номер провадження справи 5/199/22
24.02.2023 Справа № 908/2665/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія” (вул. Бородінська, буд. 20, кв. 122, (а/с 6352), м. Запоріжжя, 69069; код ЄДРПОУ 38906314)
До відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (Південне шосе, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 00194122)
про стягнення 177 883,02 грн.,
Без виклику представників сторін
20.12.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія” до Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” про стягнення 177 883,02 грн.
20.12.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2665/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2665/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/199/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 19.01.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.12.2022 розпочато розгляд справи по суті з 19.01.2023 та 24.02.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 105 495,00 грн. за поставлений товар згідно договору поставки №ЗАлК-Д-2021-278 від 01.11.2021. У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати позивачем нараховано пеню в сумі 40 933,71 грн., на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 2 991,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 28 463,21 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України ст.ст. 20, 193, 198 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі №908/2665/22 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900120851988 від 27.12.022, згідно якого уповноважений представник Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” - 05.01.2023 отримав копію ухвали суду від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі №908/2665/22.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/2665/22 в суді.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Станом на 24.02.2023 відповідач запропонований ухвалою суду від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі №908/2665/22 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2021 між Акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія” (далі - Постачальник) укладено договір поставки №ЗАлК-Д-2021-278, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) Покупцю у зумовлені договором строки дерев'яні піддони та пиломатеріали (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити Постачальнику за нього визначену Договором грошову суму.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна і загальна вартість Товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору
У пункті 5.1. договору встановлено, що оплата вартості Товару (його партії) здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно п. 5.2. договору Покупець здійснює оплату вартості партії Товару у розмірі 100 % вартості партії Товару протягом 20-ти календарних днів з дати поставки партії Товару Покупцеві та надання Постачальником рахунку на оплату та видаткових накладних Постачальника і товарно-транспортних накладних Постачальника.
У специфікації № 1 до вказаного договору сторони узгодили поставку Товару та надання послуг на загальну суму 430 838,49 грн., у т.ч. ПДВ 71 806,41 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
На виконання умов Специфікації № 1 до зазначеного договору Постачальником надано послуги та поставлено Товар Покупцю на загальну суму 421 857,70 грн., а саме:
- надані послуги з термообробки та маркування: піддон дерев'яний для алюм. катанки та брус 50х60х860 на підставі Акту № 657 від 04.11.2021 на суму 11 073,70 грн.,
- за видатковою накладною № 668 від 08.11.2021 на суму 135 033,60 грн. та товарно-транспортною накладною № Р668 від 08.11.2021 на суму 135 033,60 грн.;
- за видатковою накладною № 680 від 16.11.2021 на суму 199 728,00 грн. та товарно-транспортною накладною № Р680 від 16.11.2021 р. на суму 199 728,00 грн.;
- за видатковою накладною № 693 від 22.11.2021 на суму 76 022,40 грн. та товарно-транспортною накладною № Р693 від 22.11.2021 р.. на суму 76 022,40 грн.
Уповноваженою особою АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” на підставі довіреностей № 139 від 08.11.2021 та № 148 від 16.11.2021 отримано товар на загальну суму 421 857,70 грн., що підтверджується відповідним підписом на вказаних вище видаткових накладних.
ТОВ “Промислова деревообробна компанія” виставлені АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” рахунки на оплату на загальну суму 421 857,70 грн., а саме: рахунок № 793 від 04.11.2021 р. на суму 11 073,70 грн., рахунок №801 від 08.11.2021 р. на суму 135 033,60 грн., рахунок № 821 від 16.11.2021 р. на суму 199 728,00 грн., рахунок № 832 від 22.11.2021 р. на суму 76 022.40 грн.
Враховуючи положення п.п. 5.1. та 5.2. договору, Покупець зобов'язаний оплатити отримані послуги та кожну партію отриманого Товару у строк до 24.11.2021, до 28.11.2021, до 06.12.2021 та до 12.12.2021 відповідно.
Разом з тим, Покупець оплатив в повному обсязі надані послуги на підставі Акту № 657 від 04.11.2021 р. в сумі 11 073,70 грн. та товар, поставлений за видатковою накладною № 668 від 08.11.2021 вартістю 135 033,60 грн., тобто на загальну суму 146 107,30 грн. Вказані оплати було проведено відповідачем 17.11.2021 та 23.11.2021, що підтверджується Банківськими виписками по особовому рахунку позивача.
Отже, в порушення договірних зобов'язань Товар, поставлений на видатковими накладними № 680 від 16.11.2021 та № 693 від 22.11.2021 оплачено лише частково в сумі 170 255,40 грн. Часткову оплату відповідачем було здійснено 23.11.2021, 04.02.2022, 15.02.2022, що підтверджується Банківськими виписками по особовому рахунку позивача.
Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №ЗАлК-Д-2021-278 від 01.11.2021 в сумі 105 495,00 грн.
01.12.2022 ТОВ “Промислова деревообробна компанія” направило на поштову адресу АТ «ЗАлК» листом-вимогу від 29.11.2022 за вих. № 10, у якому просить у строк до 07.12.2022 погасити заборгованість в сумі 105 495,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 01.12.2022.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6903204437612 від 01.12.2022, вказану поштову кореспонденцію отримано уповноваженим представником відповідача - 06.12.2022.
Однак, відповіді на лист позивач не отримав, відповідачем грошові кошти не сплачені.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати вартості за поставлений позивачем товар на суму 105 495,00 грн. на підставі договору поставки №ЗАлК-Д-2021-278 від 01.11.2021,, а отже у АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” перед ТОВ “Промислова деревообробна компанія” існує заборгованість за отриманий товар в сумі 105 495,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню в сумі 40 933,71 грн. за загальний період з 07.12.2021 по 19.12.2022.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.
У пункті 9.1. договору передбачено, що у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) Покупцем своїх зобов'язань з оплати вартості Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Контррозрахунку розміру пені відповідачем не надано.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” зазначає, що розрахунок здійснений з урахуванням строків встановлених для здійснення оплат по кожній Видатковій накладній окремо та з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, а отже він є вірним, відповідає вимогам законодавства та сума пені в розмірі 40 933,71 грн. за загальний період з 07.12.2021 по 19.12.2022, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 991,10 грн. за період з 07.12.2021 по 19.12.2022 та інфляційні втрати в сумі 28 463,21 грн. за період з грудня 2021 по листопад 2022.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Контррозрахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не надано.
Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3% річних в сумі 2 991,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 28 463,21 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.
Також в матеріалах справи міститься письмова заява ТОВ “Промислова деревообробна компанія” від 19.01.2023 за вих. №1901/1 про надання доказів понесення судових витрат, відповідно до якої позивач просить суд залучити до матеріалів справи відповідні докази та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 3 000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1) За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 2)
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3)
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4)
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З матеріалів позовної заяви від 19.12.2022 за вих. №1912/1 вбачається, що у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ТОВ “Промислова деревообробна компанія” надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а сам: витрати зі сплати судового збору за вимоги майнового характеру 1,5% від ціни позову - 2 668,25 грн. та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до договору №28/11-22 від 28.11.2022 - 10 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження стягнення суми 3 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано копію договору №28/11-22 про надання правової допомоги адвоката від 28.11.2022, укладеного між ТОВ “Промислова деревообробна компанія” (далі - Клієнт) та адвокатом Волновою Юлією Михайлівною (далі - Адвокат), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначних цим договором, Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе обов'язки надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги) у справі за позовом до Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” з приводу неналежного виконання умов договору поставки №ЗАлК-Д-2021-278 від 01.11.2021.
У пункті 4 договору сторони визначили, що орієнтована плата за надання професійної правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в розмірі 10 000,00 грн., є гонораром Адвоката та остаточно визначається по факту надання послуг.
Відповідно до п. 5 договору, загальна вартість наданих послуг визначається Сторонами згідно вартості, вказаній в додатку до цього договору, залежно від фактично наданої конкретної юридичної послуги та вказується в Акті здачі приймання послуг. Акт здачі-приймання послуг одночасно є розрахунком (детальним описом) послуг, наданих Адвокатом, підтверджує обсяг наданих послуг та їх вартість.
У Додатку №01 до договору №28/11-22 про надання правової допомоги адвоката від 28.11.2022, сторони погодили вартість послуг професійної правничої допомоги адвоката.
Згідно Акту №01 здачі-приймання від 19.12.2022 на виконання умов договору №28/11-22 про надання правової допомоги адвоката від 28.11.2022 Адвокатом було надано професійну правничу (правову) допомогу (юридичні послуги), а саме: підготовка (складення) позовної заяви та здійснення розрахунку ціни позову, у т.ч. штрафних санкцій (пені), індексу інфляції та трьох процентів річних на суму 3 000,00 грн.
Зазначений Акт підписаний з обох сторін, без жодних зауважень або заперечень.
ТОВ “Промислова деревообробна компанія” згідно рахунку №01 від 19.12.2022 здійснило оплату на користь Адвоката Волнова Ю.М. за надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) за договором №28/11-22 про надання правової допомоги адвоката від 28.11.2022, згідно Акту здачі-приймання №01 від 19.12.2022 в сумі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4074 від 17.01.2023.
В матеріалах справи містяться копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1110945 від 19.01.2023, виданого адвокату Волновій Ю.М. щодо представництва інтересів у Господарському суді Запорізької області - ТОВ “Промислова деревообробна компанія”, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 537 від 20.12.2005, виданого Волновій Ю.М.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що у пункті 4 договору сторони визначили, що орієнтована плата за надання професійної правничої допомоги за цим договором визначається сторонами в розмірі 10 000,00 грн., є гонораром Адвоката та остаточно визначається по факту надання послуг.
Разом з тим, відповідно до Акту №01 здачі-приймання від 19.12.2022 на виконання умов договору №28/11-22 про надання правової допомоги адвоката від 28.11.2022 Адвокатом було надано професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.
Також суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ЗАлК-Д-2021-278 від 01.11.2021 щодо оплати за отриманий товар в сумі 105 495,00 грн.
Відповідачем не надано жодних заперечень щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн. є співмірною у порівнянні з предметом позову про стягнення суми 177 883,02 грн., відповідає критеріям реальності та розумності розміру таких витрат, а отже витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (Південне шосе, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова деревообробна компанія” (вул. Бородінська, буд. 20, кв. 122, (а/с 6352), м. Запоріжжя, 69069; код ЄДРПОУ 38906314) суму основного боргу в розмірі 105 495 (сто п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., пеню в сумі 40 933 (сорок тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 2 991 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 10 коп., інфляційні втрати в сумі 28 463 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 21 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 25 коп. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено 01.03.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.