Справа № 347/191/21
Провадження № 22-ц/4808/122/23
Головуючий у 1 інстанції ГОРДІЙ В. І.
Суддя-доповідач Максюта
02 березня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Шандалович В.В.,
розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна та вселення до житлового будинку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Стратія Миколи Васильовича на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2022 року,
У січні 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Стратій М.В. подав позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна та вселення до житлового будинку.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. за надання правової допомоги (а.с.27-32,том.2).
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Стратія Миколи Васильовича задоволено частково. Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна та вселення до житлового будинку.
Відповідно до підпункту б) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається із резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Однак апеляційним судом під час скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судом не вирішено питання витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції .
В судове засідання не з'явилися сторони, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Оскільки питання щодо судових витрат у постанові від 12.01.2022 року апеляційним судом не було вирішене, тому виникла необхідність в ухваленні додаткової постанови.
Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги від 10.11.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , довідка ( детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру №18 від 10.11.2020 року на суму 12 000 грн (а.с.39,40,41том.1.).
Відповідно до п.2 Договору оплата проводиться за домовленістю сторін в сумі 8000 грн.
Згідно довідки про обсяг виконаних робіт,витрат робочого часу адвокатом Лазоришиним І.І. при наданні правничої допомоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (в інтересах якої угоду ОСОБА_3 ) від 10.11.2021 року адвокатом виконано наступний ряд робіт: вивчення матеріалів цивільної справи, судової практики за аналогічними справами, практики Європейського суду-12 год; підготовка доказів щодо безпідставності позовної заяви-6 год; вивчення повторно позовної заяви, збір доказів її безпідставності, підготовка та подача до суду відзиву до суду - 9 год; представництво інтересів клієнта в суді- відповідно до протоколів судових засідань. Оплата праці адвоката за годину роботи складає 1100, гонорар складає 12 000 грн (а.с.40,том.1).
Представником ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.32,том.1), а також брав участь у судових засіданнях-17.08.2021 року (а.с.83-89,том.1), 16.09.2021 року (а.с.102,том.1), 14.02.2022 року (166-174,том.1), 25.05.2022 року (а.с.208-,том.1), 14.06.2022 року (а.с.226,том.1), 10.08.2022 року (а.с.231-233,том.1),22.08.2022 (а.с.238-241,том.1),13.09.2022 року (а.с.8-9,том.2), 27.09.2022 року (а.с.20-21,том.1), 28.09.2022 року (а.с.23-24,том.2).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Всупереч умовам договору, розмір гонорару адвоката необґрунтовано збільшено до 12 000 грн.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу слід визначити у розмірі 8000 (восьми тисяч гривень) грн., що узгоджується з умовами договору, укладеного між адвокатом та відповідачами по справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (восьми тисяч гривень) грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді: І.О. Максюта
Л.В. Василишин
В.Д.Фединяк
Повний текст додаткової постанови складено 03 березня 2023 року.