Справа № 157/40/23 Провадження №11-сс/802/110/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
03 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 лютого 2023 року про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, тобто до 16 квітня 2023 року включно.
Також, на підозрюваного ОСОБА_7 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 ; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак фактично не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою для запобігання доведеним ризикам. А тому, слідчий суддя врахувавши те, що підозрюваний одружений, проживає із батьками та дружиною, ніде не працює, не навчається, раніше не судимий, його ставлення до вчиненого, а також інші обставини провадження, дійшов висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, а саме - цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати та постановити нове, яким застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Зазначає, що слідчий суддя помилково вважав недостатніми наведені у клопотанні аргументи про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, на переконання прокурора, такий свій висновок слідчий суддя належним чином не мотивував. Апелянт вважає, що органом досудового розслідування доведено як обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, так і існування зазначених у поданому клопотанні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким зможе лише такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою. На думку прокурора, інші запобіжні заходи, не пов'язані з обмеженням прав підозрюваного на вільне пересування, не здатні в повній мірі запобігти настанню вказаних вище ризиків.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, підозрюваного та його захисника з приводу скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона до задоволення не підлягає з огляду на таке.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За положеннями ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176 - 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.03 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
З матеріалів провадження встановлено, що СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12022030530000534 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Постановою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 від 10.02.2023 вказане вище кримінальне провадження об'єднано в одне з кримінальним провадження внесеним до ЄРДР за №12023030530000027 від 13.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , якому 10 лютого 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, окрім визнання вини самим ОСОБА_7 , стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.
Апеляційний суд вивчивши матеріали клопотання погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не забезпечить запобіганню доведеним в ході розгляду провадження ризикам, передбаченим у ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування і суду, незаконному впливі на свідків в даному кримінальному провадженні, вчиненню інших кримінальних правопопорушень.
Слідчим суддею враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання вказаним вище ризикам, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт і, з цим повністю погоджується апеляційний суд. Так, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених у ст.177 КПК України, а також те, що підозрюваний не заперечує своєї вини, одружений, проживає з із батьками та дружиною, ніде не працює, не навчається, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, по місцю проживання скарг на його поведінку не надходило, його ставлення до вчиненого, а також інші обставини провадження у їх сукупності.
Крім того, підозрюваний в апеляційному суді вказав про те, що він не заперечує своєї вини у вчиненому та готовий понести покарання, не буде жодним чином перешкоджати встановленню істини в даному провадженні, що поруч із встановленим також свідчить про можливість та достатність застосування до нього такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
При цьому, твердження прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
А тому, доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі на думку колегії суддів є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини провадження у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як стороною обвинувачення не надано доказів і об'єктивно не доведено недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема - цілодобового домашнього арешту, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 лютого 2023 року про відмову в застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: