СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/36/23
ун. № 759/2414/13-ц
06 березня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувш питання про поновлення процесуального строку для подачі скарги у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 , стягувач ПАТ "Райффайзен банк Аваль", суб'єкт оскарження: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинський О.В. у виконавчому провадженні №64792684,-
01.03.2023 р. до суду надійшла вказана скарга, в якій скаржник просив визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 64792684 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2021 р. Також скаржник просив поновити строк на подання даної скарги.
Розглянувши питання стосовно процесуального строку для звернення до суду, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини п'ятої цієї статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 3 ст 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Аналогічні норми містить Закон України "Про виконавче провадження".
Предметом спору у цій справі є постанова державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. у виконавчому провадженні №64792684, про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2021 р.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Положеннями статті 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, зокрема, те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною першою статті 19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону "Про виконавче провадження" про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.
У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК, він доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже як правильно зазначив скаржник, з посиланням на постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13, від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16, в учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г погодився із висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши, що у зв'язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини: звернення позивача як стягувача 01 липня 2019 року листом №4471/09-03 до відділу примусового виконання рішень ДВС із вимогами про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу №925/308/13-г від 16 березня 2015 року та про відновлення виконавчого провадження (з доданням до цього листа Наказу, ухвали Господарського суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року, постанови Північного апеляційного господарського суду від 20 березня 2019 року - про скасування судового рішення про визнання Наказу таким, що не підлягає виконанню, п.4.4 цієї постанови), Суд, з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження", а також з урахуванням термінів поштового обігу кореспонденції дійшов висновку, що позивач міг розраховувати на отримання постанови про відновлення виконавчого провадження з виконання наказу не пізніше 15 липня 2019 року.
Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом "Про виконавче провадження", термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов'язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.
Чинне процесуальне законодавство початок перебігу строку звернення до суду визначає альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тому при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є необхідним змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала.
Аналогічне зазначено в постанові Верховного суду від 31.01.2023 р. у справі №420/7598/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, наведені правові норми ЦПК України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Повертаючись до обставин цієї справ, зматеріалів справи вбачається, та зазначається самим скаржником в скарзі що про відкриття виконавчого провадження йому стало відомо випадково наприкінці 2022 р., коли йому заблокували банківський рахунок. 06.01.2023 р. він звернувся до державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою з'ясування на підставі чого було відкрито оскаржувальну постанову, та як зазначив останній випадково 24.02.2023 р. у поштовій скринці він знайщов лист, який нібито направлено 18.01.2023 р.
Таким чином, звернення боржника 06.01.2023 до державного виконавця Шевченкіського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свідчить про те, що останній був обізнаний про винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
В даному випадку строк на оскарження постанови у скаржника розпочався з моменту коли йому стало відомо про вказану постанову та закінчився 17.01.2023 року.
Суд зазначає, що незважаючи на несвоєчасне направлення ОСОБА_1 документів виконавчого провадження, останній міг вжити заходів спрямованих на отримання оскаржуваної постанови.
Посилання позивача на невиконання державним виконавцем щодо надіслання на його адресу або вручення копії спірної постанови не мають правового значення для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду у даному випадку, оскільки, як вже зазначалося, початок перебігу встановленого п.2 ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденного строку звернення до суду вказана норма пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з днем вручення такій особі рішення органу ДВС.
Знаходженням в поштовій скринці 24.02.2023 р. боржником оскаржувальної постанови в поштовій скринці не підміняє собою дати, з якої він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Будучи обізнаним з наявністю спірної постанови позивач не проявляв розумної зацікавленості та не звертався до суду зі скаргою більше 2 місяців.
Суд зазначає, що звернення 06.01.2023 р. до державного виконавця для отримання інформації стосовно того, на яких підставах було відкрито виконавче провадженя не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Аналогічне зазначено в постанові Верховного суду від 31.01.2023 р. у справі №420/7598/22.
Таким чином встановлено, що скаржником було пропущено десятиденний строк для звернення до суду з такою скаргою, скаржник не зазначив поважних причин для його поновлення і не надав суду доказів про поважність пропуску процесуального строку, а тому скарга підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 126, 127, 448 ЦПК України, суд,-
Скаргу боржника ОСОБА_1 , стягувач ПАТ "Райффайзен банк Аваль", суб'єкт оскарження: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинський О.В. у виконавчому провадженні №64792684, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Бабич Н.Д.