Справа № 761/3927/22
Провадження № 2/761/4295/2023
(заочне)
30 січня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
позивача: ОСОБА_1
третьої особи: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні, в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У лютому 2022 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України згідно з якою позивач, із врахуванням заяви про зміну предмету позову, остаточно просив суд: визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 26.02.1998р. отримав від Міністерства оборони за ордером №009380, серія Б квартиру в якій зареєстрована зокрема відповідач, як дружина сина позивача, однак, 10.06.2016р. їх шлюб було розірвано.
У позовній заяві зазначено, що відповідачка надала довідку, яка підтверджує факт її проживання в АДРЕСА_2 , в квартирі яка є у її власності.
Позивачем зазначено, що істотними обставинами для розгляду справи є докази які свідчать про: 1) тривале непроживання в квартирі відповідачки та відсутність її особистих речей та майна, що підтверджується належними доказами; 2) відсутність перешкод відповідачці з боку позивача в проживанні та користуванні житлом, що підтверджується належною довідкою, яка отримана за запитом позивача від Шевченківського УП ГУНП в м. Києві. 3) всі витрати пов'язані з утриманням квартири та оплатою за комунальні послуги, здійснює одноосібно позивач.
Разом із тим, позивачем вказано, що його намагання в досудовому порядку врегулювати питання про зняття з реєстрації відповідачки, фактично з часу її розлучення з сином позивача - з 2016 року, не мало успіху.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2022 року відкрито провадження у цивільний справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
26.07.2022 року до суду надійшли пояснення третьої особи Київського квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України , у яких висловлено прохання суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.07.2022 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
20.01.2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову та поновлення строків для подання вказаної заяви яка була задоволена в судовому засіданні 30.01.2023.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити у повному обсязі та визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.
В судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити із урахування заяви позивача про зміну предмету позову.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача та представника позивача, пояснення третьої особи та пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 121 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання.
Згідно з п. 3 Постанови Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37 «Про службові жилі приміщення» (надалі - Постанова № 37) жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.
Відповідно до статті 118 Житлового кодексу Української УРСР жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської районної в місті Ради народних депутатів.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 26.10.2000 № 1213 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , було включено до числа службових (а.с. 47).
Відповідно до ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Відповідно до ст. 122 ЖК УРСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Представником третьої особи в судовому засіданні підтверджено, позивачу було видано ордер № 009380, серія Б на службову квартиру за адресою АДРЕСА_3 , вказана обставина сторонами не заперечувалась.
Відповідно до ст. 123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Відповідно до п. 33 Постанови № 37 Наймач службового жилого приміщення і члени його сім'ї користуються також іншими правами і несуть інші обов'язки, передбачені правилами про договір найму жилого приміщення, за винятками, викладеними нижче. До користування службовими жилими приміщеннями не застосовуються правила: про бронювання жилого приміщення (статті 73 - 76 Житлового кодексу УРСР); про обмін жилого приміщення (статті 79 - 83, 85 Житлового кодексу УРСР), в тому числі з наймачем іншого службового жилого приміщення; про зміну договору найму жилого приміщення (статті 103 - 106 Житлового кодексу УРСР).
Разом з тим, з відповіді Шевченківської районної в місті Києві державна адміністрація №109-109/Г-971 від 18.06.2021, щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що у вказаній квартирі зареєстровані: - ОСОБА_1 - дата реєстрації 24.04.1991; - ОСОБА_4 - дата реєстрації 26.10.2001; - ОСОБА_3 - дата реєстрації 20.03.2003; - ОСОБА_5 - дата реєстрації 13.11.2003;- ОСОБА_6 - дата реєстрації 27.01.2009 (а.с. 8).
За матеріалами справи вбачається, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2016 року у справі №761/7042/16-ц, яке набрало законної сили 20.06.2016 року шлюб між сином позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 25.02.2003 року, зареєстрований у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №299 розірвано (а.с. 6-7).
В свою чергу, відповідно до положень ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених ч. 1, п.п. 1 і 5 ч. 3 і ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно ч. 1 ст.72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За аналізом вказаних норм, якщо особа вибула із житлового приміщення на строк понад шість місяців, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідно до законодавства.
Факт непроживання, неперебування та відсутності за місцем реєстрації більше шести місяців, відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується копіями актів, які затверджені начальником підприємства Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони Українві від 19.07.2021, 23.09.2021, 02.12.2021, 20.01.2022, відповідно до яких технік-доглядач Будинкоуправління № 1 ОСОБА_7 , мешканець квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , мешканець кв. АДРЕСА_5 ОСОБА_8 , мешканець кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_9 , мешканець кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_10 , що на момент огляду кв. АДРЕСА_4 за вказаною адресою та зі слів сусідів громадянка ОСОБА_3 не проживає у кв. АДРЕСА_1 з січня 2016 до теперішнього часу, будь які речі або інше майно, що свідчило б про проживання гр. ОСОБА_3 у вищезазначеній квартирі, на момент огляду відсутні (а.с. 11, 12,13,14).
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 1164 про те, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . Вказана довідка датована 09.12.2021 роком (а.с. 10).
Вказані обставини свідчать про те, що відповідачка не проживає у квартирі з адресою: АДРЕСА_3 більше шести місяців, докази які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні, також відсутні докази поважних причин відсутності відповідача у вказаній квартирі.
Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №320/9410/15 зроблено висновок, що аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутності на це поважних причин у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Право кожного на судовий захист є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань. Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Положеннями ч.1 ст.15 ЦК України визначено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, відповідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що відповідач понад 6 місяців у квартирі не проживає, коштів по утриманні квартири не сплачує. Перешкод у користуванні він їй не чинив, її речі у квартирі відсутні.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, відповідачі не проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , проте у добровільному порядку не знявся з реєстрації місця проживання.
При цьому, як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач квартирою не користується протягом більше шести місяців, не бере участі в її утриманні.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі..
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, ст. 71,72, 121 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_8 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .
Третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, ЄДРПОУ 22991617, адреса: 03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 30.
Суддя: