Справа № 344/16823/21
Провадження № 22-ц/4808/48/23
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Максюта
08 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Бойчука І.В., Василишин Л.В.,
секретаря Працун В.В.,
з участю представників відповідача Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Бардаш В.О. і Дженджеровської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 17 червня 2022 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 22 червня 2022 року,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подано позов до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» (далі - КНП «ЦПМКДД») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.03.2003 року прийнята на посаду лікаря-невропатолога міської поліклініки №3 в м. Івано-Франківську. Зазначена установа з 03.08.2018 року реорганізована шляхом злиття у Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» (КНП «ЦПМКДД»).
Наказом заступника директора з медичної частини ОСОБА_2 за №410/ос від 24.09.2021 року її звільнено від займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників (п.1 ст.40 КЗпП України). Цього ж дня отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку з відповідним записом.
Вважає, що її було незаконно звільнено з посади лікаря-невропатолога КНП «ЦПМКДД» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням чисельності і штату), оскільки не дотримано встановленої законом процедури звільнення за цією підставою.
Зокрема, посилається на відсутність на підприємстві підтвердженого факту скорочення чисельності та штату працівників, неврахування її переважного права на залишення на роботі та відповідачем не пропонувалося їй іншої відповідної роботи у встановлений законом строк щодо тих вакантних посад, які були наявні до дати звільнення.
Відповідачу було відомо про кваліфікацію трьох лікарів-невропатологів структурного підрозділу №3, які попереджались про вивільнення і вона за визначеною категорією є однаковою. Однак, навіть при рівній кваліфікації продуктивність праці може бути різною і відповідач не вирішував питання продуктивності праці кожного працівника, що підлягав вивільненню.
Крім того, вона щороку проходила курси для підвищення кваліфікації, що у певній мірі впливає на кваліфікацію і продуктивність праці.
Також наголосила, що до складу КНП «ЦПМКДД» Івано-Франківської міської ради входить кілька структурних підрозділів і, відповідно, він повинен був зробити аналіз кваліфікації і продуктивності праці всіх лікарів-невропатологів всього комерційного підприємства та пропонувати всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі вона працювала.
Також відповідачем проігноровано гарантії, передбачені Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», оскільки вона є особою з інвалідністю, що підтверджується копією довідки та акта огляду МСЕК №671.
У наказі про її звільнення помилково зазначена дата звільнення із займаної посади 31.08.2021 року, ця обставина також вказує на його неправомірність. Крім того, у зв'язку із незаконним звільненням їй було завдано моральної шкоди, пов'язаної, у тому числі, із перенесеним інсультом, яку оцінює в 200 000,00 грн.
Просила скасувати наказ № 410/ос від 24.09.2021 року про звільнення її з посади лікаря-невропатолога за п.1 ст.40 КЗпП України; поновити на посаді лікаря-невропатолога у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» з дня неправомірного звільнення; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді та 200 000,00 гривень завданої моральної шкоди (а.с.1-7, том 1).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.43-53, том 3).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Апелянт зазначає, що у відповідача не було правових підстав вважати, що в установі мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства та скорочення у зв'язку з цим чисельності або штату працівників. У разі зміни організації виробництва і праці та у зв'язку з цим скорочення чисельності або штату працівників, вона як вивільнюваний працівник, користувалася переважним правом на залишення на роботі, однак, до дня звільнення в установі, а не у конкретному підрозділі, їй не пропонувались усі вакантні посади.
Вважає, що відповідач повинен був довести, а суд перевірити, що, по-перше, мав місце факт необхідності і дійсності зміни в організації виробництва і праці, та необхідності у зв'язку з цим скорочення чисельності або штату працівників; по-друге, дотриматись норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників у комунальному підприємстві в цілому; по-третє, встановити, чи не користувалася вона, як вивільнюваний працівник, переважним правом на залишення на роботі серед працівників всіх однорідних професій комунального підприємства, а не підрозділу; по-четверте, запропонувати іншу вакантну посаду до дня звільнення на всьому підприємстві, а не тільки у окремому структурному підрозділі.
Нею із електронної системи «Медікс» Національної служби охорони здоров'я було проведено аналіз прийому пацієнтів у структурному підрозділі СП «Міська поліклініка №3», де вона працювала лікарем-невропатологом, за період 2019-2020 та шість місяців 2021 року. За цими показниками у неї серед трьох лікарів-невропатологів СП «Міська поліклініка №3» є значно більша кількість амбулаторних прийомів пацієнтів, що є беззаперечним фактом найбільшої продуктивності праці, яка повинна бути врахована при проведенні вивільнення відповідачем.
Апелянт не згідна із висновком суду, що факт скорочення чисельності працівників Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» підтверджується належними засобами доказування.
Зазначає, що формальне дотримання процедури скорочення чисельності працівників, а саме - наявність згоди начальника управління охорони здоров'я та письмове оформлення адміністрацією самого факту скорочення працівників через тимчасову відсутність коштів зовсім не означає, що дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці з необхідністю вивільнення працівників, як це встановлено вказівками пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Апелянт наголошує, що намагається довести неправомірність її вивільнення саме через відсутність законних ознак змін у організації виробництва і праці, що є обов'язком перевірки суду, а доцільність скорочення чисельності або штату працівників дійсно є повноваженнями роботодавця, які також обмежуються врахуванням переваг на залишенні на роботі.
Щодо запропонованої їй вакансії, зазначає, що не заперечує, що адміністрація пропонувала вакансію для переведення на посаду молодшої сестри КНП «ЦПМКДД» з місячною оплатою 6000,00 грн. Але адміністрація і суд першої інстанції у рішенні зазначили, що таку згоду на переведення на вакантну посаду вона могла подати не пізніше 09.08.2021 року чи письмово повідомити про відмову від цього.
Однак, не враховано, що наказом її звільнено не до 09.08.2021, а 24.09.2021 року, що підтверджує ту обставину, що до дня звільнення вакантні посади не пропонувалися, хоча згідно усталеної судової практики роботодавець зобов'язаний був це робити. Суд цю обставину не перевіряв, не дослідив взагалі, чи була заповнена ця та інша посада до її звільнення, а тільки констатував факт можливого переведення до 09.08.2021.
Наголошує, що відповідач у відзиві і суд у рішенні зазначають про те, що згідно копії штатних розписів зміни у кількості працюючих відбулися з 01.11.2021 року, тобто, ще до змін у штатному розписі та до скорочення посад.
Щодо переважного права на залишення на роботі зазначає, що стаття 42 КЗпП України також передбачає, що перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Вважає, що сюди входить і законодавство про захист осіб з інвалідністю.
Вважає, що для визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці суд повинен був у першу чергу взяти хоча б наступне: наявність категорії, проходження підвищення кваліфікації, досвід трудової діяльності, виконання норм виробітку, збільшення обсягу виконуваної роботи.
Якщо брати до уваги протокол засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право, від 24.05.2021р. та додаток до протоколу від 07.05.2021р., то такий порівняльний аналіз не відображає у повній мірі встановленню кваліфікації і продуктивності праці. Але навіть з нього вбачається, що у структурному підрозділі «Міська поліклініка №3» двоє лікарів-невропатологів мають різні кваліфікаційні категорії (її категорія вища, а працівника, який залишений на посаді - перша). При цьому стаж роботи у неї 18 років, а залишеного працівника - 13 років. Не дивлячись на це, підстава для залишення на роботі у менш кваліфікованого працівника навіть не переглядалась.
Також суд повинен був звернути увагу, що вона, як особа з інвалідністю, за Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» має певні гарантії, у тому числі і на працю.
За наведених підстав просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.58-66, том 3).
Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник відповідача - Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Івано-Франківської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.77-87, том 3).
У судове засідання не з'явилася апелянт ОСОБА_1 , про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за її відсутності.
Вислухавши пояснення представників відповідача Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» Бардаш В.О. і Дженджеровської І.В., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2003 року працювала на посаді лікаря-невропатолога міської поліклініки №3 (з 03.08.2019 року установа реорганізована шляхом злиття у Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги»).
02 червня 2021 року директором некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» видано наказ № 245 «Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників КНП «ЦПМКДД».
07 червня 2021 року працівниками КНП «ЦПМКДД» ОСОБА_17, ОСОБА_3 , ОСОБА_18 складено та підписано Акт фіксації відмови підписувати повідомлення про заплановане вивільнення, яким зафіксовано те, що працівник ОСОБА_1 , лікар-невропатолог СП «МП №3» КНП «ЦПМКДД» 07 червня 2021 року відмовилася підписувати повідомлення про заплановане вивільнення від 03.06.2021 року №385/69-79 (том. 1, а.с.81).
В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія повідомлення про заплановане вивільнення від 03.06.2021 року №385/69-79, яким ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням чисельності працівників повідомлено про наступне вивільнення з посади лікаря-невропатолога, яке відбудеться 09.08.2021 року (том 1, а.с.80).
Одночасно запропоновано ОСОБА_1 переведення на посаду молодшої сестри КНП «ЦПМКДД» з місячною оплатою 6000,00 грн. У разі прийняття пропозиції про переведення запропоновано подати заяву про переведення не пізніше 09.08.2021 року, чи письмово повідомити про відмову від цього.
Позивачем будь-яких заяв щодо переведення на посаду молодшої сестри КНП «ЦПМКДД» не подавалось.
При цьому, зі змісту акта №ІФ1946/537/АВ від 19.07.2021 року вбачається, що згідно з довідкою від 16.07.2021 року №310/69-79 на момент повідомлення працівників було 289,50 одиниць вакантних посад молодшої медичної сестри (том 1, а.с.90-96).
Наказом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» № 410/ОС від 24 вересня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка №3», було звільнено із займаної посади 31 серпня 2021 року у зв'язку із скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (том 1, а.с.9).
Як зазначено в наказі Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» № 410/ОС від 24 вересня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », підставою її звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗПП України є: 1) наказ від 02.06.2021 №245; 2) письмове повідомлення про вивільнення від 03.06.2021 року №385/69-79/.
Наказом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» № 413/ОС від 24 вересня 2021 року «Про внесення змін до п.1 наказу від 24.09.2021 №410/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » з метою виправлення механічної помилки пункт 1 Наказу від 24.09.2021 №410/ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » викладено в наступній редакції: « ОСОБА_1 , лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка №3», було звільнено із займаної посади 24 вересня 2021 року у зв'язку із скороченням чисельності працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України» (том 1, а.с.84).
Відповідно до Довідки КНП «ЦПМКДД» №459/69-92 від 08.12.2021 року та №247/69-92 від 30.08.2022 року, за період з 02.06.2021 року по 09.08.2021 року включно в КНП «ЦПМКДД» були відсутні вакантні посади, які ОСОБА_1 могла б обіймати відповідно до своєї освіти, кваліфікації та досвіду. За вищезазначений період у штатному розписі КНП «ЦПМКДД» були наявні наступні вакантні посади: молодша медична сестра (а.с.93, том 3).
Відповідач посилається на те, що доказами, які підтверджують внесення змін в організацію виробництва і праці, а саме проведення скорочення чисельності та штату працівників КНП «ЦПМКДД» є:
- протокол №04 оперативної наради у директора КНП «ЦПМКДД» від 05.05.2021 року, на якому було прийнято рішення про необхідність проведення запланованого вивільнення 36% працівників, які надають вторинну медичну допомогу (а.с.19-20, том 3);
- протокол №05 оперативної наради у директора КНП «ЦПМКДД» від 05.05.2021 року (з додатками), на якому було прийнято рішення провести скорочення працівників вторинної ланки КНП «ЦПМКДД» відповідно до списку та кількості посад, що підлягають скороченню (а.с.21-22, том 3);
- лист голові ППО №225/69-79 від 05.05.2021 року «Про скорочення чисельності працівників» з додатками (а.с.27-30, том 3).
Крім того, на підтвердження факту проведення скорочення на підприємстві представником відповідача надано суду завірені копії 173 наказів про звільнення працівників вторинної ланки КНП «ЦПМКДД» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.341-513, том 2), а також копії штатних розписів станом на 01.01.2021 року та 01.11.2021 року (а.с.179-290, том 1).
Так, зі змісту Протоколу №04 оперативної наради у директора КНП «ЦПМКДД» від 05.05.2021 року встановлено, що головний бухгалтер КНП «ЦПМКДД» ОСОБА_19 доповіла про наявний дефіцит коштів для виплати мінімальної заробітної плати працівникам вторинної ланки КНП «ЦПМКДД», який становить 58%. Також ознайомила всіх присутніх з підготовленим техніко-економічним обґрунтуванням скорочення чисельності штату (а.с.19-20, том 3).
Директор КНП «ЦПМКДД» Савчук О.В. повідомила про розмір місячного дефіциту фонду заробітної плати у 3,2 млн. грн., відповідно на 9 місяців - 28,8 млн. грн.
У зв'язку з цим на вказаній оперативній нараді вирішено повідомити ППО КНП «ЦПМКДД» про заплановане звільнення 36% працівників, які надають вторинну медичну допомогу та провести звільнення 36% працівників, які надають вторинну медичну допомогу відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно Протоколу №05 оперативної наради у директора КНП «ЦПМКДД» від 05.05.2021 року (з додатками) було прийнято рішення провести скорочення працівників вторинної ланки КНП «ЦПМКДД» відповідно до Додатку №3; надати профспілці інформацію про список та кількість посад, що підлягають скороченню (а.с.21-22, том 3).
Крім того 05.05.2021 року директором КНП «ЦПМКДД» затверджено Техніко-економічне обґрунтування скорочення чисельності і штату працівників, в якому проведено аналіз фінансування згідно укладених з НСЗУ договорів, визначено дефіцит коштів для виплати мінімальної заробітної плати працівникам у 28734043,23 грн (том 1, а.с.66).
Наказом №194 від 05.05.2021 року відповідачем було створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі при скороченні, або таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця по КНП «ЦПМКДД» (том 1, а.с.67).
До матеріалів справи представником відповідача також приєднано копії штатних розписів станом на 01.01.2021 року та 01.11.2021 року, зі змісту яких виходить, що станом на 01.01.2022 року на підприємстві відповідача кількість штатних посад лікарів вторинної ланки становила 233,50, а станом на 01.11.2021 року - 141,00 відповідно.
На вимогу апеляційного суду КНП «ЦПМКДД» надало довідку за №596/69 від 05.01.2023 року щодо нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 24.09.2021 року (а.с.133, том 3).
Згідно довідки, у зазначений період нараховувались наступні суми:
- січень 2021 - 5210,52 грн ; відпрацьовано 11 днів; в тому числі нараховані лікарняні - 2388,32 грн;
- лютий 2021 - 7650,00 грн; відпрацьовано 17 днів; в тому числі нараховані лікарняні - 651,36 грн;
- березень 2021 - 8590,91 грн; відпрацьовано 21 день;
- квітень 2021 - 5727,27 грн; відпрацьовано 21 день;
- травень 2021 - 6000,00 грн; відпрацьовано 18 днів;
- червень 2021 - 5700 грн; відпрацьовано 19 днів; в тому числі нараховані лікарняні - 251,46 грн;
- липень 2021 - 0,00 грн; відпрацьовано 0 днів; в тому числі нараховані лікарняні - 6789,42 грн;
- серпень 2021 - 0,00 грн; відпрацьовано 0 днів; в тому числі нараховані лікарняні - 6484,56 грн;
- вересень 2021 - 272,73 грн; відпрацьовано 1 день; в тому числі нараховані лікарняні - 5403,80 грн.
При звільненні по наказу №410/ос від 24.09.2021 року була виплачена компенсація за невикористану відпустку 56 календарних днів.
Також долучено табелі обліку робочого часу за період з 01.01.2021 року по 30.09.2021 року (а.с.134-147, том 3).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, встановивши, що відповідачем, як роботодавцем, виконано обов'язки, покладені ст. 49-2 КЗпП України, повідомивши позивачку про наступне вивільнення за два місяці, запропонувавши їй всі наявні на підприємстві посади за весь період до дня звільнення, на переведення на які вона згоди не надала, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
З такими висновками апеляційний суд не погоджуються з огляду на таке.
При вирішенні цього спору слід застосовувати такі норми матеріального права.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Також ст.43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частина перша статті 40 КЗпП України).
За змістом частин першої, другої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Із викладеного вбачається, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу попередити працівника про можливе наступне вивільнення та обов'язок працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Згідно з усталеною судовою практикою розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №161/9976/16-ц, зазначено, що, оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Згідно статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно із частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Щодо вимог апелянта про те, чи мав місце факт необхідності і дійсності зміни в організації виробництва і праці, та необхідності у зв'язку з цим скорочення чисельності або штату працівників та чи дотриматись норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників у комунальному підприємстві в цілому, суд виходить з такого.
Пунктом 4.4.5 Статуту Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради», затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 року №123-19 визначено, що підприємство визначає організаційну структуру, кошторис, штатну чисельність працівників і штатний розпис та подає на затвердження до уповноваженого органу управління проекти вказаних документів, тарифікаційний список - доводить до відома.
Таким уповноваженим органом управління відповідно до пункту 1.4 Статуту є Управління охорони здоров'я Івано-Франківської міської ради.
Пунктом 6.3 Статуту визначено, що до виключної компетенції уповноваженого органу управління належить, зокрема, затвердження структури, штатної чисельності та штатного розпису, кошторису підприємства.
Перелік повноважень директора КНП «ЦПМКДД» визначено пунктом 6.5 Статуту, а відповідно до пункту 6.7 Статуту визначено, що директор підприємства подає на затвердження до уповноваженого органу управління організаційну структуру, кошторис, штатну чисельність працівників і штатний розпис.
Отже, затвердженим Івано-Франківською міською радою Статутом КНП «ЦПМКДД» визначено порядок скорочення чисельності та штату працівників у КНП «ЦПМКДД», та, зокрема, визначено, що затвердження структури, штатної чисельності та штатного розпису, кошторису підприємства є виключною компетенцією уповноваженого органу управління, яким є Управління охорони здоров'я Івано-Франківської міської ради.
Зі змісту наявних в матеріалах справи копій штатного розпису медичного та іншого персоналу КНП «ЦПМКДД» станом на 01.01.2021 року та штатного розпису медичного та іншого персоналу КНП «ЦПМКДД» станом на 01.11.2021 року встановлено, що вказані штатні розписи, затверджено начальником управління охорони здоров'я.
З урахуванням наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що КНП «ЦПМКДД», ухвалюючи рішення про розробку нової структури і нового штатного розпису комунального підприємства, діяло у межах повноважень, визначених статутом відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, тому, як правильно врахував суд першої інстанції, питання доцільності та обґрунтованості скорочення чисельності або штату працівників не належать до компетенції суду.
Оскільки у штатному розписі від 0.11.2021 року передбачена менша кількість посад лікарів, тому суд правильно прийшов до висновку, що мало місце скорочення чисельності штату працівників.
Разом з тим, вимоги апелянта щодо неврахування відповідачем при звільненні вимог ст.42 КзПП України, заслуговують на увагу.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 42 КЗпП України).
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які працюють.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач мала нижчу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем зроблено порівняльну таблицю продуктивності праці працівників тієї ж посади та кваліфікації (а.с.134-135 том 1).
Відповідач зазначає, що врахував переважне право позивача на залишення на роботі, склавши відповідний висновок та порівняльну таблицю кваліфікації та продуктивності праці працівників. За результатами проведення порівняння продуктивності праці та кваліфікації працівників роботодавцем було встановлено, що ОСОБА_1 має сумарно нижчу кваліфікацію та продуктивність праці порівняно з іншими лікарями-невропатологами КНП «ЦПМКДД».
Згідно пункту 7 Положення про порядок атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 19.12.1997 року №359 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України 02.10.2015 року №650), кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається за трьома кваліфікаційними критеріями: друга, перша і вища.
Визначальним критерієм для визначення наявності переважного права для залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.
Як встановлено із протоколу №3 комісії від 24.05.2021 року, комісією було обрано працівників, які підлягають скороченню на підставі аналізу характеристик, кваліфікації та продуктивності праці, що є підтвердженням того, що порівняння працівників по всіх структурних підрозділах проводилось.
Після скорочення на посадах залишились наступні лікарі-невропатологи: СП «Міська поліклініка №1» - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; СП «Міська поліклініка №2» - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; СП «Міська поліклініка №3» - ОСОБА_13 ; СП «Міська поліклініка №4» - ОСОБА_14 ; СП «Міська поліклініка №5» - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Встановлено, що всі лікарі-невропатологи мають однаковий рівень освіти - вищу освіту.
ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка №3» з 2003 року на 1,0 ставки. Має вищу кваліфікаційну категорію із спеціальності «неврологія». Медичний стаж складає 18 років. За період роботи з 01.01.2021 року по 01.05.2021 року функція лікарської посади складає 936 пацієнтів.
В матеріалах справи також містяться посвідчення, видані лікарю ОСОБА_1 про проходження підвищення кваліфікації (а.с.16-19, том 1).
Лікарі ОСОБА_4 (працює з 1992 року, медичний стаж складає 29 років), ОСОБА_9 (працює з 2000 року, медичний стаж 21 рік), ОСОБА_10 (працює з 1998 року, медичний стаж 24 роки), ОСОБА_1 (працює з 2003 року, медичний стаж 18 років), ОСОБА_13 (працює в СП «МК №3 КНП «ЦПМКДД» з 2018 року, медичний стаж 18 років), ОСОБА_14 (працює з 1997 року, медичний стаж 24 роки), ОСОБА_16 (працює з 2005 року, медичний стаж 23 роки) за кваліфікаційним критерієм мають вищу категорію. Тобто у порівнянні із ОСОБА_1 мали переважне право на залишення з огляду на вищу кваліфікацію та тривалий безперервний стаж роботи.
Лікарі ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 і ОСОБА_13 за кваліфікаційним критерієм мають першу кваліфікаційну категорію.
Продуктивність праці вимірюється певними виробничими показниками, зокрема для визначення порівняння продуктивності праці лікарів неврологів взято за основу інформацію, надану із відомостей обліку відвідувань пацієнтів (за формою №039-2/о).
Однак, роботодавцем не враховано, що лікарі ОСОБА_7 має стаж за фахом 10 років, першу кваліфікаційну категорію, функція лікарської посади не вказана; ОСОБА_13 працює з 2008 року на 0,75 ставки. Медичний стаж складає 13 років. 19.04.2021 року отримала вищу кваліфікаційну категорію із спеціальності «неврологія». 18.02.2021 року переведена на посаду лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка №3». За період роботи з 18.02.2021 року по 01.05.2021 року функція лікарської посади складає 558 пацієнтів; ОСОБА_11 має стаж за фахом 29 років, першу кваліфікаційну категорію, функція лікарської посади складає 856 пацієнтів; ОСОБА_15 має стаж за фахом 7 років, першу кваліфікаційну категорію, функція лікарської посади складає не вказана.
Таким чином, переважне право на залишення на роботі працівника , зокрема ОСОБА_1 , згідно положень статті 42 КЗпП України, в порівнянні з іншими, визначається в першу чергу кваліфікацією та продуктивністю праці. Всі інші обставини, передбачені частиною 2 статті 42 КЗпП України, враховуються після визначення цих критеріїв, оскільки Законом визначена умова, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.
Таким чином, матеріали справи місять докази, що роботодавцем залишено на роботі працівників з нижчою кваліфікацією (1 кваліфікаційною категорією) у порівнянні з кваліфікацією ОСОБА_1 (вища кваліфікаційна категорія).
Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 ( 936 пацієнтів /4 місяці роботи =234 пацієнти на місяць) мала нижчу продуктивність праці чи рівень кваліфікації порівняно з іншими працівниками. Більше того, наявними в матеріалах справи доказами (аналіз продуктивності праці) доведено, що позивач мала вищу продуктивність праці порівняно, наприклад, з ОСОБА_13 (558 пацієнтів /2,5 місяців роботи = 223,2 пацієнтів на місяць) , тому переважне право позивачки на залишення на роботі було порушено.
Крім того, позивач мала більший безперервний стаж у цьому лікарняному закладі, у порівнянні з іншими працівниками, зокрема лікарями ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .
Виходячи з викладеного, висновок роботодавця про те, що позивачка не мала переважного права на залишення на роботі у порівнянні з іншими працівниками, неправильний.
Доводи апелянта ОСОБА_1 , що вона є особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії №671, не мають значення для вирішення цього спору, оскільки її інвалідність не пов'язана із трудовою діяльністю у цьому лікарняному закладі.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на порушення процедури звільнення ОСОБА_1 (не враховане в повній мірі переважне право на залишення на роботі по кваліфікації, продуктивності праці), відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, колегія суддів дійшла висновку, що наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» №410/ос від 24 вересня 2021 року (та наказ №413/ос від 24.09.2021 року «Про внесення змін до п.1 наказу від 24.09.2021 №410/ос) про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка №3» 24 вересня 2021 року, у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, слід скасувати та поновити її на роботі на посаді лікаря-невропатолога Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» з 25 вересня 2021 року.
Установивши недотримання роботодавцем положень статті 42 КЗПП України та порушення вимог статті 43 КЗпП України при звільненні позивача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України незаконним, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до положень ст.27 ЗУ «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.
Відповідно до п.5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 п.8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я №319 від 25.05.2006 року «Про затвердження норм робочого часу для працівників та установ охорони здоров'я (із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ), установлено такі норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я: 33 години на тиждень для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих: амбулаторно-поліклінічних закладів; амбулаторно-поліклінічних підрозділів лікувально-профілактичних закладів, пунктів охорони здоров'я (здоровпунктів), фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі сільських та селищних рад) тощо (п.1.2 Наказу).
Оскільки позивач звільнена з роботи незаконно та підлягає поновленню на роботі, на її користь повинен бути стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 вересня 2021 року (день звільнення 24.09.2021 року є останнім днем роботи) по день ухвалення рішення судом (08 лютого 2023 року).
Представником відповідача долучено наказ КНП «ЦПМКДД» №486 від 28.09.2020 року «Про затвердження Положення про нарахування доплати до заробітної плати працівникам, які надають вторинну медичну допомогу в КНП «ЦПМКДД»», відповідно з яким затверджено Положення про нарахування доплати до заробітної плати працівникам, які надають вторинну медичну допомогу в КНП «ЦПМКДД»; Положення про нарахування доплати до заробітної плати працівникам, які надають вторинну медичну допомогу в КНП «ЦПМКДД».
Із листа КНП «ЦПМКДД» №373/69-79 від 07.02.2023 року встановлено, що у довідці, наданій суду на виконання ухвали від 22.12.2022, наявна розбіжність у сумі доходу позивача за місяць квітень та березень 2021 року у зв'язку з наступним. У довідці №459/69-92 доплата за 33 пакет ПМГ, яка нарахована у квітні 2021 року за березень 2021 року, була врахована у сумі доходів за квітнень 2021 року; доплата за 33 пакет ПМГ, яка була нарахована у березні 2021 року за лютий цього року, була врахована у сумі доходів за березень 2021 року.
Програма медичних гарантій (ПМГ) - це документ, який затверджує Верховна Рада України, щорічно ухвалюючи державний бюджет. Документ передбачає перелік пакетів медичних послуг, які гарантує держава пацієнту безоплатно за рахунок коштів держбюджету. Програму медичних гарантій реалізовує Національна служба здоров'я України (НСЗУ).
До листа долучено особовий рахунок ОСОБА_1 з січня 2021 року по грудень 2021 року за №755 та довідку №33/69-92 про нараховану ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.01.2021 року по 24.09.2021 року, яка складає:
- січень 2021 року: нарахована зарплата - 3473,68 грн, в тому числі нараховані лікарняні - 2388,32 грн, доплата по 33 пакету - 1736,84 грн, відпрацьованих днів - 11, кількість днів по лікарняних - 11;
- лютий 2021 року: нарахована зарплата - 5100,00 грн, в тому числі нараховані лікарняні - 651,36 грн, доплата по 33 пакету - 2550,00 грн, відпрацьованих днів - 17, кількість днів по лікарняних - 3;
- березень 2021: нарахована зарплата - 5727,27 грн, доплата по 33 пакету - 2863,64 грн, відпрацьованих днів - 21;
- квітнень 2021 року: нарахована зарплата - 5727,27 грн, доплата по 33 пакету - 0,00 грн, відпрацьованих днів - 21;
- травень 2021 року: нарахована зарплата - 6000,00 грн, доплата по 33 пакету - 0,00 грн, відпрацьованих днів - 18;
- червень 2021 року: нарахована зарплата - 5700,00 грн, в тому числі нараховані лікарняні - 251,46 грн, доплата по 33 пакету -0,00 грн, індексація - 77,18 грн, відпрацьованих днів - 19, кількість днів по лікарняних - 1;
- липень 2021 року: нарахована зарплата - 0,00 грн, в тому числі нараховані лікарняні - 6789,42 грн, відпустка щорічна - 1307,80 грн, кількість днів відпустки - 4, премія - 1000,00 грн, кількість днів по лікарняних - 27;
- серпень 2021 року: нарахована зарплата -0,00 грн, в тому числі нараховані лікарняні - 6484,56 грн, відпустка щорічна - 1831,66 грн, кількість днів відпустки - 7, кількість днів по лікарняних - 24;
- вересень 2021 року: нарахована зарплата - 272,73 грн, відпрацьованих днів - 1, в тому числі нараховані лікарняні - 5403,80 грн, кількість днів по лікарняних - 20, відпустка щорічна - 844,68 грн, кількість днів відпустки - 3, індексація - 3,68 грн, вихідна допомога - 6038,59 грн, компенсація за невикористану відпустку - 15767,31 грн.
Згідно довідок про доходи ОСОБА_1 та табелів використання робочого часу, наданих КНП «ЦПМКДД», позивач працювала два повні місяці, що передували звільненню, нарахування за які можуть бути застосовані для обчислення середнього заробітку, у квітні 2021 року та травні 2021 року.
Так, за квітень 2021 року позивачу на посаді лікаря-невропатолога, нараховано за відпрацьований 21 день за місяць оклад в розмірі 8590,91 грн, у травні 2021 року нараховано за 18 відпрацьованих днів оклад в розмірі 6000,00 грн, а всього - за відпрацьованих 39 робочих днів 14590,91 грн.
Відпрацьовано за квітень 2021 року - 161,7 години, за травень 2021 року - 138,6 години.
Середньогодинний заробіток за квітень 2021 року становить 53,13 грн, за травень 2021 року - 43,29 грн.
Середньогодинний заробіток за два місяці становить 48,21 грн (53,13+43,29)/2)).
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України №319 від 25.05.2006 року, для працівників закладів та установ охорони здоров'я установлено такі норми робочого часу: 33 години на тиждень для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих (п.п.1.2).
При нормі 33 години в тиждень та 5-денному робочому тижні - 6,6 годин в день.
За період з 25.09.2021 року по 08.02.2023 року минуло:
- вересень 2021 року - 4 робочі дні, середній заробіток складає 6,6х4х48,21=1272,74 грн;
- жовтень 2021 року - 4 тижні 1 день, по нормі 132 години середній заробіток: 132х48,21=6363,72 грн;
- листопад 2021 року - 4 тижні 2 дні, по нормі 145,2 години середній заробіток: 33х4=6,6х2=145,2 години х 48,21=7000,10 грн;
- грудень 2021 року - 4 тижні 2 дні, по нормі 145,2 год середній заробіток складає 7000,10 грн.
Разом за 2021 рік - 21 636,66 грн.
За 2022 рік:
- січень - 20 робочих днів = 6363,72 грн;
- лютий - 20 робочих днів = 6363,72 грн;
- березень - 23 робочих дні = 7318,28 грн;
- квітень - 20 робочих днів = 6363,72 грн;
- травень - 23 робочих дні = 7318,28 грн;
- червень - 22 робочих дні = 7000,092 грн;
- липень - 21 робочий день = 6681,91 грн;
- серпень - 23 робочих дні = 7318,28 грн;
- вересень - 21 робочий день = 6681,91 грн;
- жовтень - 22 робочих дні = 7000,092 грн;
- листопад - 22 робочих дні = 7000,092 грн;
- грудень - 21 робочий день = 6681,91 грн.
Всього за 2022 рік - 82 092,006 грн.
За 2023 рік:
- січень - 22 робочих дні = 7000,092 грн;
- лютий - 6 робочих днів = 1909,116 грн.
Всього за 2023 рік - 8909,21 грн.
За період 25 вересня 2021 року по 08 лютого 2023 року середній заробіток за цей час складає: 21 636,66 +82 092,006 +8909,21 = 112 637,88 грн.
Встановивши те, що ОСОБА_1 звільнена з роботи незаконно та підлягає поновленню на роботі, на її користь повинен бути стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 вересня 2021 року (день звільнення 24.09.2021 року є останнім днем роботи) по день ухвалення рішення судом (08 лютого 2023 року) в розмірі 112 637,88 грн.
Оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц та від 26 червня 2019 року у справі №296/10853/16-ц.
Незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань позивача, які виразилися у порушенні її психологічного та душевного стану, необхідності докладати значних зусиль для організації свого життя.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що вина відповідача у порушенні законних прав позивача ОСОБА_1 на оплату праці, яка виразилась у незаконному звільненні, належним чином доведена наявними в матеріалах справи доказами.
Внаслідок незаконного звільнення порушені конституційні та трудові права позивача.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.
Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, апеляційний суд врахувавши конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач внаслідок порушення її законних трудових прав, характер немайнових втрат, зокрема, враховано тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, з урахуванням розумності, виваженості та справедливої сатисфакції, апеляційний суд вважає справедливим визначити суму компенсації у розмірі 5000,00 грн.
Згідно зі ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.
Враховуючи те, що судом неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7355,95 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2022 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» №410/ос від 24 вересня 2021 року (та наказ №413/ос від 24.09.2021 року «Про внесення змін до п.1 наказу від 24.09.2021 №410/ос) про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади лікаря-невропатолога СП «Міська поліклініка №3» 24 вересня 2021 року, у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-невропатолога Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» з 25 вересня 2021 року.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2021 року по 08 лютого 2023 року включно в розмірі 112 637, 88 грн (сто дванадцять тисяч шістсот тридцять сім гривень вісімдесят вісім копійок) з урахуванням загальнообов'язкових виплат .
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на користь держави судовий збір в розмірі 7355,95 грн.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: І.О. Максюта
І.В. Бойчук
Л.В.Василишин
Повний текст постанови складено 01 березня 2023 року.