Справа № 520/19409/18
Провадження № 1-кп/947/152/23
27.02.2023 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018161480002993 від 02.11.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глибичок, Котовського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , раніше судимого:
- 04.10.2018 року Київський районний суд м. Одеси за ч.1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 1 роки;
- 08.11.2018 року Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень. 11.04.2022 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень на підставі ст. 80 КК України;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
Так, повторно 26.10.2018 року приблизно о 11:30 годині, обвинувачений ОСОБА_4 знаходячись біля торгівельного кіоску, який розташований за адресою: м. Одеса, пр-кт. Ак.Глушко, 14, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, звернувся до ОСОБА_5 з проханням зателефонувати з належного їй мобільного телефону, при цьому запевнивши останню у тому, що відразу після здійснення дзвінка він поверне вищевказаний телефон, однак дійсного наміру повертати потерпілій телефон не мав. ОСОБА_5 будучи введеною в оману та не здогадуючись про дійсні злочинні наміри ОСОБА_4 , передала останньому свій мобільний телефон.
У подальшому, ОСОБА_4 заволодівши шляхом обману належним ОСОБА_5 мобільним телефоном марки «Meizu M 5 Note» імеі 1: НОМЕР_2 ; імеї 2: НОМЕР_3 , вартістю 4500 гривень, а також сім - картою оператора Прат «Київстар», вартістю 25 гривень,непомітно для ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив, тим самим завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 4 525 гривень.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: 26.10.2018 року в денний час доби, знаходячись біля торгівельного кіоску, який розташований за адресою: м. Одеса, пр-кт. Ак.Глушко, 14, звернувся до потерпілої і попросив мобільний телефон щоб подзвонити, впевнивши останню що поверне телефон після здійснення дзвінка. Потерпіла передала йому телефон, отримавши його він непомітно для потерпілої зник з місця вчинення злочину. У скоєному щиро кається, у нього тяжке матеріальне становище, просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, суд визнає: визнання вини, щире каяття у скоєному.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , яка на обліку у психіатра та нарколога не значиться, має постійне місце проживання, не працює, стабільного джерела доходу не має, раніше судимий, покарання не відбув, злочин вчинив в період відбуття покарання за попереднім вироком Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2018року, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення не став, враховуючи обставини які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, наявність підстав які обтяжують покарання, та керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 та його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання у вигляді позбавленням волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, призначення покарання ОСОБА_4 без застосування вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Так, ОСОБА_4 засуджено вироком Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2018 року за ч.1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 1 роки.
Тому, з огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення 26.10.2018 року, тобто обвинувачений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому остаточне йому покарання має бути призначено на підставі ст. 71 КК України.
Виходячи положення частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Також, відповідно до правової позиції,яка висловлена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 року (справа № 127/25037/17), яким наголошено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.
Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання. Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.
При цьому суд враховує вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, визначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Процесуальних витрат згідно зі ст. 124 КПК України немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.
Питання про долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-374, 392, 393, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2018 року у вигляді позбавлення волі строком на 1 місяць і остаточно до відбування ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1