02 березня 2023 року м. ЧернівціСправа № 924/941/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар'єр», м. Новоселиця, Чернівецької області
про стягнення заборгованості - 67073,70 грн
Суддя О. В. Гончарук
Секретар судового засідання - Чиборак У.Г.
Представники сторін:
від позивача - Пустовіт О.Ю., довіреність від 09.01.2023;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» звернулося з позовом до Господарського суду Чернівецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар'єр» заборгованості у розмірі 67073,70 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним у листопаді-грудні 2021 року надано відповідачу послуги з технічного обслуговування техніки, проте останній не здійснив оплату вартості цих послуг на суму, яка становить предмет цього позову.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2022 матеріали позовної заяви №924/941/22 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2023 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 16.02.2023.
Ухвалою від 16.02.2023 відкладено розгляд справи на « 02» березня 2023 року.
У судове засідання 02.03.2023 представник відповідача повторно не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце даного засідання за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Новоселиця, вул. Пирогова, 15-Г.
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
У відповідності до актів приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) за №№ 0000698, 0000714, 0000781 та 0000795 від 01.11.2021, 08.11.2021, 01.12.2021 та 13.12.2021, позивачем надано відповідачу послуги з технічного обслуговування техніки, усього на загальну суму у розмірі 67073,70 грн.
Докази оплати відповідачем на користь позивача вартості послуг, зазначених у актах за №№ 0000698, 0000714, 0000781 та 0000795 від 01.11.2021, 08.11.2021, 01.12.2021 та 13.12.2021, у матеріалах справи відсутні.
Крім цього, слід зазначити, що сторони склали між собою акт взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 19.10.2022, у якому зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 67073,70 грн.
16 листопада 2022 року позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за №17/1 від 17.11.2022, проте, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини 1, 2 статті 843 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на дослідженні і з'ясовані докази і обставини, надаючи їм оцінку у всій сукупності та взаємозв'язку у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що дії сторін у спірних правовідносинах свідчать про укладення ними окремих договорів підряду щодо послуг зафіксованих у актах за №№ 0000698, 0000714, 0000781 та 0000795 від 01.11.2021, 08.11.2021, 01.12.2021 та 13.12.2021, які позивачем виконано належним чином, а відповідачем - не сплачено вартість прийнятих без жодних зауважень послуг.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідками розгляду справи судом встановлено, що відповідачем безпідставно не оплачено вартість виконаних на його користь послуг на загальну суму у розмірі 67073,70 грн у семиденний строк з дня пред'явлення йому вимоги про сплату бору, а тому правомірно пред'явлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 137, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар'єр» про стягнення заборгованості - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар'єр» (Чернівецька область, Чернівецький район, м. Новоселиця, вул. Пирогова, 15-Г, код 42903115), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» (м. Київ, вул. Німанська, 10, код 40396264) 67073,70 грн заборгованості та 2481 грн судового збору.
3. З набранням рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.03.2023.
Суддя О.В. Гончарук