ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.02.2023Справа № 910/11606/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Констракшн», м. Київ
про стягнення 2 914 235,88 грн,
Представники сторін:
від позивача: Соболевська І.В.;
від відповідача: Коляда М.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (далі - ТзОВ «Гудвіл»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Констракшн» (далі - ТзОВ «Стандарт Констракшн»/відповідач) про стягнення 2 914 235,88 грн, у тому числі: 2 166 263,69 грн - основного боргу, 427 485,60 грн - пені, 34 527,69 грн - 3% річних та 285 958,90 грн - інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором № 130-20 від 15.06.2020.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.11.2022.
28.11.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Стандарт Констракшн» заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження збільшення офіційного середньозваженого курсу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку більше ніж на 3%, внаслідок чого перерахунок суми основного боргу є безпідставним. Також, відповідач зазначає, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо оплати за поставлений товар сталося внаслідок непереборної сили, а саме у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, яка почалася 24.02.2022. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
28.11.2022 у підготовчому засіданні суд поновив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, прийняв відзив на позов до розгляду та відклав підготовче засідання на 30.01.2023.
12.12.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2 892 150,34 грн - заборгованості, у тому числі: 2 166 263,69 грн - основного боргу, 409 063,39 грн - пені, 31 764,36 грн - 3% річних та 285 958,90 грн - інфляційних втрат.
23.12.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
30.01.2023 суд у підготовчому засіданні закрив підготовче провадження та на підставі спільної письмової заяви представників сторін розпочав розгляд справи по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін по суті позовних вимог, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.02.2023.
24.02.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення суми валютного коригування основної суми заборгованості у розмірі 499 145,33 грн, у зв'язку з чим ТзОВ «Гудвіл» просить суд стягнути з відповідача 2 393 904,81 грн, у тому числі: 1 667 118,16 грн - основного боргу, 409 063,39 грн - пені, 31 764,36 грн - 3% річних та 285 958,90 грн - інфляційних втрат.
Суд прийняв до розгляду заяву ТзОВ «Гудвіл» про часткову відмову від позову.
27.02.2023 у судовому засіданні представник ТзОВ «Гудвіл» підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог.
Представник ТзОВ «Стандарт Констракшн» проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Констракшн» (далі - покупець) укладено договір №130-20, відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця металопродукцію та/або будівельні матеріали, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.
Кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором, зазначається у рахунках-фактурах постачальника, які мають силу специфікації, або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних (п. 2.1. договору).
У відповідності до п. 3.1. договору загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних.
Згідно п. 3.2.1. договору, у разі відстрочення платежу, згідно п. п. 3.5.2. п. 3.5. ст. 3 договору, діюча ціна на момент відвантаження товару вказується в рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних. При цьому в рахунку-фактурі зазначається еквівалент ціни на товар в доларах США за середньозваженим курсом продажу долару США/гривня, встановленого на міжбанківському валютному ринку України на день, який передує дню виставлення рахунку-фактури та видаткової накладної. Дата формування рахунку-фактури має співпадати з датою складання видаткової накладної. Середньозважений курс продажу долару США/гривня, встановлений на Міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню встановлення рахунку, на письмову вимогу покупця та у разі спору підтверджується довідкою уповноваженого банку постачальника.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що оплата товару проводиться на умовах передплати та на умовах відстрочення платежу в такому порядку: передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання покупцем рахунку-фактури; при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. У разі якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупець не оплатив його вартість, то у випадку збільшення офіційного середньозваженого курсу продажу долару США до гривні на Міжбанківському валютному ринку з дати відвантаження товару на дату проведення розрахунку більше ніж на 3%, постачальник має право збільшити загальну вартість розрахунку в такій же пропорції. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної, з цього моменту переходить право власності на товар до покупця та всі пов'язані з ним ризики (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, указаних в п. 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, указаних в п. 4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 6.5. договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 7.1. та п. 7.2. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор), що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які постачальник або покупець не могли ні передбачити, ні запобігти їх виникненню розумними заходами. Факт настання форс-мажорних обставин підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік (п. 9.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов цього договору у період з 10.01.2022 по 04.02.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 101 473,54 грн, а також позивачем надано транспортні послуги на суму 2 001,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач за поставлений товар та надані послуги розрахувався частково в загальній сумі 4 639 988,03 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Стандарт Констракшн» утворилась заборгованість в сумі 1 667 118,16 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується останнім.
За таких обставин, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної і повної оплати за поставлений товар та надані транспортні послуги, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Стандарт Констракшн» борг у розмірі 1 667 118,16 грн, а також пеню в сумі 409 063,39 грн, 3% річних у розмірі 31 764,36 грн та інфляційні втрати в сумі 285 958,90 грн, нараховані на суму боргу за період з 05.03.2022 по 24.10.2022.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що правочин містить елементи договору поставки та надання послуг.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що 15.06.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір №130-20, відповідно до якого у період з 10.01.2022 по 04.02.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5 101 473,54 грн, а також позивачем надано транспортні послуги на суму 2 001,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами.
Проте, відповідач за поставлений товар та надані транспортні послуги розрахувався частково в сумі 4 639 988,03 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Стандарт Констракшн» утворилась заборгованість в сумі 1 667 118,16 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується останнім.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що оплата товару проводиться на умовах передплати та на умовах відстрочення платежу в такому порядку: передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання покупцем рахунку-фактури; при відвантаженні товару постачальником покупцю без отримання попередньої оплати покупець здійснює оплату отриманого товару та доставку на умовах відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Стандарт Констракшн» порушило умови договору № 130-20 від 15.06.2020 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог ТзОВ «Гудвіл» про стягнення заборгованості у розмірі 1 667 118,16 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 409 063,39 грн, 3% річних у розмірі 31 764,36 грн та інфляційні втрати в сумі 285 958,90 грн, нараховані на суму боргу за період з 05.03.2022 по 24.10.2022.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.3. договору, у разі порушення строків оплати за товар, указаних в п. 3.5.2. цього договору, та строків приймання товару, указаних в п. 4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 6.5. договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції з прострочення виконання зобов'язання за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, в залежності від того, яка обставина настане раніше. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор зобов'язанням, що порушене, може звернутися з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що їх розрахунок здійснено арифметично вірно.
Разом із тим, згідно статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Крім того, суд відзначає, що згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).
З огляду на наведене про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, зокрема внаслідок непереборної сили, а саме у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації, яка почалася 24.02.2022, що є загальновідомим фактом, а також ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, та неспівмірність заявлених до стягнення сум із вартістю поставленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, що стягнення з боржника пені та 3% річних не може бути джерелом збагачення кредитора.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про зменшення заявлених розмірів пені та 3% річних на 50%, що має наслідком часткове задоволення цих вимог, відповідно обґрунтованими до стягнення є суми пені у розмірі 204 531,70 грн, 3% річних у розмірі 15 882,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 285 958,90 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Констракшн» (04080, місто Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 15/15; ідентифікаційний код 41261220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (02099, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 2; ідентифікаційний код 32769087) 1 667 118 (один мільйон шістсот шістдесят сім тисяч сто вісімнадцять) грн 16 коп. - основного боргу, 204 531 (двісті чотири тисячі п'ятсот тридцять одну) грн 70 коп. - пені, 15 882 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 18 коп. - 3% річних, 285 958 (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 90 коп. - інфляційних втрат та 32 851 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн 32 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 06.03.2023.
Суддя В.В. Бондарчук