, що відповідачі не хочуть виселятись в добровільному порядку, інтереси та права позивача є обмеженими, а тому вони мають бути усунені в судовому порядку шляхом виселення останніх зі спірної квартири для подальшого їх зняття з місця реєстрації.
Ухвалою суду від 19.01.2022 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.07.2022 зупинено провадження у справі.
29.07.2022 представником позивача через електронну пошту суду подано клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.08.2022 поновлено провадження у даній справі.
29.09.2022 представником відповідача 1 подано заперечення на відповідь на відзив, які обгрунтовуються наступним.
На підставі договору про надання споживчого кредиту №11086710000 від 29.11.2006 (далі по тексту - договір), АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 у тимчасове користування кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 120 000 дол. США, яка за курсом НБУ на день укладення договору становила 606 000,00 грн., зі сплатою відсотків та комісії згідно детального розпису, з кінцевим строком повернення кредиту до 29 листопада 2019 року. Відповідно до п. 1.4. договору, кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на придбання квартири.
Того ж дня, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №20436. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору, ціна нерухомого майна становить 681 750,00 грн.
29.11.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №34329, у відповідності до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 676 973,00 грн.
Однак, ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору №11086710000 від 29.11.2006 щодо повернення кредитних коштів зобов'язання не виконала, у зв'язку із чим за нею утворилась заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за користування кредитом.
Так, заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2015 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 86 453 дол. США 78 центів, а також нараховану пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 106 552,34 грн. та нараховану пеню за прострочення відсотків у розмірі 126 557,11 грн.
Отже, спірна квартира була придбана ОСОБА_2 не лише за кредитні кошти у сумі 606 000,00 грн. (120 000 дол. США), а й за власні кошти у сумі 75 750,00 грн. (станом на 29.11.2006 еквівалентно 15 000 дол. США), а тому заявлені вимоги щодо виселення відповідача без надання їй іншого житлового приміщення задоволенню не підлягають.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.11.2022 провадження у даній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 про виселення - закрито.
Ухвалою суду від 15.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання, яке відбулося 14.12.2022, представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
За приписами ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, враховуючи стадію розгляду даної справи, а також строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутністю сторін, які були належним чином повідомленими про день та час судового засідання.
Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечували та прохали суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11086710000, за умовами якого остання отримала кредит (грошові кошти) на придбання квартири у сумі 120 000 дол. США 00 центів, яка на день укладення договору за курсом НБУ дорівнювала еквіваленту 606 000,00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту 29 листопада 2019 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.4.2. договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.11.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстровий номер 20436.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2015 в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11086710000 від 29.11.2016, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 86 453 дол. США 78 центів, з яких: 63 871 дол. США 85 центів - сума заборгованості за кредитом; 22 581 дол. США 93 цента - сума заборгованості за відсотками; 106 552,34 грн. - пеня за прострочення сплати за кредитом; 126 557,11 грн. - пеня за прострочення відсотків.
Протоколом проведення електронних торгів №545567 від 07.07.2021, які були організовані ДП «СЕТАМ», їх переможцем щодо купівлі однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , стало ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ».
13.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. було складено акт про реалізацію предмета іпотеки, яким ТОВ «ЛЬВІВСЬКІ АПАРТАМЕНТИ» визначено переможцем електронних торгів з продажу іпотечного майна.
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва від 02.11.2021 у квартирі за вищевказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Стаття 391 Цивільного кодексу України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, провадження № 14-317цс18), та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18).
Визначення того, за які кошти придбано іпотечне майно, із якого здійснюється виселення, тобто за рахунок кредитних коштів, чи особистих коштів (повністю чи частково), має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи та правильного застосування положень статті 109 ЖК Української РСР.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 червня 2021 року в справі № 757/9541/14-ц (провадження № 61-5312св21).
Позивач у своєму позові зазначає, що позбавлений права користування своєю власністю, оскільки особи, які зареєстровані у квартирі, відмовляються в добровільному порядку виселятися з неї.
Разом з тим, спірне житлове приміщення придбане на прилюдних торгах, при підготовці до яких мали бути зазначені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто покупцю повинні бути відомі ризики, пов'язані з придбанням спірної нерухомості.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набула право власності на квартиру, яка передана в іпотеку, частково за кредитні кошти та частково за власні кошти. Різниця між сумою кредиту та ціною на квартиру відповідно до договору іпотеки складає - 75 750,00 грн. (що станом на 29.11.2006 еквівалентно сумі - 15 000 дол. США), тобто квартира на 75 750,00 грн. дорожча ніж отримані кошти за кредитом. А відтак, відповідно до вимог ст. 109 ЖК України виселення з житла, яке є предметом іпотеки і придбано частково за особисті кошти, можливе лише з наданням іншого постійного житла, і таке постійне житло повинно вказуватись у рішенні суду.
Доведення обґрунтованості вимоги про виселення з наданням іншого постійного житла, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК Української РСР має бути надане відповідачу одночасно з її виселенням, є обов'язком позивача. Відсутність вказівки у позові про виселення на інше житло, яке надається у зв'язку з виселенням з іпотечного житла, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Даного правового висновку також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 вересня 2021 року в справі № 643/11929/19 (провадження № 61-3472св20).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також зважаючи на те, що передана квартира в іпотеку була придбана частково за кредитні та за власні кошти, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виселення відповідача зі спірної квартири без надання їй іншого постійного житла.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат позивачу не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись стст. 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські апартаменти» до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про виселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.