ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.02.2023Справа № 910/10248/22
За позовомАкціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ"
простягнення 942 185,10 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Мальований В.В.
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10248/22 за позовом Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі також - позивач, АТ "НСТУ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 05.08.2021 № 300-7/4 в розмірі 741 178, 93 грн, 3% річних в розмірі 10 339,44 грн, інфляційних втрат в розмірі 89 010,60 грн, пені в розмірі 101 656,13 грн.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.02.2023.
Безпосередньо в судовому засіданні 23.02.2023 представник позивача надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні заявленого позову.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 23.02.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно зі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.08.2021 між Акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України " (як балансоутримувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (як орендарем) було укладено договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 300-7/4, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі "Громадський (виробничий) будинок літ. "А", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 9 (далі - будівля), а також утримання прибудинкової території, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання будівлі пропорційно до займаної ним площі та надання комунальних послуг відповідно до умов цього договору за період з 05.08.2021 до 04.08.2022 (включно).
Згідно з п. 1.2. договору, орендар користується нерухомим майном 1659,90 кв.м., а саме: приміщення №№ з 1 по 17, з 19 по 31, І, ІІ на третьому поверсі, приміщення №№ з 1 по 15, з 17 по 37, І, ІІ на четвертому поверсі, приміщення №№ з 1 по 14, з 16 по 27, І, ІІ на п'ятому поверсі згідно з технічним паспортом будівлі (далі - об'єктом оренди), відповідно до умов договору оренди нерухомого майна від 05.08.2021 № 299-7/4 та з урахуванням умов цього договору.
У розділі 2 договору сторони погодили, що орієнтовний перелік послуг, орієнтовна вартість (розмір) витрат балансоутримувача на місяць, визначаються у Додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Орієнтовна вартість (розмір) витрат балансоутримувача на утримання об'єкта оренди та комунальних послуг, що вказана у Додатку № 1 до цього договору може бути змінена балансоутримувачем в односторонньому порядку у випадку зміни діючих тарифів на послуги, що надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання та/або зміни розміру та/чи складу витрат балансоутримувача на утримання об'єкта оренди.
Фактична щомісячна вартість (розмір) витрат балансоутримувача на утримання об'єкта оренди та комунальних послуг зазначається в акті про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Оплата вартості витрат балансоутримувача на утримання об'єкта оренди (за виключенням витрат орендодавця по сплаті податку н землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки) та комунальних послуг, що надаються орендарю, здійснюється орендарем щомісячно шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача на підставі рахунків балансоутримувача, але в будь-якому випадку не пізніше 15 числа кожного поточного місяця, що слідує за звітним місяцем (п.п. 2.3., 2.4. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 04.08.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 30.09.2021 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору, якою погодили можливість підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку за допомогою онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно".
12.09.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої тимчасово призупинено зобов'язання за основним договором з 24.02.2022 по 24.04.2022.
Крім того, 16.06.2021 балансоутримувач та орендар підписали Додаткову угоду № 3 до договору та зменшили строк дії договору до 16.06.2022.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги балансоутримувачем по договору, внаслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 741 178,93 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 300-7/4 від 05.08.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отримані послуги по договору на загальну суму 741 178,93 грн. Так, до позовної заяви додано акти про відшкодування витрат від 31.10.2021, 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 28.04.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 16.06.2022 та рахунки на оплату №№ НТК000000129 від 30.11.2021, № НТК000000090 від 31.12.2021, НТК000000061 від 31.01.2022, НТК000000074 від 28.02.2022, НТК000000002 від 30.04.2022, НТК000000031 від 31.05.2022, НТК000000019 від 16.06.2022. Докази направлення вказаних вище актів та рахунків також долучено до позову.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" умов цього правочину.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 741 178,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 10 339,44 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 010,60 грн та пеню в розмірі 101 656,13 грн за загальний період з 17.12.2021 по 26.09.2022.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено невірно, оскільки позивач помилково нараховує 3% річних на суму боргу в дні фактичної дати платежу, а не починаючи з наступного дня після настання строку.
З урахуванням встановленого договором строку та за результатами проведеного судом перерахунку, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 10 226,09 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильний, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 89 010,60 грн підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 101 656,13 грн пені за період з 26.03.2022 по 26.09.2022 на суму боргу 516 775,58 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 5.3. договору передбачено, що у випадку невиконання орендарем грошових зобов'язань за цим договором, останній зобов'язується сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання орендарем. Сплата пені не звільняє орендаря від обов'язку належного виконання зобов'язання за цим договором.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання (або за весь період прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем з невірним визначенням строків нарахування пені.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 101 656,13 грн пені підлягають частковому задоволенню на суму 100 240,31 грн з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14; код ЄДРПОУ 40681039) на користь Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42; код ЄДРПОУ 23152907) заборгованість в розмірі 741 178,93 грн, 3% річних в розмірі 10 266,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 89 010,60 грн, пеню в розмірі 100 240,31 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 101,69 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023 року.
Суддя Ю.О.Підченко