06 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/212/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вільямс"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Таран С.В., Богатир К.В., Поліщук Л.В.
від 25.01.2023
за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вільямс"
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вільямс" (далі - Відповідач), в якому просив визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів членів Відповідача від 17.01.2022 та від 21.01.2022.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 у справі №916/212/22 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивач не довів факт порушення його прав та законних інтересів оскаржуваними рішеннями загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вільямс", оскільки Відповідач не зобов'язаний повідомляти асоційованих членів про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів, при цьому вказані рішення прийняті правомочними зборами та в межах передбачених статутом повноважень щодо встановлення цільового внеску фінансової участі у видатках.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023
скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Відповідача від 21.01.2022 та задоволено позов в цій частині. Змінено рішення в частині розподілу судових витрат, в решті - залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вільямс", яке оформлене протоколом від 21.01.2022, було прийняте за відсутності Позивача, неповідомленого про проведення зазначених загальних зборів, та передбачає покладення на позивача додаткового майнового обов'язку у вигляді сплати значної суми грошових коштів за відсутності обґрунтованих підстав для цього. Тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання зазначеного рішення недійсним, оскільки воно порушує права та законні інтереси Позивача, який розраховував на отримання об'єкту нерухомості замість внесеного грошового паю.
14 лютого 2023 року Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023. До касаційної скарги Позивач додав клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судового рішення Відповідач визначив пункт 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №916/3828/20.
З огляду на це, Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
Проте Відповідач чітко не зазначив які саме норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування зазначеного висновку Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №916/3828/20.
Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, Відповідач зазначив, про помилкове та необґрунтоване посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається можливим встановити у чому полягає необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Відповідач повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, зазначити сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Відповідач зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 15 Закону України "Про кооперацію" у правовідносинах житлово-будівельного кооперативу та асоційованого члену, щодо необхідності інформування останнього про проведення загальних зборів членів кооперативу.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, Відповідачу необхідно усунути недоліки поданої ним касаційної скарги шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вільямс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №916/212/22 залишити без руху.
2. Надати Відповідачу строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто Відповідачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач Г. Вронська