06 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/838/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Долинська стальконструкція"
до акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"
про стягнення 200 000 грн,
Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - АТ "Криворізький залізорудний комбінат", відповідач, скаржник) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зі справи № 904/838/22.
Судовий акт касаційної інстанції мотивований тим, що відповідачем подано касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, враховуючи вимоги положень пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
АТ "Криворізький залізорудний комбінат" повторно звернулося 16.02.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зі справи № 904/838/22; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того прохальна частина касаційної скарги містило клопотання про визнання поважною та поновлення відповідачу строку на касаційне оскарження спірних судових актів.
27.02.2023 відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про відкликання касаційної скарги, підписаним від імені АТ "Криворізький залізорудний комбінат" його законним представником - адвокатом Скирдою Владиславом Євгеновичем.
Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2023 клопотання відповідача про відкликання касаційної скарги задоволено, касаційну скаргу на спірні судові акти повернуто скаржнику без розгляду.
27.02.2023 АТ "Криворізький залізорудний комбінат" втретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зі справи № 904/838/22, з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому про прохальна частина касаційної скарги знову містить клопотання про визнання поважною та поновлення відповідачу строку на касаційне оскарження спірних судових актів.
Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "Криворізький залізорудний комбінат", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідач 02.01.2023 вже оскаржував до Верховного Суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зі справи № 904/838/22.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з касаційною скаргою у малозначній справі, скаржник вказував на фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні визначення порядку прийняття робіт за договором будівельного підряду під час попереднього випробування. Крім того зазначав, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді аналогічних справ, за обставин породження преюдиції у вказаному спорі. Між тим АТ "Криворізький залізорудний комбінат" зауважував про винятковість цієї справи для відповідача, оскільки зазначений спір буде визначати його подальші відносини з підрядниками й умови майбутніх угод. При цьому відмітив про скрутне матеріальне становище підприємства скаржника та відсутність коштів на забезпечення фонду оплати праці. Отже, підставами для звернення вперше з касаційною скаргою з предметом спору про стягнення 200 000 грн, відповідач визначив підпункти "а-в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Відмовляючи вперше у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України за вказаною касаційною скаргою на рішення місцевого суду від 01.08.2022, переглянуте судом апеляційної інстанції і залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 12.12.2022, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційну скаргу подано на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню. Так АТ "Криворізький залізорудний комбінат" оскаржило до Верховного Суду малозначну справу, однак належним чином не навело і не обґрунтувало підстав для звернення в розумінні вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Колегія суддів відзначила, що доводи скаржника не дають Верховному Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга: стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для учасника справи.
Повторно АТ "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося з касаційною скаргою 16.02.2023 на спірні судові акти, зазначивши підстави для оскарження спірних судових актів у малозначній справі аналогічні підставам, викладеним у касаційній скарзі від 02.01.2023.
Ухвалою Верховного суду від 06.03.2023, як зазначено вище, задоволеного клопотання скаржника про відкликання касаційної скарги від 16.02.2023 та повернуто таку без розгляду.
Втретє звернувшись з касаційною скаргою 27.02.2023 на спірні судові акти, та знову обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, вказує на неможливість спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді аналогічних справ, за обставин породження преюдиції у вказаному спорі. Крім того, знову вказує на: фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні визначення порядку прийняття робіт за договором будівельного підряду під час попереднього випробування; винятковість цієї справи для відповідача, оскільки зазначений спір визначить його подальші відносини з підрядниками та умови майбутніх угод; скрутне матеріальне становище підприємства скаржника та відсутність коштів на забезпечення фонду оплати праці.
Отже, скаржник фактично дублює підстави для звернення, визначені підпунктами "а-в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, які вже було викладено у касаційній скарзі від 02.01.2023 та касаційній скарзі від 16.02.2023.
Між тим колегія суддів окрему звертає увагу скаржника на неналежне обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, як підставу для відкриття касаційного провадження у справі № 904/838/22.
Так згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Оцінивши доводи АТ "Криворізький залізорудний комбінат", щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні визначення порядку прийняття робіт за договором будівельного підряду під час попереднього випробування, які фактично продубльовано втретє поданій касаційній скарзі від 27.02.2023, Верховний Суд дійшов висновку, що такі не відповідають кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Отже, імперативним змістом пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, яке є загальним для всіх суб'єктів звернення.
Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов'язку.
Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.
Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.11.2022 у справі № 903/682/21.
З огляду на те, що АТ "Криворізький залізорудний комбінат" вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зі справи № 904/838/22 ухвалою Верховного Суду від 31.01.2023, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.
Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про визнання поважною та поновлення відповідачу строку на касаційне оскарження спірних судових актів не розглядається.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що подальші звернення з касаційною скаргою на одне і те ж саме судове рішення, за якою вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження, може бути розцінене Верховним Судом як зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 зі справи № 904/838/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
Суддя В. Селіваненко