21 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1057/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Случа О. В., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Семенчука М. А.,
відповідача-1 - не з'явилися,
відповідача-2 - не з'явилися,
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 (колегія суддів: Хачатрян В. С. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.) і рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 (суддя Погорелова О. В.) у справі
за позовом керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2) Фермерського господарства "Мамай",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - ОСОБА_1 ,
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів та повернення земель,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2020 року керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) та Фермерського господарства "Мамай" (далі - ФГ "Мамай"), в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 22.05.2015 № 1454-СГ, від 22.05.2015 № 1455-СГ, від 22.05.2015 № 1456-СГ, від 22.05.2015 № 1457-СГ, від 22.05.2015 № 1458-СГ, від 22.05.2015 № 1459-СГ, від 22.05.2015 № 1460-СГ, від 22.05.2015 № 1461-СГ, від 22.05.2015 № 1462-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";
- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.07.2015 № 154-СГ, від 07.07.2015 № 155-СГ, від 07.07.2015 № 156-СГ, від 22.07.2015 № 472-СГ, від 27.07.2015 № 563-СГ, від 26.10.2015 № 2801-СГ, від 26.10.2015 № 2802-СГ, від 26.10.2015 № 2803-СГ, від 26.10.2015 № 2804-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12176656;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12175507;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12174211;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12173088;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0313 площею 6,7325 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 № 10986730;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 № 10985873;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 № 10685863;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 № 10682067;
- визнати недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 № 10680696;
- зобов'язати ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, 6323983000:02:000:0313 площею 6,7325 га, 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області прийнято накази, якими незаконно передано ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у користування (оренду) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 197,5996 га без проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор наголошував на тому, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не надало належної оцінки зверненню ОСОБА_1 та не перевірило у нього можливості та бажання створити фермерське господарство, здійснювати господарську діяльність, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 922/1057/20, відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ФГ "Мамай" про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень вимог земельного законодавства України та правомірність прийняття ГУ Держгеокадастру у Харківській області оспорюваних наказів. З огляду на чинність наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення господарські суди зазначили про недоведеність прокурором підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди. Крім того, за висновком судів, також не може бути задоволена вимога прокурора про повернення земельних ділянок загальною площею 197,5996 га як похідна від вимог про визнання недійсними наказів та договорів оренди. Щодо заяви ГУ Держгеокадастру у Харківській області про застосування строків позовної давності господарський суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, а тому суд відмовив у задоволенні позову саме з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропуску строку позовної давності. З таким висновком погодився й апеляційний господарський суд.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/1057/20, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Харківської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 123, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.
3.4. ФГ "Мамай" у відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. На думку ФГ "Мамай", є законними та обґрунтованими висновки судів про те, що ОСОБА_1 на дату звернення із відповідною заявою мав аграрну освіту та достатній досвід роботи у сільському господарстві; вперше звернувся із заявою про виділення в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства за спрощеною (пільговою) процедурою, без проведення земельних торгів; договори оренди земельних ділянок в момент їх вчинення були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
3.5. Крім того, 14.02.2023 Верховним Судом зареєстровано клопотання ГУ Держгеокадастру у Харківській області, сформоване 13.02.2023 в системі "Електронний суд", у якому заявник просить зупинити провадження у справі № 922/1057/20 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1133/18. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що, на думку заявника, наразі існує необхідність дотримання єдності судової практики в частині повноважень прокуратури та порядку здійснення представництва прокурором.
3.6. Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Проте підстави, які наводить ГУ Держгеокадастру у Харківській області для зупинення провадження у справі, не охоплюються доводами касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, а тому колегія суддів вважає, що у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 12.05.2015 громадянин ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 200,4035 га для ведення фермерського господарства із земель запасу та резерву сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. У заяві зазначено, що він своїм правом на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не скористався. До заяви додано відомості про бажаний розмір земельних ділянок, довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, викопіювання з кадастрового плану із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, її орієнтовної площі та цільового призначення, паспорт громадянина України, картку платника податків, копію трудової книжки колгоспника, копію диплому про закінчення у 1997 році аграрного навчального закладу - Красноградського технікуму механізації сільського господарства ім. Ф. Я. Тимошенка.
4.2. Наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 22.05.2015 № 1454-СГ, від 22.05.2015 № 1455-СГ, від 22.05.2015 № 1456-СГ, від 22.05.2015 № 1457-СГ, від 22.05.2015 № 1458-СГ, від 22.05.2019 № 1459-СГ, від 22.05.2015 № 1460-СГ, від 22.05.2015 № 1461-СГ, від 22.05.2015 № 1462-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок загальною орієнтовною площею 196,1595 га, розташованих за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради на території Лозівського району Харківської області.
4.3. У подальшому наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж 9 земельних ділянок загальною площею 197,5996 га в натурі (на місцевості) та передано їх ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років, у тому числі наказами: від 07.07.2015 № 154-СГ (кадастровий номер 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га), від 07.07.2015 № 155-СГ (кадастровий номер 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га), від 07.07.2015 № 156-СГ (кадастровий номер 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га), від 22.07.2015 № 472-СГ (кадастровий номер 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га), від 27.07.2015 № 563-СГ (кадастровий номер 6323983000:02:000:0313 площею 6,7325 га), від 26.10.2015 № 2801-СГ (кадастровий номер 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га), від 26.10.2015 № 2802-СГ (кадастровий номер 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га), від 26.10.2015 № 2803-СГ (кадастровий номер 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га), від 26.10.2015 № 2804-СГ (кадастровий номер 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га).
4.4. Господарські суди встановили, що річний розмір орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками визначено на рівні 4-х (чотирьох) % від нормативної грошової оцінки.
4.5. Суди також установили, що на підставі виданих наказів між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок загальною площею 197,5996 га строком на 49 років, у тому числі: договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12176656; договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0311 площею 10,3451 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12175507; договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0314 площею 24,8048 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12174211; договір оренди землі від 18.11.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0312 площею 8,8558 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.11.2015 № 12173088; договір оренди землі від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0313 площею 6,7325 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 № 10986730; договір оренди землі від 11.08.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0276 площею 50,3385 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2015 № 10985873; договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0278 площею 24,9685 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 № 10685863; договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0279 площею 7,6523 га, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 № 10682067; договір оренди землі від 27.07.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:02:000:0277 площею 13,5636 га, який зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 № 10680696.
4.6. 16.09.2015 ОСОБА_1 створив ФГ "Мамай" (код ЄДРПОУ 40014527) та зареєстрував його статут.
4.7. 04.07.2016 та 07.07.2016 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та новоствореним ФГ "Мамай" укладено додаткові угоди до договорів оренди землі, якими змінено орендаря зазначених земельних ділянок з громадянина ОСОБА_1 на ФГ "Мамай".
4.8. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої позивачем, право користування (оренди) зазначеними земельними ділянками загальною площею 197,5996 га зареєстровано за ФГ "Мамай".
4.9. Разом з тим прокурор у позові стверджував, що формальний підхід органу державної влади до розгляду питання щодо передачі земельних ділянок ОСОБА_1 призвів до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель без проведення земельних торгів. Наведене і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 у справі № 922/1057/20 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/1057/20.
Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/1057/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/1057/20.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.01.2023 № 29.3-02/182 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/1057/20 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Случ О. В., Чумак Ю. Я.
5.2. З урахуванням зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020, а також наявності підстав для зміни складу суду, справа № 922/1057/20 розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора до ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "Мамай" про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди, укладених між ГУ Держгеокадастру у Харківській області і ФГ "Мамай", та зобов'язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки.
5.5. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є те, що Мамаю В. М. незаконно передано у користування (оренду) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 197,5996 га без проведення земельних торгів (аукціону).
5.6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень вимог земельного законодавства України та правомірність прийняття ГУ Держгеокадастру у Харківській області оспорюваних наказів. З огляду на чинність наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення господарські суди зазначили про недоведеність прокурором підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів оренди. Крім того, за висновком судів, також не може бути задоволена вимога прокурора про повернення земельних ділянок загальною площею 197,5996 га як похідна від вимог про визнання недійсними наказів та договорів оренди. Щодо заяви ГУ Держгеокадастру у Харківській області про застосування строків позовної давності, господарський суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, а тому суд відмовив у задоволенні позову саме з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропуску строку позовної давності. З таким висновком погодився й апеляційний господарський суд.
5.7. Верховний Суд, перевіряючи наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області
5.8. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.
5.9. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
5.10. За таких обставин колегія суддів вважає змінити у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень у цій справі мотиви щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов'язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки
5.11. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
5.12. Статтею 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
5.13. Частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
5.14. Частинами 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
5.15. Згідно із частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
5.16. Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
5.17. Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
5.18. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
5.19. Частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
5.20. Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
5.21. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
5.22. Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо статті 123 Земельного кодексу України. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
5.23. За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 та постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 924/863/17, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
5.24. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, наголошував на тому, що формальний підхід органу державної влади до розгляду питання щодо передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_1 призвів до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель без проведення земельних торгів. Крім того, у касаційній скарзі прокурор зазначає, що ОСОБА_1 у заяві, поданій до ГУ Держземагенства у Харківській області не обґрунтував необхідності отримання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, перспектив діяльності фермерського господарства та дав завідомо неправдиву інформацію щодо наявності в нього особистої техніки для обробітку землі.
5.25. Водночас зміст оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанції свідчить про те, що суди ухилилися від дослідження суттєвих фактичних обставин цієї справи, не оцінили наведені доводи та не дослідили належним чином зміст заяви ОСОБА_1 , поданої до ГУ Держземагенства у Харківській області, в контексті обґрунтування необхідності отримання землі такої площі. Господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що законодавством України, у тому числі і спеціальним Законом України "Про фермерське господарство", не передбачено застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, а також щодо відсутності обмежень кількості таких ділянок, залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий правовий режим і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентній) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.
5.26. Крім того, скаржник зазначає, що з огляду на вимоги статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.
5.27. З урахуванням наведених доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що встановлені фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 154-СГ від 07.07.2015, № 155-СГ від 07.07.2015, № 156-СГ від 07.07.2015, № 472-СГ від 22.07.2015, № 563-СГ від 27.07.2015, № 2801-СГ від 26.10.2015, № 2802-СГ від 26.10.2015, № 2803-СГ від 26.10.2015, № 2804-СГ від 26.10.2015 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано їх ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років. При цьому 16.09.2015 ОСОБА_1 створив та зареєстрував ФГ "Мамай" (код ЄДРПОУ 40014527). Отже, зазначені встановлені обставини цієї справи свідчать про те, що земельні ділянки були надані ОСОБА_1 на підставі декількох наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, в тому числі й після створення фермерського господарства, однак це залишилося поза увагою господарських судів попередніх інстанцій.
5.28. Водночас Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не підтвердив жодними доказами наявності у нього відповідної агарної освіти та досвіду роботи у сільському господарстві, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій та встановленими фактичними обставинами справи.
5.29. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.30. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.31. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
5.32. З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та відповідних положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду є частково обґрунтованими.
5.33. Разом з тим Верховний Суд позбавлений можливості з'ясувати всі істотні обставини справи щодо обґрунтованості або необґрунтованості змісту заяви ОСОБА_1 , поданої до ГУ Держземагенства у Харківській області, в контексті необхідності отримання земель такої площі з урахуванням можливості її обробітку, перспектив діяльності фермерського господарства та наявності особистої техніки для обробітку землі, а тому під час нового розгляду справи місцевому господарському необхідно розглянути цю справу по суті позовних вимог з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
5.34. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури належить задовольнити частково, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов'язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.3. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6.4. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.5. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі необхідно змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Разом з тим судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов'язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки слід скасувати, оскільки вони ухвалені з порушенням норм права, а справу № 922/1057/20 в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області із залишенням без змін резолютивної частини судового рішення, судові витрати, понесені в цій частині у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
При цьому оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земель та зобов'язання ФГ "Мамай" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції в цій частині не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/1057/20 змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1454-СГ від 22.05.2015, № 1455-СГ від 22.05.2015, № 1456-СГ від 22.05.2015, № 1457-СГ від 22.05.2015, № 1458-СГ від 22.05.2015, № 1459-СГ від 22.05.2015, № 1460-СГ від 22.05.2015, № 1461-СГ від 22.05.2015, № 1462-СГ від 22.05.2015 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 154-СГ від 07.07.2015, № 155-СГ від 07.07.2015, № 156-СГ від 07.07.2015, № 472-СГ від 22.07.2015, № 563-СГ від 27.07.2015, № 2801-СГ від 26.10.2015, № 2802-СГ від 26.10.2015, № 2803-СГ від 26.10.2015, № 2804-СГ від 26.10.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі № 922/1057/20 у частині відмови у задоволенні інших позовних вимог скасувати. Справу № 922/1057/20 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді О. В. Случ
Ю. Я. Чумак