Справа № 712/8328/22
Провадження № 2/712/551/23
22 лютого 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пироженко В.Д.
при секретарі - Супрун А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення коштів,
Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення коштів.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що у листопаді 2021 року для особистих потреб та потреб членів своєї сім'ї вона вирішила придбати автомобіль. Здійснюючи пошуки потрібної моделі в мережі Інтернет, позивач знайшла оголошення про продаж ТОВ «Везем Шиппінг» автомобіля потрібної марки. З метою придбання автомобіля вона звернулася, в телефонному режимі, до відповідача, де їй було запропоновано укласти попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу. Необхідність укладення попереднього договору обґрунтована була тим, що автомобіль необхідно транспортувати з іншого міста. Їй було надіслано попередній договір який нею було підписано та відправлено відповідачу.
Таким чином, між позивачкою та відповідачем 17.11.2021 року укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, згідно умов якого сторони зобов'язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу на належний транспортний засіб строком до 31.03.2022 року.
Відповідно до п.2.1. Договору, продаж автомобіля вчиняється між сторонами за ціною в розмірі 454 097,45 грн, у тому числі ПДВ 75 682,91 грн та сплачується стороною в безготівковій формі на поточний рахунок відповідача у національній валюті України гривні.
Згідно п.2.3 Договору, сторона 2 сплачує в день підписання цього договору стороні 1 на розрахунковий рахунок сторони 1 - завдаток.
На виконання договору, позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти : 22.11.2021 року - 25 378,22 грн; 22.11.2021 року - 150 000 грн; 23.11.2021 року - 200 000 грн, а всього сплачено 375 378, 22 грн.
Відповідно до умов договору та з урахуванням оплати послуг, сторона 1 повинна була укласти зі стороною 2 основний договір на належний стороні 1 автомобіль (п.1.1) до 31.03.2022 року (п.1.2), однак прострочив виконання такого зобов'язання на 181 день.
Крім того, як виявилося пізніше, транспортний засіб стороні 1 взагалі не належить і до теперішнього часу, право власності сторона 1 не набула, що робить неможливим виконання в подальшому умов договору.
Відповідно до п.4.1 на теперішній час, термін дії договору закінчився, позивач сплатила кошти, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Позивачем неодноразово були ініційовані спроби вирішити конфлікт з відповідачем у позасудовому порядку, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. Відповіді від відповідача не отримав.
Крім того, як виявилося пізніше, за спірним договором відповідач фактично зобов'язався надати послуги позивачу з викупу транспортного засобу за кошти позивача з аукціону в США, транспортування його до України та розмитнення. Отже, відповідач не мав на меті здійснювати продаж належного йому транспортного засобу. Його мета було надання послуг як «Дилерські послуги», чим ввів в оману позивача.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між сторонами, є нікчемним через введення позивача в оману щодо істотних його умов. Таким чином, просить визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Везем Шиппінг», укладений 17.11.2021; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу в розмірі 375 378,22 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 76 014,86 грн, пеню в розмірі 2 038 30,73 грн, а всього 2 489 696,81 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.10.2022 у вказаній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.
19.12.2022 підготовче провадження у даній справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та у судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 17 листопада 2022 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Везем Шиппінг» було укладено Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу марки «Mercedes-Benz, модель CLA 250, 2017 року випуску. При цьому, сторони погодили всі умови договору, терміни його виконання та підписали його.
За вказаним договором ТОВ «Везем Шиппінг» та ОСОБА_1 зобов'язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу на належний ТОВ «Везем Шиппінг» транспортний засіб марка: «Mercedes-Benz, модель CLA 250, 2017 року (п.1.1.).
Згідно з п.1.2. за цим договором сторони зобов'язуються до 31 березня 2022 року укласти Основний договір.
ТОВ «Везем Шиппінг» гарантує, що на момент укладання Основного договору транспортний засіб, визначений у п.1.1. цього Договору, буде належати їй та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством (п.1.3.)
Згідно з п.2.1. Договору продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 454,097,45 грн, у тому числі ПДВ -75 682,91 грн, та сплачується стороною 2 в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Везем Шиппінг» в національній валюті України гривні.
Після укладення Основного договору Транспортний засіб підлягає державній реєстрації на власника в одному із сервісних центрів МВС України (п.3.1).
Відповідно до п.4.1. Попередній договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, а саме 17.11.2022, і діє до 31 березня 2022 року або до укладення Основного договору.
На виконання вимог вищевказаного договору позивачкою сплачено на користь відповідача грошові кошти : 22.11.2021 року - 25 378,22 грн; 22.11.2021 року - 150 000 грн; 23.11.2021 року - 200 000 грн, а всього сплачено 375 378, 22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами з призначенням платежу легкове авто.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.
Судом встановлено, що основний договір з купівлі-продажу транспортного засобу мав бути укладений сторонами 31.03.2022 року, що визначено попереднім договором, також позивачем було внесено плату за попереднім договором.
Оскільки, відповідачем умови попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу у встановлений строк не виконані, майно не придбане та у власність позивача не передане, основний договір не укладений, оспорений правочин є припиненим.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 394/301/19, припинення договору не є перешкодою для визнання його недійсним у судовому порядку, за наявності для цього підстав.
Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
В п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів», умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.
Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
За положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним, суд виходить із того, що відповідач, як суб'єкт господарювання, не спеціалізується на торгівлі колісними транспортними засобами, а спеціалізується, зокрема, на посередництві у торгівлі іншими товарами та товарами широкого асортименту, тому укладаючи з позивачем договір, найменований як попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, зазначаючи у ньому товариство, що власником майна не є, як Продавця, ТОВ «Везем Шиппінг» вчинило умисні дії із введення позивачки в оману щодо предмету договору. Включивши до договору положення про умови щодо строку дії попереднього договору до 31.03.2022 року, відповідач у такий протиправний спосіб заволодів можливістю користуватись коштами позивача протягом тривалого терміну, без будь-яких договірних правових наслідків для себе.
Оскільки введення споживача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину та використання нечесної підприємницької практики є підставою для визнання договору недійсним.
Оскільки суд прийшов до висновку, що попередній договір купівлі-проваджу транспортного засобу, слід визнати недійсним, то суд також вважає, що кошти отримані ТОВ «Везем Шиппінг» за вказаний договором у розмірі 375,378,22 грн, підлягають поверненню позивачу.
Окрім того, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Так, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14- 59Ідеї8), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума інфляційних витрат складає 76 014,86 грн. Вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, а з моменту порушення являє собою міру відповідальності.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Вказаний висновок узгоджується із висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справа №587/823/19.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 038 30,73 грн за період з 31.03.2022 року по 28.09.2022 року - дати розрахунку на підставі п.10 ч.5 Закону України «Про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування ( постанова від 26.06.2019 у справі № 761/9684/15 ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений позивачем, необхідно враховувати розмір матеріальної шкоди; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права особи і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; інші обставини справи встановлені судом.
Сума пені, яку просить стягнути позивач з відповідача значно перевищує суму сплачену за автомобіль.
З огляду на вказані обставини, зокрема те, що позивач звернулася до суду через 6 місяців після закінчення строку дії попереднього договору, заявлена до стягнення сума пені є очевидно неспівмірною із заявленною вимогою про стягнення суми сплаченого авансу. Тому суд вважає справедливим, пропорційним, таким що відповідатиме обставинам справи визначення розміру пені в сумі 375 378,22 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із невиконанням попереднього договору, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які б розумно можна було би передбачити.
Такий висновок викладений і в постанові ВПВС 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13-ц.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що попередній договір б/н від 17.11.2022 купівлі-продажу транспортного засобу слід визнати недійсним, а завдані відповідачем матеріальні збитки слід стягнути на користь позивача.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 12 401,57 грн.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.
Керуючись: ст.ст. 6, 12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. 202, 203, 213, 215, 216, 236, 509, 526, 625, 693 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд ,
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», укладений 17.11.2021 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг" (ЄДРПОУ 43764369 м. Київ Столичне шоссе, 101-В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) суму сплаченого авансу в розмірі 375 378,22 грн, інфляційні втрати в розмірі 76 014, 86 грн, пеню в розмірі 375 378,22 грн, а всього 826 771,30 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг»(ЄДРПОУ 43764369 м. Київ Столичне шоссе, 101-В) на користь держави судовий збір в сумі 12 401,57 грн.
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» (ЄДРПОУ 43764369 м. Київ Столичне шоссе, 101-В).
Повний текст рішення складено 06.03.2023