ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2023Справа № 910/10976/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 558 351,62 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" (далі - позивач, ТОВ "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - відповідач, АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ") про стягнення 558 351,62 грн на підставі Договору поставки № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) від 29.11.2021, з яких: 356 000,00 грн основного боргу, 272,02 0,1% річних, 202 079,60 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) від 29.11.2021 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 позовну заяву ТОВ "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
10.11.2022 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про виправлення недоліків разом з доданими до неї документами, зокрема, позовною заявою на суму 558 351,62 грн.
Судом враховано, що позовна заява на суму 558 351,62 грн, подана разом із заявою про виправлення недоліків, додатково містить пояснення позивача та докази щодо обставин погодження позивачем оплати заборгованості рівними частинами, водночас зміст позовних вимог позивачем залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 позовну заяву ТОВ "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10976/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10976/22.
06.12.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 17.11.2022 відповідач у повному обсязі здійснив погашення суми основного боргу за Договором - 356 000,00 грн, станом на 18.11.2022 основна заборгованість за Договором погашена відповідачем у повному обсязі, просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення 356 000,00 грн за відсутності предмету спору, стягнути суму у розмірі 202 351,62 грн, яка складається із суми 0,1% річних - 272,02грн., суми інфляційних втрат - 202 079,60 грн.
19.12.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись серед іншого на те, що позивач звертається з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", при цьому вказує ідентифікаційний код Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", отже не зрозуміло, хто є відповідачем у даній справі; відповідач також зазначив, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки позивач не надав належним чином оформлених документів, визначених п. 4.2 Договору, Договір не містить граничного терміну здійснення розрахунків, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.2 Договору; відповідач посилався на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України
23.01.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив врахувати наявність технічної описки, допущеної при написанні найменування відповідача, повністю заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, просив суд стягнути з відповідача 272,02 грн 0,1% річних та 202 079,60 грн інфляційних втрат.
Судом при відкритті провадження у даній справі встановлене вірне повне найменування юридичної особи відповідача (ідентифікаційний код 40075815), з урахуванням чого ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/10976/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
29.11.2021 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі директора філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) (далі - Договір або Договір № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ)).
29.12.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1/39 про зміни і доповнення до Договору (далі - Додаткова угода № 1/39), відповідно до якої сторони дійшли згоди: вважати Специфікацію №1 (Додаток №1) такою, що втратила чинність (п. 1); доповнити Договір Специфікацією №2 (Додаток №2) на суму 2 737 333,92 грн (п. 2); змінити умови п. 1.1, 1.3, 2.1, 3.1, 3.4, 12 Договору, виклавши їх в новій редакції (п. 3).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/39) постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до Специфікації №2 (Додаток №2), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
Найменування товару: пластини, мітчики, плашки та гвинти (п. 1.2 Договору).
Вантажоодержувачем товару є філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ". Платником товару є Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" або філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (пункти 1.7, 1.8 Договору).
Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації №2 (Додаток №2) (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/39).
Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної та при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 5.1.1 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (відповідно до Інкотермс 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця (вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область) не пізніше 10 календарних днів з дня направлення рознарядки покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання, передбаченого п. 5.1.2 Договору.
Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженими представниками видаткової накладної на товар, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п. 5.1.4 Договору).
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а постачальник - забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.1.1, 6.3.1 Договору).
Згідно з п. 7.3 Договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 відсотка річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Відповідно до листа №01-06/9246 від 31.12.2021 відповідач просив позивача відвантажити в адресу філії "ПВРЗ" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" товар, зокрема, згідно з Договором № ПВРЗ (ВМТЗ-165/2021-ЮВ) на загальну суму 1 843 921,92 грн (разом з ПДВ).
Позивач зазначив, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на суму на загальну суму 1 843 921,92 грн, що підтверджується видатковою накладною №442 від 31.12.2021 та товарно-транспортною накладною №127 від 31.12.2021.
Для оплати товару позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 448 від 31.12.2021.
Позивач зазначив, що 31.12.2021 в Електронному реєстрі податкових накладних зареєстрував податкову накладну № 48 від 31.12.2021.
Листом №01-06/1995 від 04.04.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та пропонував реструктурувати заборгованість шляхом погашення рівними частинами до 25% щомісячно.
Листом №1/4-22 від 05.04.2022 у відповідь на звернення відповідача позивач погодив реструктуризацію заборгованості, зокрема за укладеним між сторонами Договором № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) на загальну суму 1 843 921,92 грн, внаслідок чого відповідач повинен був оплатити 460 980,48 грн у квітні 2022 року, 460 980,48 грн у травні 2022 року, 460 980,48 грн у червні 2022 року, 460 980,48 грн у липні 2022 року.
Проте, відповідач не дотримався досягнутих домовленостей щодо обсягу та строків розстрочення, здійснив лише часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 1 487 921,92 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, а саме: 21.04.2022 здійснив погашення заборгованості у сумі 460 980,48 грн, 30.05.2022 - у сумі 460 980,48 грн, 12.09.2022 - у сумі 205 880,48 грн, 12.10.2022 - у сумі 360 080,48 грн.
08.08.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією №1/08-22 від 08.08.2022 про погашення заборгованості за Договором № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ).
Відповідно до відповіді на претензію №01-06/4731 від 09.09.2022 відповідач просив позивача надати додатковий час для погашення існуючої заборгованості.
Як зазначив позивач, станом на 14.10.2022 залишок непогашеної заборгованості відповідача за товар, поставлений за видатковою накладною №442 від 31.12.2021 за Договором № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ), становив 356 000,00 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за Договором № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем 31.12.2021 поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 1 843 921,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № 442 від 31.12.2021, підписаною сторонами, та товарно-транспортною накладною №127 від 31.12.2021, яка містить підпис уповноваженої особи вантажоодержувача про прийняття товару, копії наведених накладних містяться в матеріалах справи.
Згідно з п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної та при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.
Податкову накладну № 48 від 31.12.2021 було зареєстровано позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.01.2022, що підтверджується квитанцією №1 від 13.01.2022, а отже, з урахуванням умов п. 4.2 укладеного між сторонами Договору, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав 18.03.2022.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що позивач не надав відповідачу належним чином оформлених документів, визначених п. 4.2 Договору. Суд звертає увагу, що жодний з наданих відповідачем позивачу листів щодо спірної заборгованості (№01-06/1995 від 04.04.2022, №01-06/4731 від 09.09.2022) не містив зауважень/заперечень відповідача щодо ненадання або надання неналежним чином оформлених документів, визначених п. 4.2 Договору.
Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що строк оплати за поставлений товар не настав, рівно як і доводи відповідача про те, що Договір не містить граничного терміну здійснення розрахунків.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа відповідача №01-06/1995 від 04.04.2022 та листа позивача №1/4-22 від 05.04.2022 між сторонами було погоджено інший строк розрахунків за отриманий відповідачем товар, а саме: реструктуризацію заборгованості за укладеним між сторонами Договором № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) на загальну суму 1 843 921,92 грн, внаслідок чого відповідач повинен був оплатити 460 980,48 грн у квітні 2022 року, 460 980,48 грн у травні 2022 року, 460 980,48 грн у червні 2022 року, 460 980,48 грн у липні 2022 року.
Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Відтак, зобов'язання відповідача з оплати суми боргу за отриманий відповідачем товар за Договором № ПВРЗ (ВМТПЗ-165/2021-ЮВ) змінилося новим зобов'язанням з оплати такої суми боргу відповідно до погодженої сторонами реструктуризації заборгованості за вказаним Договором.
Відповідачем здійснено часткову оплату за товар, поставлений за видатковою накладною № 442 від 31.12.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача, а саме: 21.04.2022 здійснено оплату у сумі 460 980,48 грн, 30.05.2022 - у сумі 460 980,48 грн, 12.09.2022 - у сумі 205 880,48 грн, 12.10.2022 - у сумі 360 080,48 грн, а всього на суму 1 487 921,92 грн.
З огляду на погоджену сторонами реструктуризацію заборгованості за Договором, а також дати і суми здійснених відповідачем вищенаведених часткових оплат, суд доходить висновку, що оплату в сумі 460 980,48 грн за квітень 2022 та оплату в сумі 460 980,48 грн за травень 2022 здійснено відповідачем своєчасно відповідно до погодженого сторонами графіку реструктуризації заборгованості за Договором. Водночас, оплату в сумі 460 980,48 грн за червень 2022 року та в сумі 460 980,48 грн за липень 2022 року здійснено не у повному обсязі та з простроченням погодженого сторонами графіку реструктуризації заборгованості за Договором, у зв'язку з чим відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання:
- з 01.07.2022 по 11.09.2022 на суму 460 980,48 грн (сума, яка мала бути оплачена у червні 2022 року);
- з 12.09.2022 по 14.10.2022 на суму 255 100,00 грн (460 980,48 грн (сума, яка мала бути оплачена у червні 2022 року) - 205 880,48 грн (часткова оплата 12.09.2022) = 255 100,00 грн);
- з 01.08.2022 по 11.10.2022 на суму 460 980,48 грн (сума, яка мала бути оплачена у липні 2022 року);
- з 12.10.2022 по 14.10.2022 на суму 100 900,00 грн (460 980,48 грн (сума, яка мала бути оплачена у липні 2022 року) - 360 080,48 грн (часткова оплата 12.10.2022) = 100 900,00 грн).
Отже, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду (направлений засобами поштового зв'язку 14.10.2022) заборгованість відповідача за товар, поставлений за видатковою накладною № 442 від 31.12.2021, становила 356 000,00 грн: 1 843 921,92 грн - 1 487 921,92 грн = 356 000,00 грн (основний борг).
Після звернення позивача з даним позовом до суду (направлений засобами поштового зв'язку 14.10.2022), відповідачем погашено основний борг у розмірі 356 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №260845 від 17.11.2022 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 закрито провадження у справі № 910/10976/22 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 356 000,00 грн.
Отже, станом на дату вирішення по суті спору у справі №910/10976/22 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною № 442 від 31.12.2021 відсутня.
За прострочення оплати товару позивач просив суд стягнути з відповідача 272,02 грн 0,1% річних за період з 10.03.2022 по 20.04.2022, з 12.09.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 14.10.2022 та 202 079,60 грн інфляційних втрат за період прострочення з 10.03.2022 по 20.04.2022, з 30.05.2022 по 11.09.2022, з 12.09.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 14.10.2022.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що згідно з п. 7.3 Договору сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 відсотка річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
В той же час суд зауважує, що з 05.04.2022 сторонами було погоджено інший строк оплати товару відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у листуванні сторін (лист позивача №1/4-22 від 05.04.2022).
Однак, у наведеному позивачем у позовній заяві розрахунку 0,1% річних та інфляційних втрат вказані обставини не враховані, період прострочення визначено невірно.
Враховуючи встановлені судом обставини погодженої сторонами реструктуризації заборгованості за Договором та обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати платежів за погодженим сторонами графіком, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" здійснив власний розрахунок сум 0,1% річних та інфляційних втрат з урахуванням кінцевої дати (14.10.2022), по яку позивачем здійснювалось нарахування сум 0,1% річних та інфляційних втрат та встановив наступне.
За період з 01.07.2022 по 11.09.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 460 980,48 грн, становлять 8 333,14 грн, а 0,1% річних - 92,20 грн.
За період з 12.09.2022 по 14.10.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 255 100,00 грн, становлять 4 846,90 грн, а 0,1% річних - 23,06 грн.
За період з 01.08.2022 по 11.10.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 460 980,48 грн, становлять 13 925,76 грн, а 0,1% річних - 90,23 грн.
За період з 12.10.2022 по 14.10.2022 інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 100 900,00 грн, становлять 0,00 грн, а 0,1% річних - 0,83 грн.
Отже, за розрахунком суду, за прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати платежів за погодженим сторонами графіком стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 27 105,80 грн (8 333,14 + 4 846,90 грн + 13 925,76 грн) та 0,1% річних у сумі 206,32 грн (92,20 грн + 23,06 грн + 90,23 грн + 0,83 грн). В іншій частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат (174 973,80 грн) та 0,1% річних (65,70 грн) позивачу належить відмовити з вищенаведених підстав.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Пунктами 8.2, 8.3 Договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму офіційному сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов спірного договору щодо своєчасної оплати товару, відповідач суду не надав.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у порядку та строк, визначені п. 8.2 Договору.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" до АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 27 105,80 грн інфляційних втрат та 206,32 грн 0,1% річних.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 8 375,27 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не поніс і не планує понести судові витрати у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 356 000,00 грн після звернення позивача з даним позовом до суду. Суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, внаслідок чого судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 340,00 грн (в частині вимог про стягнення основного боргу) покладаються на відповідача.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 035,27 грн (в частині вимог позивача про стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат), враховуючи часткове задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача в сумі 409,68 грн та на позивача в сумі 2 625,59 грн.
Отже, на відповідача покладається судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 5 749,68 грн (5 340,00 грн + 409,68 грн).
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-ІНСТРУМЕНТ" (Україна 49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 2-А, ідентифікаційний код 30536572) 27 105,80 грн (двадцять сім тисяч сто п'ять гривень 80 коп.) інфляційних втрат, 206,32 грн (двісті шість гривень 32 коп.) 0,1% річних, 5 749,68 грн (п'ять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 68 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 06.03.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА