Рішення від 16.02.2023 по справі 910/11432/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2023Справа № 910/11432/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1"

про стягнення 2 591 520,86 грн

Представники сторін:

від позивача Бердник В.В..

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неон Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1" (далі - відповідач) про стягнення 2 591 520,86 грн, з яких 2 159 600,70 грн - основний борг та 431 920,16 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № Д-33 від 01.03.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/11432/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 12.12.2022 о 13:45 год., а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Ухвалою суду від 12.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 12.01.2023.

12.01.2023 від відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання

Крім того, 12.01.2023 від позивача надійшло клопотання про продовження строків підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 12.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено строк проведення підготовчого засідання, а також відкладено підготовче засідання на 23.01.2023.

20.01.2023 відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечуються заявлені позивачем позовні вимог з посиланням на настання для відповідача форс-мажорних обставин. Також у відзиві міститься клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 23.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідачу поновлено строк для подання відзиву на позов та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.02.2023.

23.01.2023 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 23.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.02.2023.

30.01.2023 від відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою суду від 06.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2023.

Ухвалою суду від 13.02.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 16.02.2023.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд даної справи та наявність в матеріалах справи доказів достатніх для розгляду даної справи, в судовому засіданні 16.02.2023, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01 березня 2021 року між ТОВ «Неон Груп» та ТОВ «АБЗ-1» був укладений договір поставки нафтопродуктів № Д-33, за умовами якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався передати у власність покупця, а відповідач (покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі погоджених з постачальником заявок на поставку товару (надісланих на електронну пошту) чи усних (засобами зв'язку), що мають містити найменування товару, кількість, умови поставки.

Згідно з п. 3.1 договору перехід права власності на товар відбувається після оплати товару та підписання представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що ціна на товар, що буде постачатися окремими партіями на підставі цього договору, є договірною та буде визначатися сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника до моменту поставки згідно з рахунком-фактурою постачальника.

При цьому пунктом 5.3. договору обумовлено, що постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, що зазначена у видатковій накладній на товар та/або в товарно-транспортній накладній на товар, та/або акті приймання передачі товару, в залежності від базису постачання.

Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань по договору.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем за період з 26.11.2021 по 16.12.2021 поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними: № 4468 від 26 листопада 2021 року на суму 404 701,44 грн, № 4494 від 29 листопада 2021 року на суму 328 945,44 грн, № 4523 від 30 листопада 2021 року на суму 307 468,26 грн, № 4552 від 01 грудня 2021 року на суму 183 617,28 грн, № 4604 від 03 грудня 2021 року на суму 593 257,50 грн, № 4608 від 03 грудня 2021 року на суму 155 548,08 грн, № 4690 від 08 грудня 2021 року на суму 129 548,16 грн, № 4735 від 10 грудня 2021 року на суму 529 965,18 грн, № 4800 від 14 грудня 2021 року на суму 125 341,68 грн, № 4850 від 16 грудня 2021 року на суму 103 626,24 грн, № 4851 від 16 грудня 2021 року на суму 137 581,44 грн.

Вказаний товар оплачено відповідачем частково, що підтверджується платіжними дорученнями: № 7916 від 09 грудня 2021 року на суму 190 000,00 грн, № 7918 від 10 грудня 2021 року на суму 100 000,00 грн, № 548 від 10 грудня 2021 року на суму 230 000,00 грн, а також меморіальним ордером № 7907 від 10 грудня 2021 року на суму 320 000,00 грн.

Згідно з підписаними між сторонами актами звірки взаєморозрахунків станом на грудень 2021 року, а також січень 2022 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 2 159 600,70 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач посилається на порушення позивачем умов договору в частині поставки товару без заявок та без проведення 100% передплати за поставлений товару, сезонний характер діяльності відповідача, відсутність можливості розрахуватись з позивачем до настання форс-мажорних обставин (військової агресії проти України), а також перебування директора відповідача з 01.03.2022 по 23.11.2022 на військовій службі (так само як і частини працівників відповідача), що, в свою чергу, унеможливило виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом не беруться до уваги посилання відповідача про безвідповідальне ставлення позивача до своїх обов'язків щодо поставки товару без заявок та проведення 100% передплати з огляду на таке.

Так, як погоджено сторонами в п. 2.2 договору, такі заявки можуть бути як письмові (надіслані на електронну пошту), так і усні (засобами зв'язку). При цьому відповідач підписав видаткові накладні, за якими була здійснена поставка товару, а не відмовився від його отримання, отже, в силу п. 3.1 договору до нього перейшло право власності на такий товар.

Крім того, розділом 5 сторонами погоджено здійснення як 100% попередньої оплати, так і можливість поставки товару без проведення такої передплати, в останньому випадку сторонами погоджено, що оплата має бути здійснена протягом 3 банківських днів з дати поставки товару, що зазначена у видатковій накладній, тобто сторонами погоджено про можливість постачання товару без проведення 100% попередньої оплати.

Крім того, суд зазначає, що часткова оплата поставленого товару проведена відповідачем.

Щодо доводів відповідача про існування форс-мажорних обставин, пов'язаних з введення воєнного стану з 24.02.2022 на території України, суд зазначає про наступне.

Вказані заперечення відповідача не беруться судом до уваги та відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно з яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, відповідно до ч. 2 вказаної норми, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором від 01.03.2021 № Д-33, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, суд вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Суд зазначає, що обов'язок відповідача розрахуватись за отриманий від позивача товар настав до настання таких обставин.

Крім того, при настанні обставин непереборної сили особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від самого зобов'язання.

Судом також враховано, що обов'язок відповідача з оплати поставленого йому товару виник до настання обставин, на які посилається відповідач, а також відповідачем не надано доказів звернення до позивача з повідомленням про настання таких обставин з доказами на їх підтвердження.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

За вказаних обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2 159 600,70 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 431 920,16 грн штрафу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строків оплати за поставлену партію товару понад 10 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, наведений в додатку до позову, суд зазначає, що такий розрахунок виконано арифметично вірно, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 431 920,16 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача в розмірі 38 872,81 грн.

Доказів понесення позивачем таких витрат останнім під час розгляду даної справи не надано, у зв'язку з чим у суду станом на момент ухвалення рішення відсутні підстави для розподілу таких витрат між сторонами у справі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1" (03124, КИЇВ, ВУЛ. ВАСИЛЕНКА МИКОЛИ, БУДИНОК 7-А, ОФІС 3-41, код 41190464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Груп" (19602, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ., СІЛЬРАДА РУСЬКОПОЛЯНСЬКА(З), УРОЧИЩЕ "КЛЕНОВЕ", БУДИНОК 1А, код 42012940) основний борг в розмірі 2 159 600,70 грн (два мільйони сто п1ятдесят дев'ять тисяч шістсот грн 70 коп.), штраф в розмірі 431 920,16 грн (чотириста тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять грн 16 коп.), а також судовий збір в розмірі 38 872,81 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дві грн 81 коп.)

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 06.03.2023.

Суддя О.Г. Удалова

Попередній документ
109362332
Наступний документ
109362334
Інформація про рішення:
№ рішення: 109362333
№ справи: 910/11432/22
Дата рішення: 16.02.2023
Дата публікації: 07.03.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (03.05.2023)
Дата надходження: 28.10.2022
Предмет позову: про стягнення 2 591 520,86 грн.
Розклад засідань:
12.12.2022 13:45 Господарський суд міста Києва
12.01.2023 15:15 Господарський суд міста Києва
23.01.2023 16:10 Господарський суд міста Києва
13.02.2023 15:45 Господарський суд міста Києва
20.03.2023 16:15 Господарський суд міста Києва
03.04.2023 16:15 Господарський суд міста Києва
03.04.2023 16:25 Господарський суд міста Києва