ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відвід судді
м. Київ
06.03.2023Справа № 910/1009/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
за заявою б/н від 28.02.2023 року Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
про відвід судді Марченко О.В.
від розгляду справи № 910/1009/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутіс-Трейд» (вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кім. 413, м. Дніпро, 49033)
до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
про визнання зобов'язань припиненими
Представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наутіс-Трейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства перед Банком за укладеним між сторонами Кредитним договором №4Н14149И від 07.04.2014 року у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 27.01.2023 року через канцелярію суду 30.01.2023 року надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено. позивачем подано суду документи на виконання вказаної ухвали, які передано судді Марченко О.В. канцелярією суду 30.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 за результатами розгляду заяви про усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1009/23, враховуючи приписи абз. 2 ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.02.2023 року.
Через систему "Електронний суд" позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутіс-Трейд» 16.02.2023 року подано клопотання б/н від 15.02.2023 року про об'єднання в одне провадження справи №910/1009/23 зі справою №910/1011/23/23 (суддя Трофименко Т.Ю.).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 року задоволено зазначене клопотання позивача та об'єднано в одне провадження справи №910/1009/23 і №910/1011/23; передано справу №910/1011/23 на розгляд судді Марченко О.В.; присвоєно об'єднаній справі №910/1009/23; підготовче засідання призначено на 27.02.2023; зобов'язано Банк подати суду у строк до 10.03.2023 відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини, та доказів надіслання відзиву і доданих до нього документів позивачу.
У підготовчому засіданні 27.02.2023 року судом оголошено перерву до 20.03.2023 року.
Так, від позивача засобами електронного зв'язку 02.03.2023 року до суду надійшла заява відповідача б/н від 28.02.2023 року про відвід судді Марченко О.В. від участі у розгляді справи № 910/1009/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 року (суддя Марченко О.В.) за наслідками розгляду заяви про відвід судді визнано необґрунтованим відвід судді Марченко О.В. від розгляду справи № 910/1009/23, заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді Марченко О.В. від розгляду справи № 910/1009/23 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 року розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк б/н від 28.02.2023 року про відвід судді у справі № 910/1009/23 передано на розгляд судді Селівону АМ. у зв'язку з недопустимістю повторної участі судді Марченко О.В. у розгляді справи.
Як встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви про відвід судді Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" посилається на наявність сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду даної справи, оскільки судом було безпідставно задоволено клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справи № 910/1009/23 і № 910/1011/23, за умови маніпулювання позивачем системою автоматизованого розподілу справ шляхом звернення до суду з аналогічними за обґрунтуванням позовними заявами з аналогічними позовними вимогами про визнання припиненими зобов'язань за окремими кредитними договорами, оскільки після відкриття провадження у «обраній» позивачем справі за наслідками усунення недоліків позивачем подано клопотання про об'єднання такої справи з іншою, що призвело до зміни складу суду, визначеного системою автоматизованого розподілу.
Отже, на переконання представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", зазначені обставини є підставою для сумнівів в об'єктивності, неупередженості та рівного ставлення до всіх учасників судового процесу суддею Марченко О.В., а також ставлять під сумнів можливість забезпечення реалізації права Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на справедливий судовий розгляд як відповідача у даній справі.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді суд зазначає, що згідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно положень ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Порядок визначення складу господарського суду здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу (з урахуванням пункту 17.4 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд наголошує, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.
Як зазначалось судом вище, в обґрунтування наявності підстав для відводу судді Марченко О.В. від розгляду справи № 910/1009/22 внаслідок наявності сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" посилається на безпідставне задоволення клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження та ухвалення рішення про здійснення розгляду справ № 910/1009/23 та № 910/1022/23 в межах об'єднаної справи № 910/1009/22 як таких, що пов'язані спільними підставами виникнення спору та обґрунтування позовних вимог, а також враховуючи, що провадження у справі №910/1009/23 відкрито суддею Марченко О.В. раніше за іншого суддю, тобто заява фактично подана з підстав непогодженням учасника справи з процесуальними рішеннями судді.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
В контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Разом з цим суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Фактично у поданій заяві відповідач надає суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді, у тому числі, висловлює незгоду з діями судді щодо прийнятих процесуальних рішень у справі №910/1009/22 та оцінює такі процесуальні дії, позаяк зі змісту поданої заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді вбачається, що підстави відповідача для відводу судді Марченко О.В. зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді в розгляді справи та бути підставою для його відводу, а відтак свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.
При цьому, наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено.
Окрім цього суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
Наразі, оцінка процесуальних дій суду при прийнятті рішень по справі відноситься до компетенції вищестоящих судів, і не може бути здійснена суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заяви про відвід.
З огляду на викладене, посилання заявника на упередженість судді та брак безсторонності під час розгляду справи № 910/1009/22 суд розцінює як припущення.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 35 ГПК України, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про відвід судді Марченко О.В. від розгляду справи № 910/1009/22, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування не можуть бути, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді від розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н від 28.02.2023 року про відвід судді Господарського суду міста Києва Марченко О.В. від розгляду справи №910/1009/23.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 06.03.2023 року та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Селівон