вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/68/22
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Передрій І.В.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоніндустріалпарк"
до фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариства з обмеженою відповідальністю "Росич Приват",
про визнання договору розірваним та стягнення збитків,
за участю представника:
позивача: Здоровєйщевої Т.Ю. (виписка з ЄДРПОУ від 09.11.2021 року);
відповідача: не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
не з'явився,
10 січня 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоніндустріалпарк" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича (далі - відповідач), в якій позивач просив суд визнати договір №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Росич Приват" та фізичною особою-підприємцем Готьком Олегом Павловичем, розірваним з 30.09.2021 року, а також стягнути з відповідача збитки в сумі 14 608,00 грн.
Ухвалою суду від 17.01.2022 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 09 лютого 2022 року.
09 лютого 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У засіданні представник позивача заявила клопотання про відкладення розгляду справи для подання відповіді на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача в засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.
У підготовчому засіданні оголошена перерва до 09 березня 2022 року.
16 лютого 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введено воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв'язку з чим, вищевказане підготовче засідання не відбулось.
Ухвалою суду від 21.06.2022 року підготовче засідання призначено на 15 липня 2022 року.
У засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 15.07.2022 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю "Росич Приват" (далі - третя особа), строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 серпня 2022 року.
15 липня 2022 року, після судового засідання, на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
11 серпня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, а також заява про розгляд справи без його участі.
Представник позивача в засіданні проти задоволення заяви про розгляд справи без участі представника відповідача заперечувала, просила суд відкласти розгляд клопотання про витребування доказів до наступного судового засідання.
Представники відповідача та третьої особи у засідання не з'явились.
Суд, розглянувши у засіданні заяву представника відповідача про розгляд справи без його участі, визнав її такою, що задоволенню не підлягала.
Ухвалою суду від 17.08.2022 року підготовче засідання відкладено на 07 вересня 2022 року.
06 вересня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з її самоізоляцією, яке було задоволено судом.
07 вересня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у задоволенні якої судом було відмовлено.
Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з'явились.
Ухвалою суду від 07.09.2022 року підготовче засідання відкладено на 19 жовтня 2022 року.
13 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, у задоволенні якого судом було відмовлено.
18 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у задоволенні якої судом було відмовлено.
19 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
У засідання представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились.
Ухвалою суду від 19.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 16 листопада 2022 року.
01 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке підлягало задоволенню судом.
16 листопада 2022 року в засіданні клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено судом частково.
У засідання представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились.
Ухвалою суду від 16.11.2022 року підготовче засідання відкладено на 07 грудня 2022 року.
06 грудня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке підлягало задоволенню судом.
У засідання представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились.
Ухвалою суду від 07.12.2022 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 04 січня 2023 року.
04 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, яка була задоволена судом.
Представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з'явились.
Ухвалою суду від 04.01.2023 року судове засідання відкладено на 08 лютого 2023 року.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представники відповідача та третьої особи у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У зв'язку із введенням воєнного стану, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 08 лютого 2023 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Херсоніндустріалпарк" (далі - позивач) послалось на те, що 13 серпня 2021 року позивач набув право власності на нежитлову будівлю винного цеху літера "Б" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2371120532103), загальною площею 2 155,00 кв.м., що знаходиться за адресою: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Водопійна, будинок 37, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №270522917, копія якого долучена до матеріалів справи.
Після набуття права власності позивачу стало відомо про те, що частиною вищевказаного майна користується фізична особа - підприємець Готько Олег Павлович (далі - відповідач), на підставі договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Росич Приват" (далі - третя особа).
У зв'язку з цим, 09 вересня 2021 року позивач направив на адресу відповідача лист №01-26, в якому повідомив відповідача про зміну власника орендованих ним приміщень та запропонував відповідачу підписати додаткову угоду про внесення змін до договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року.
У вищевказаному листі позивач також попередив відповідача про необхідність повернення орендованих приміщень, у разі непідписання запропонованої позивачем додаткової угоди.
Оскільки відповідач відповіді на вищевказаний лист не надав, додаткову угоду до договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року не підписав, позивач звернувся до відповідача з листом №01-43 від 21.10.2021 року, в якому повідомив відповідача про розірвання договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року та необхідність звільнення орендованих приміщень, у зв'язку з їх передачею у користування іншій особі.
Оскільки відповідач орендовані приміщення позивачу не повернув, позивач звернувся до суду, просив визнати договір №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року розірваним з 30.09.2021 року та стягнути з відповідача збитки в сумі 14 608,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
09 лютого 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними, послався на те, що підстави для розірвання договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року відсутні, а стягнення збитків є безпідставним.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 01 травня 2021 року між третьою особою та відповідачем був укладений договір №18 оренди нежитлового приміщення (далі - договір), згідно з умовами якого третя особа зобов'язувалась передати відповідачу в строкове платне користування частину нежитлової будівлі винного цеху літера "Б", площею 91,3 кв.м, що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями: №34, площею 2,3 кв.м; №35, площею 33,8 кв.м; №36, площею 16,8 кв.м; №37, площею 2,8 кв.м; №38, площею 18,7 кв.м; №39, площею 11,5 кв.м, та №40, площею 5,4 кв.м. (далі - приміщення), за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37, а відповідач зобов'язувався приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 1.2 договору, загальна площа нежитлової будівлі винного цеху літера "Б", розташованої в м. Біла Церква по вул. Водопійна, 37, становить 2 155,0 кв.м. Орендна частина нежитлової будівлі графічно виділена на схемі будівлі винного цеху літера "Б" та долучена в якості додатку до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.3 договору встановлено, що приміщення надається відповідачу для використання в особистих цілях та підприємницькій діяльності відповідача.
Згідно з п. 5.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2024 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 7.1 договору, зміни та доповнення до даного договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору.
Згідно з п. 7.2 договору, даний договір не може бути достроково розірваний з ініціативи третьої особи.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що у разі зміни власника орендованого майна, до нового власника переходять усі права та обов'язки орендодавця. Зміна власника орендованого майна не є підставою для зміни умов даного договору або припинення його дії.
Згідно з п. 7.8 договору, суперечки, що виникають в ході виконання цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в судовому порядку, відповідно до законодавства України.
01 травня 2021 року третьою особою приміщення були передані відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі до договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 р., копія якого долучена до матеріалів справи.
13 серпня 2021 року позивач набув право власності на майно, частина якого передана в користування відповідача, на підставі договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року, після чого позивач направив на адресу відповідача лист, у якому повідомив відповідача про зміну власника орендованих ним приміщень та запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року.
30 вересня 2021 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на лист №01-26 від 09.09.2021 року, в якій проти укладення додаткової угоди щодо зміни назви та реквізитів орендодавця відповідач не заперечував, просив врегулювати питання щодо забезпечення орендованих приміщень електро- та водопостачанням.
21 жовтня 2021 року позивач направив на адресу відповідача лист №01-43, в якому просив відповідача звільнити орендовані приміщення, у зв'язку з непідписанням відповідачем додаткової угоди та передачею вищевказаних приміщень у користування іншій особі.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (постанова Верховного Суду від 28.05.2020 року в справі №910/7164/19).
У п.п. 32-35 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №910/17079/19 від 29.09.2021 року зазначено, що:
- для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права;
- відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові;
- якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом;
- аналіз приписів ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України дає підстави стверджувати про те, що ними не передбачений такий спосіб захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним (припиненим), однак реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору.
Разом з цим, звертаючись із позовом до суду, позивач просив визнати розірваним договір №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року, зазначивши конкретну дату, - з 30.09.2021 року.
Юридичні факти - це обставини, з настанням яких правові норми пов'язують настання відповідних юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Так, позивач просив суд встановити юридичний факт, а саме, - розірвання договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року з 30.09.2021 року.
Водночас, відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі №916/849/17 від 13.02.2018 року, встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, обраний позивачем в цій справі спосіб захисту порушеного права є неналежним та неефективним, тому вимога позивача про визнання договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року розірваним з 30.09.2021 року задоволенню судом не підлягає.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 14 608,00 грн.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 20 жовтня 2021 року позивач уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" договір №20/10/21-01 оренди нерухомого майна (далі - договір №20/10/21-01), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати товариству з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме приміщення, позначені в технічній документації №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40 (далі - приміщення), за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37, перший поверх, літера "Б", а товариство з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" зобов'язувалось приміщення прийняти, вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п. 2.1.1 договору №20/10/21-01, вартість орендної плати майна за повний календарний місяць оренди визначається в національній валюті України - гривні та складає суму 7 304 грн. 00 коп. (сім тисяч триста чотири гривні 00 копійок) без ПДВ.
Відповідно до п. 2.3 договору №20/10/21-01, після підписання даного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" сплачує на протязі 5 днів на розрахунковий рахунок позивача, орендну плату за перший місяць та гарантійний внесок в розмірі 7 304 грн. 00 коп. (сім тисяч триста чотири гривні 00 копійок) без ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №20/10/21-01 товариство з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" сплатило позивачу орендну плату та гарантійний внесок, у загальній сумі 14 608,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №341 від 23 листопада 2021 року, на суму 7 304,00 грн. №342 від 23 листопада 2021 року, на суму 7 304,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з п 3.1 договору №20/10/21-01, передача приміщення здійснюється у строк до 01.11.2021 року (включно) уповноваженими представниками сторін за двостороннім актом прийому - передачі приміщення в оренду (додаток №2), який після підписання уповноваженими представниками сторін являє собою невід'ємну частину даного договору.
Відповідно до п. 5.9 договору №20/10/21-01, в разі порушення строків передачі приміщення в оренду у відповідності до п. 3.1 даного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" сплачує штраф на користь позивача у розмірі 100% перерахованих грошових коштів передбачених п. 2.1 та п. 2.3 даного договору.
26 жовтня 2021 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" підписана додаткова угода до договору №20/10/21-01 оренди нерухомого майна від 20.10.2021 року, згідно з п. 2 якої, сторони дійшли згоди про внесення змін до п. 3.1 договору №20/10/21-01 та викладення його в наступній редакції: "3.1 Передача приміщення здійснюється у строк до 26.11.2021 року (включно) уповноваженими представниками сторін за двостороннім актом прийому - передачі приміщення в оренду (додаток №2), який після підписання уповноваженими представниками сторін являє собою невід'ємну частину даного договору.
За твердженнями представника позивача, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу приміщення, позивач сплатив товариству з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" штраф у розмірі 14 608,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №930 від 03 грудня 2021 року, на суму 7 304,00 грн., та №932 від 03 грудня 2021 року, на суму 7 304,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, тому просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 14 608,00 грн.
Разом з цим, документів, що підтверджували б розірвання у встановленому законом порядку договору №18 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 року, представник позивача суду не надала.
Так, договір №20/10/21-01 оренди нерухомого майна від 20.10.2021 року позивач уклав на власний розсуд, не припинивши при цьому відносин оренди з відповідачем, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 14 608,00 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 20, ст. 188, ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, ст. 15, ст. 16, ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 653, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 2 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоніндустріалпарк" до фізичної особи-підприємця Готька Олега Павловича про визнання договору розірваним та стягнення збитків.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 06.03.2023 року.
Суддя С. Грабець