Справа № 500/1841/15-ц
Провадження № 2/946/826/23
23 лютого 2023 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого Жигуліна С.М.
при секретарі Федорук Ю.О.
за участю адвокатів Арнаут А.Г., Крівцова С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі
справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Одесатурист»
до
ОСОБА_1 ,
товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай плюс»,
третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору
приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни,
приватного підприємства «Ізмаїл Дунай-Холдинг»
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу
Представник позивача пояснив, що договором купівлі-продажу від 27 січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс», засновником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Одесатурист» продало ОСОБА_2 13/600 часток готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , а саме літ. «Л» будівля загальною площею 151,8 кв.м. на земельній ділянці площею 2,9081 гектарів, кадастровий номер 5110600000601603160108, яка перебуває у постійному користуванні продавця. Пояснив, що на час укладення договору технічна документація, що підтверджує реєстрацію права власності на вказане майно, була відсутня, разом із тим позивач по справі є постійним користувачем земельної ділянки площею 2,9081 гектарів, на які будівля літ. «Л» відсутня. Також пояснив, що про вказану обставину позивач довідався лише в результаті звернення за позовом ОСОБА_1 до товариства товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай плюс», третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Ізмаїльської міської ради, приватного підприємства «ІзмаїлДунай-Холдинг» про виділ частки в окремий об'єкт нерухомості, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, провадження по якій відкрите 31 травня 2013 року в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області у справі №500/3343/13-ц. Вважає вказану обставину такою, що зумовлює поновлення строку оскарження договору купівлі-продажу та з посиланням на порушення права землекористувача просить визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу 13/600 часток готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , а саме літ. «Л», який посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області від 27 січня 2010 року.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, що договір купівлі-продажу від 27 січня 2010 року укладено директором товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс», засновником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Одесатурист» за результатами рішення загальних зборів від 21 грудня 2009 року. Вказану обставини вважає такою, що підтверджує обов'язок позивача щорічно проводити інвентаризацію майна, з урахуванням чого відсутні підстави для поновлення строку оскарження договору. Окрім того пояснив, що технічна документація підтверджує наявність літ. «Л» будівля загальною площею 151,8 кв.м. станом на 29 березня 2001 року, що у свою чергу вважає підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай плюс» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсунуті.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного підприємства «Ізмаїл Дунай-Холдинг» в судове засідання не з'явився, про причину неявки не повідомив.
Вислухавши пояснення, думку захисту, суд вважає доведеним наступне.
У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.
Долученою до матеріалів справи документацією доведено, що договором купівлі-продажу від 27 січня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс» продало ОСОБА_1 13/600 часток готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , а саме літ. «Л» будівля загальною площею 151,8 кв.м. на земельній ділянці площею 2,9081 гектарів, кадастровий номер 5110600000601603160108, яка перебуває у постійному користуванні продавця.
Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов'язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов'язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.
Вимогами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
На час укладання договору право власності продавця підтверджено свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , яке видане 13 квітня 2001 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради на підставі статутного договору від 27 грудня 2000 року і 23 червня 2001 року, а також свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 від 10 січня 2001 року. Право власності продавця визначено зареєстрованим комунальним підприємством Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації 13 квітня 2001 року та записано в реєстрову книгу під №1, номер запису 86.
Статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс», який затверджений зборами учасників ТОВ «Дунай плюс» протокол №1 від 27 грудня 2000 року, про що зроблено запис у Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності від 22 лютого 2001 року засновником товариства визначено Акціонерне товариство «Одесатурист» та приватне підприємство «Техкомбуд». Подальші зміни після укладення договору купівлі-продажу від 27 січня 2010 року затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Дунай плюс» протоколом №1 від грудня 2012 року без вказівки числа місяця, державну реєстрацію якого проведено державним реєстратором 26 березня 2013 року за номером запису 15531050008900507.
Актом №1 прийому-передачі майна в якості внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай плюс» від 26 березня 2001 року з боку акціонерного товариства «Одесатурист» передано в межах земельної ділянку цілісний майновий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . Невід'ємною частиною даного акту визначено пооб'єктний перелік необоротних активів, разом із тим на час розгляду справи вказаний перелік до матеріалів не долучено.
Протоколом №21 загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс» від 21 грудня 2009 року прийнято рішення щодо продажу будівлі літ. «Л» загальною площею 151,8 кв.м., що складає 13/600 часток готельного комплексу в АДРЕСА_1 за ціною 1500 грн. та доручено директору ТОВ «Дунай плюс» Чебану П.Г. укладення договору купівлі-продажу.
Витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 24707738 від 08 грудня 2009 року до опису об'єкту готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 внесено літ. «Л» будівля цегляна площею 151,8 кв.м.
Разом із тим документ, що свідчить про прийняття в експлуатацію будівлі літ. «Л», який складений відповідно до вимог чинного законодавства на час виникнення правовідносин, в матеріалах реєстраційної справи МБТІ відсутній.
Між тим до складу об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не входила будівля літ “Л” ані станом на 10 січня 2001 року (час видачі свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на об'єкт нерухомості на АТ “Одесатурист”), ані станом на 13 квітня 2001 року (час видачі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 на об'єкт нерухомості на ТОВ “Дунай плюс”).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона працює на підприємстві за адресою АДРЕСА_1 з 1982 року, в товаристві «Дунай плюс на посаді заступника директора з 01 жовтня 2014 року і до наступного часу приміщення, яке внесено до об'єкту готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 за літ. «Л» будівля цегляна площею 151,8 кв.м. не існує взагалі.
Цієї будівлі не було також і в 2005-2006 роках, що підтверджується наявними в матеріалах інвентарної справи Витягами з реєстру прав власності, які видані комунальним підприємством “Ізмаїльське МБТІ” у цей період та копією договору купівлі-продажу частини готельного комплексу від 09 листопада 2005 року
Вказана обставини також підтверджена бухгалтерською довідкою ТОВ «Одесатурист» за № 18 від 26 червня 2013 року з посиланням на долучений до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2010 рік.
Разом із тим предметом договору купівлі-продажу від 27 січня 2010 року є також неіснуючий об'єкт нерухомості, оскільки аналіз наявних матеріалів цивільної справи та матеріалів інвентарної справи, дозволяє дійти висновку про те, що відчужена за оскаржуваним договором будівля літ. “Л” - це неіснуючий об'єкт.
Таким чином, будівля літ. “Л”, площею 151,8 кв.м. могла з'явитися після 2006 року виключно шляхом її будівництва, але як матеріали цивільної справи, так і матеріали інвентарної справи не містять жодних доказів на підтвердження дозволу на будівництво у складі об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , будівлі літ “Л”.
Вказані обставини були досліджені по справі № 500/3343/13-ц колегію суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року, яким було встановлено за допитом експерта ОСОБА_4 відсутність будівлі, наявність лише конструктивного елемента будівлі у вигляді фундаменту та невиконання вимог державного класифікатора будівель на споруд про наявність огороджувальних або несучо-огороджувальних конструкцій, які утворюють приміщення. Вказаним рішенням апеляційного суду підтверджено відсутність права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомості, а саме літ. «Л» - будівля по АДРЕСА_1 .
Вказані обставини є такими, що зумовлюють задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним через те, що він був укладений на об'єкт, який фактично не існував на час укладення договору купівлі-продажу від 27 січня 2010 року.
Також судом визнано недоведеним твердження представника позивача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, а строк звернення позивачем до суду 01 квітня 2015 року пов'язаний з діями позивача, яка по справі № 500/3343/13-ц звернулась до суду із вимогою про визнання права власності на будівлю літ. «Л», у задоволенні якої відмовлено колегію суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 року.
Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.
Керуючись ст. 263-267 ЦПК України
Позовні вимоги задовольнити.
Поновити строк на оскарження договору купівлі-продажу від 27 січня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс» на користь ОСОБА_1 13/600 часток готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , а саме літ. «Л» будівлі загальною площею 151,8 кв.м. на земельній ділянці площею 2,9081 гектарів, кадастровий номер 5110600000601603160108.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27 січня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Дунай Плюс» на користь ОСОБА_1 13/600 часток готельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 , а саме літ. «Л» будівлі загальною площею 151,8 кв.м. на земельній ділянці площею 2,9081 гектарів, кадастровий номер 5110600000601603160108, який 27 січня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області.
Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.
Суддя: С.М.Жигулін