Іменем України
06 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/184/13-г (927/71/23)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражний керуючий Лященко Павло Володимирович) до фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни про стягнення 58 874 грн. 01 коп, поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: фізичної особи-підприємця Коленченка Олександра Олександровича АДРЕСА_1
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Глібова, 1
про порушення справи про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі".
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, виконуючим обов'язки ліквідатора банкрута призначено арбітражного керуючого Лященка П.В.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 скасовано, справу передано для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
На підставі розпорядження від 04.05.2022 № 02-01/76/22 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/184/13-г" був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/184/13-г, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.
03.01.2023 (здана для відправки до відділення поштового зв'язку 30.12.2022) до Господарського суду Чернігівської області, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі", надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" до фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни про стягнення 58 874,01 грн. (присвоєно єдиний унікальний номер 927/71/23).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, поставленої у період 01.10.2021 по 30.04.2022 згідно договору № 5040 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води від 27.03.2015.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2023, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/184/13-г (927/71/23); розгляд позовної заяви постановлено здійснювати в межах справи № 927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено арбітражного керуючого Лященка Павла Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено процесуальний строк для подання відповідачкою (фізичною особою-підприємцем Козирєвою Мариною Петрівною) відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено процесуальний строк для подання третьою особою (арбітражним керуючим Лященком Павлом Володимировичем) письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали
Вказана вище ухвала суду від 09.01.2023 отримана відповідачкою 17.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400055878660.
Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
02.02.2023, у встановлений судом процесуальний строк (зданий для відправки до відділення поштового зв'язку 31.01.2023), до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами з підстав їх недоведеності, невідповідності дійсним обставинам справи та суперечності приписам діючого законодавства України. Зокрема, відповідач вказує, що рахунки на оплату, які складені в односторонньому порядку не можуть заслуговувати на увагу, оскільки, вони не є первинними документами та не засвідчують факту реального виконання послуг з теплопостачання, що розрахунки, які стосуються вартісних показників та розмірів послуги, яка нібито надавалась відповідачу є недостовірними та необ'єктивними Також відповідач зазначив, що оскільки позивачем не встановлювався двоставковий тариф на оплату своїх послуг, у нього відсутні будь-які законні підстави для покладення на відповідача сплати абонентської плати за теплопостачання та за постачання гарячої води за договором № 5040 від 27.03.2015. Крім того, відповідач наголосив на тому, що наведене позивачем у позовній заяві твердження про наявність у нього, як у постачальника послуги, відповідної технічної спроможності надавати цю послугу шляхом транспортування теплової енергії належними йому технічними засобами є надуманим та не ґрунтується на жодних доказах.
Одночасно відповідач у відзиві на позовну заяву заперечувала проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування заперечень відповідачка посилається на значний, на її думку, суспільний інтерес даного спору, необхідність дослідження та встановлення всіх обставин, пов'язаних із здійсненням позивачем як товариством-банкрутом господарської діяльності, у т.ч. пов'язаної з наданням послуг централізованого теплопостачання у м. Ніжині та правових підстав використання останнім з цією метою комунального майна.
Ухвалою від 03.02.2012 суд залишив без задоволення заяву фізичної особи - підприємця Козирєвої Марини Петрівни із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
13.02.2023, у встановлений судом процесуальний строк (здана для відправки до відділення поштового зв'язку 08.02.2023) до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 01-07/279 від 08.02.2023, в якій він виклав свої заперечення стосовно заперечень відповідача наведених у відзиві на позовну заяву.
22.02.2023 (здані для відправки до відділення поштового зв'язку 20.02.2023) до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли заперечення у порядку ст.167 ГПК України.
Ухвалою суду від 09.01.2023, серед іншого, встановлено процесуальний строк для подання відповідачем заперечення на відповідь на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно засвідченого судом витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідь на відзив отримана відповідачем 11.02.2023, а тому останнім днем встановленого судом процесуального строку для подання відповідачем заперечення є 16.02.2023.
Таким чином, вищезгадані заперечення є такими, що подані відповідачем з пропуском процесуального строку, встановленого на їх подання.
Оскільки заперечення на відповідь на відзив подані відповідачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, вони залишаються судом без розгляду. Крім того, суд враховує, що клопотання про поновлення процесуального строку на подання заперечень відповідачем подано не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» предметом діяльності товариства, крім іншого, є виробництво та розподіл тепла.
24.12.2003 між Виконкомом Ніжинської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Ніжинтеплоенерго» та дочірнього підприємства «Ніжинтеплосервіс». Цей договір укладено строком на 5,5 років, що діє з 01.01.2004 до 30.06.2009 включно. У разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Рішенням Ніжинської міської ради №1-6/2021 від 04.02.2021 «Про визначення додаткового переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню на території Ніжинської територіальної громади» Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» з метою надання послуг у сфері теплопостачання споживачам у м. Ніжині віднесено до переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню на території Ніжинської територіальної громади.
Рішенням Ніжинської міської ради №2-6/2021 від 04.02.2021 «Про продовження договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.12.2003 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» без проведення аукціону» продовжено Договір оренди цілісного майнового комплексу від 24.12.2003, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» без проведення аукціону строком на 2 роки 11 місяців за умови внесення змін до договору, зокрема, внести зміни до п.10.1 розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» та викласти його в такій редакції: 10.1 Цей договір укладено до 31.01.2024 року.
Рішенням Ніжинської міської ради №2-9/2021 від 22.04.2021 «Про внесення змін до рішення Ніжинської міської ради №2-6/2021 від 04.02.2021 «Про продовження договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.12.2003 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» без проведення аукціону» продовжено Договір оренди цілісного майнового комплексу від 24.12.2003 укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» без проведення аукціону строком на 2 роки 11 місяців та внесено зміни до договору, зокрема: Договір діє з 01.03.2021 року до 31.01.2024 року.
27.04.2021 між Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (орендар) укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.12.2003 року, якою сторони виклали п.10.1 вказаного договору в такій редакції: На підставі ст.631 Цивільного кодексу України цей договір діє з 01.03.2021 до 31.01.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 року було порушено провадження у справі № 927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" та введено процедуру розпорядження майном.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 року в справі № 927/184/13-г, зокрема, припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" арбітражного керуючого Лященка П.В.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" (код ЄДРПОУ 32750668, вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600), визнано банкрутом з наслідками, передбаченими ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; виконуючим обов'язки ліквідатора банкрута призначено арбітражного керуючого Лященка П.В.
TOB «НіжинТеплоМережі» не погодилось з постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 року у справі № 927/184/13-г та оскаржило її в апеляційному порядку.
За результатом апеляційного оскарження постанови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі № 927/184/13-г постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ніжинської міської ради Чернігівської області на постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 року у справі № 927/184/13-г закрито; задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"; постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі № 927/184/13-г скасовано: справу № 927/184/13-г передано для продовження розгляду до Господарського судуЧернігівської області.
За вказаний час керівника підприємства TOB «НіжинТеплоМережі» Ісаєнко Любов Миколаївну не відсторонювали від роботи та не звільняли з займаної нею посади. З зазначеного вище вбачається, що підписуючи документи керівник товариства Ісаєнко Любов Миколаївна в період з 12.07.2021 року по 04.11.2021 року діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства.
На сьогодні підприємство перебуває в процедурі розпорядження майном при якій повноваження керівника діють в межах, передбачених ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства.
У відповідності до ч. 10-11 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
Крім того, суд зазначає, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» є належним постачальником теплової енергії у м. Ніжині, а тому заперечення відповідача в цій частині до уваги не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
27.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Козирєвою Мариною Петрівною (Споживач) укладено договір № 5040 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачу теплову енергію на опалення забезпечувати гарячою водою, а Споживач зобов'язується сплачувати за надані комунальні послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.
Тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням Теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод (пункт 1.2 договору)
Згідно п.1.3 Договору ціна цього Договору включає вартість виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього Договору. Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується Теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається Споживачу для об'єктів перерахованих у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Опалювальна площа узгоджена між сторонами в Додатку № 1 до Договору та становить 99,7 кв.м.
Пунктом 3.2.3. Договору визначено, що Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.
Відповідно до 6.1. Договору передбачено, що розрахунки за надану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання Споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.2.20. Договору до обов'язків Споживача відноситься - щомісячно в терміни передбачені цим договором здійснювати розрахунки за теплову енергію у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 6.4. визначено, що розрахунки за надану теплову енергію для опалення та гарячу воду Споживач здійснює згідно умов цього Договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того на який день тижня припадає 1-ше число місяця. Якщо 1-ше число місяця припадає на вихідний день, то розрахунок за надані послуги здійснюється в останній робочий день звітного місяця.
Відповідно до п.11.1 цей Договір діє до 31.12.2016 включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.
Згідно з п.11.3 Договору, припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати вартості теплової енергії у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом.
Згідно з п.5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до теплового навантаження вказаного у додатку № 1 цього договору з урахуванням середньої фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
За приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання".
Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Згідно з п.п. 3, 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2021 № 397 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області» встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» розпочати надання послуг з теплопостачання з 18.10.2021 року.
Розпорядженням міського голови м.Ніжин №73 від 07.04.2022 «Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді» вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» припинити з 14.04.2022 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.
Об'єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначено у Додатку № 1 до Договору №5040 від 27.03.2015 - аптека вул.Московська,62а, площа 99,7 кв.м.
Факт приєднання приміщення за адресою вул.Московська,62а до системи центрального опалення підтверджується відповідною заявою споживача від 24.03.2015.
Вищезазначене свідчить, що система опалення будинку по вул. Московська,62а м.Ніжин приєднана до мереж централізованого теплопостачання, чим підтверджується факт споживання відповідачем теплової енергії при подачі теплової енергії в централізовану систему в опалювальний період.
Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення споживача матеріали справи не містять.
Згідно п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.
Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №380 від 07.10.2021 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» тарифи на теплову енергії, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
На підтвердження обсягів та вартості наданих послуг позивачем надано до матеріалів справи копії наступних рахунків-фактур на оплату теплової енергії: №5040 від 31.10.2021 на суму 6071,23 грн, № 5040 від 31.01.2022 на суму 21050,88 грн, №5040 від 28.02.2022 на суму 5297,78 грн, №50040 від 31.03.2022 на суму -157,56 грн, №5040 від 30.04.2022 на суму 1133,20 грн та копії рахунків-фактур на оплату послуг за абонентське обслуговування за постачання гарячої води та теплової енергії №5040 від 30.11.2021 на суму 36,68 грн, №5040 від 31.12.2021 на суму 42,32 грн.
Крім того, позивачем надано розрахунки нарахувань на підставі приладів обліку (а.с.23-26) за період жовтень 2021 - квітень 2022 року, в яких позивачем проведено нарахування за двома адресами об'єкту теплопостачання: вул.Московська, 62а та вул.Незалежності,19, кв.77.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. п.4, 5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі позивач посилається на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, поставленої згідно договору № 5040 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води від 27.03.2015. І саме копія цього договору з додатками додана до позовної заяви.
У доданому до позовної заяви розрахунку позивач зазначає, що заборгованість відповідача за теплову енергію за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 становить 58795,01 грн, за послуги з абонентського обслуговування за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 становить 79,00 грн.
Як свідчать умови Додатку № 1 до Договору №5040 від 27.03.2015 об'єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії це аптека по вул.Московська,62а.
Таким чином, позивач безпідставно провів нарахування оплат за поставлену теплову енергію по об'єкту, розташованому по вул.Незалежності,19, кв.77, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували домовленість сторін щодо надання послуг по даному об'єкту.
Також суд звертає увагу, що до матеріалів справи не подано рахунків-фактур на оплату послуг з теплопостачання за період листопад-грудень 2021 року.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за жовтень 2021 року - 5450,06 грн, за січень 2022 року - 21190,56 грн., за лютий 5297,78 грн, за березень 2022 року - -157,56 грн, за квітень 2022 року - 1133,20 грн, а всього 32914,04 грн.
Що стосується наведених позивачем нарахувань послуги з абонентського обслуговування, то суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується встановлення відповідачу двоставкового тарифу на оплату послуг з теплопостачання, а тому такі нарахування, проведені позивачем на підставі договору №5040 від 27.03.2015 року, є безпідставними, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 32914,04 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1387,03 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" до фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни про стягнення 58 874,01 грн задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Козирєвої Марини Петрівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Глібова, 1, код 32750668) 32914,04 грн заборгованості та 1387,03 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023.
Суддя А.С.Сидоренко