Справа № 495/143/23
№ провадження 2-а/495/1/2023
Ухвала
іменем україни
01 березня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
судді Заверюха В.О., при секретарі - Червинській І.В.,
за участю:
представника позивача - адвоката Фірсова В.Д., представника відповідача - Довбеус К., Заєць А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- визнати протиправними дії старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон Маяки - Удобне - Паланка відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України майстер-сержанта ОСОБА_2 щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року на підставі якої громадянина ФРН ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн.;
- скасувати постанову старшого прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон Маяки - Удобне - Паланка відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України майстер-сержанта ОСОБА_2 щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року на підставі якої громадянина ФРН ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн.
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
03.11.2022 року на прикордонному пункті пропуску «Паланка - Маяки - Удобне» старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску через державний кордон відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України майстер-сержантом ОСОБА_3 відносно громадянина ФРН ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №131513. Враховуючи той факт, що позивачем подано позовну заяву з пропущенням відповідного десятиденного строку з об'єктивних причин, представник позивача просить поновити десятиденний строк на оскарження. Щодо поважності пропущення строків. 03.11.2022 року під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, позивачу не було вручено примірник відповідної постанови. Зі змістом постанови та матеріалів справи про адміністративне правопорушення позивача на доступній йому мові фактично ознайомлено не було. Так, в матеріалах справи відсутня жодна інформація, яка б підтверджувала отримання громадянином ФРН ОСОБА_1 примірника постанови про накладення адміністративного стягнення. Крім того, в матеріалах справи міститься інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: інформація щодо володіння громадянином ФРН ОСОБА_1 українською мовою, якою останній насправді не володіє. Отже, громадянин ФРН ОСОБА_1 , не отримавши примірник постанови про накладення адміністративного стягнення, а також не розуміючи змісту правопорушення, опинився в обставинах, які ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій щодо її оскарження у визначений законом строк. 14.11.2022 року громадянин ФРН ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою та уклав договір про надання правової допомоги з АО «АС Лігал». Враховуючи той факт, що громадянин ФРН ОСОБА_1 не володіє українською мовою, зміст договору про надання правової допомоги йому було доведено перекладачем. 15.11.2022 року з метою з'ясування всіх обставин адміністративного правопорушення та визначення підстав для притягнення громадянина ФРН ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, представником позивача було подано адвокатський запит до адміністрації Державної прикордонної служби України. Відповідь на адвокатський запит була отримана представником позивача 21.11.2022 року на електронну пошту. З відповідді вбачається, що матеріали справи про адміністративне правопорушення перебувають в НОМЕР_3 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та не можуть бути надані адміністрацією Державної прикордонної служби України безпосередньо. У зв'язку з викладеним, 21.11.2022 року представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ. В адвокатському запиті було витребувано всі матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також копію постанови про адміністративне правопорушення. 26.11.2022 року представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит, до якого долучено матеріали справи про притягнення громадянина ФРН ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також надіслано копію постанови про накладення адміністративного стягнення. Відповідно, раніше ніж 26.11.2022 року позивач не мав можливості ознайомитись зі змістом постанови про накладення адміністративного стягнення, а отже, об'єктивно не мав можливості визначити правомірність її винесення та підстави для оскарження. Таким чином, десятиденний строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення було пропущено з поважних причин. Враховуючи той факт, що громадянину ФРН ОСОБА_1 не було вручено примірник постанови про накладення адміністративного стягнення, а також той факт, що позивач фактично не володіє українською мовою, останній не мав можливості ефективно оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення до моменту отримання тексту відповідної постанови та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Щодо суті позовних вимог. На думку позивача постанова про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року є такою, що винесена безпідставно та підлягає скасуванню. Так, відповідно до змісту оскаржуваної постанови, посадова особа Державної Прикордонної служби встановила, що громадянин ФРН ОСОБА_1 начебто порушив строк перебування в Україні, а саме: перевищив граничний строк перебування на 16 днів. Отже, посадовою особою встановлено, що громадянин ФРН ОСОБА_1 повинен був залишити територію Україну 19.10.2022 року. Проте, позивач вважає, що відповідний кінцевий строк перебування позивача в Україні встановлено безпідставно, даний строк не відповідає дійсності та не може свідчити про порушення громадянином ФРН ОСОБА_1 строків перебування в Україні, оскільки він мав посвідку на тимчасове проживання в Україні строк дії якої завершився 11.05.2022 року. Відповідно, до 11.05.2022 року позивач перебував в Україні на підставі посвідки про тимчасове проживання, яку він отримав у зв'язку із видачею йому дозволу на роботу та укладенням трудового договору з ТОВ «Стекс Україна». Разом з тим, в постанові про накладення адміністративного стягнення, працівником ДПСУ зазначено порушення громадянином ФРН ОСОБА_1 положень Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150. Відповідно до п.1 зазначеного Порядку цей Порядок визначає процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Відповідно, посадовими особами ДПСУ встановлено факт порушення громадянином ФРН ОСОБА_1 саме строку тимчасовго перебування на території України, у який не може входити строк тимчасового проживання на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання. Щодо правильності розрахунку строків перебування громадянина ФРН ОСОБА_1 на території України без візи. Враховуючи, що громадянин ФРН ОСОБА_1 виїзджав за межі України 03.11.2022 року (день контролю), строк перебування позивача на території України мав відраховуватись починаючи з 07.05.2022 року (180 днів назад від 03.11.2022 року). Разом з тим, у період з 07.05.2022 року по 11.05.2022 рік позивач мав статус іноземця, який проживав на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання. Керуючись п.67 Порядку, громадянин ФРН ОСОБА_1 виїхав за межі України 16.05.2022 року, тобто протягом семиденного строку з моменту завершення дії посвідки на тимчасове проживання. Відповідно, період з 07.05.2022 року по 16.05.2022 рік є періодом, протягом якого громадянин ФРН ОСОБА_1 проживав на території України, а не перебував, згідно із ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Отже, період, протягом якого позивач проживав на території України не підпадає під строки тимчасового перебування, визначені Порядком №150 та Порядком №884. Таким чином, строк тимчасового перебування громадянина ФРН ОСОБА_1 у період з 07.05.2022 року по 03.11.2022 рік складає 86 (вісімдесят шість) днів. В свою чергу, працівником ДПСУ встановлено, що начебто строк перебування позивача на території України протягом 90 днів за останні 180 днів мав завершитись 19.10.2022 року, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки був розрахований з урахуванням періоду проживання громадянина ФРН ОСОБА_1 на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач скористався своїм правом відповідн до ст.162 КАС України та на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що факт того, що громадянин Німеччини ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року на зрозумілій йому мові та отримання копії вказаної постанови свідчить особистий підпис останнього в постанові. Безпосереднє отримання примірника постанови та те що позивач зрозумів її зміст свідчить те, що громадянин Німеччини ОСОБА_1 у день отримання постанови №131513, 03.11.2022 року оплатив штраф у розмірі 1 700 грн., сума якого вказана у постанові за реквізитами, які також вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення №131513. Крім того, договір про надання правової допомоги між позивачем та представником позивача було укладено 15.11.2022 року, коли передбачений законом термін на оскарження постанови пройшов. Таким чином, встановлений законодавством строк оскарження постанови пропущено безпідставно, а твердження позивача про поважність причин пропуску строку є недоведеними. Частиною другою статті 13 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VІ законодавець покладає обов'язок підтвердження законності перебування та дотримання термінів перебування іноземця або особи без громадянства на території України у відповідний період на іноземця або особу без, громадянства, що перетинають державний кордон. Обчислення строку тимчасового перебування іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду здійснюється згідно положень Наказу МВС від 20.07.2015 №884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового передування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком вїзду». Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасову окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженого Наказом МВС від 27.09.2022 року №614. Згідно з підпунктом 2 пункту 3 зазначеного Положення метою ведення Бази даних є автоматичне обчислення дозволеного іноземцю, який є громадянином держави з безвіком порядком в'їзду, строку перебування на території України. Аналізуючи витяг з Бази даних було встановлено, що громадянин Німеччини ОСОБА_5 Філіпп 27.04.2022 року заїхав на територію України, не надавши на прикордонний контроль посвідку на тимчасове проживання - інформація в базі даних про надання посадовій особі та наявність посвідки на тимчасове проживання відсутня. Далі, 16.05.2022 року аналогічним чином громадянин Німеччини ОСОБА_1 здійснив виїзд з території України. Таким чином, термін перебування громадянина Німеччини ОСОБА_1 на території України в період з 27.04.2022 року - 16.05.2022 року рахується як термін перебування іноземця з безвізовим порядком в'їзду на загальних підставах відповідно ч.1 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Таким чином, підтверджується правильність розрахунку базою даних строків перебування громадянина Німеччини ОСОБА_1 на території України без візи (посвідки на тимчасове проживання). Отже, дії старшого прикордонного нарядів в пункті пропуску через державний кордон відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби майстер-сержанта Олександра Аннєнкова є законними, а постанова про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року не підлягає скасуванню.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.01.2023 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.01.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання.
В судовому засіданні представника позивача - адвокат Фірсова В.Д. клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року підтримав та просив задовольнити, оскільки позивачу не було вручено примірник постанови про адміністративне правопорушення, а також той факт, що позивач фактично не володіє українською мовою, останній не мав можливості ефективно оскаржити постанову про накладення адміністративного стягнення до моменту отримання тексту відповідної постанови та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Також вимоги адміністративного позову підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини які зазначені в позові та просив задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні просили визнати строки звернення до суду неповажними, а твердження представника позивача про поважність причин пропуску строку є недоведеними.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, відзив на позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Судом встановлено, що 03.11.2022 року в пункті пропуску через державний кордон Маяки - Удобне - Паланка під час здійснення прикордонного контролю на виїзд з України, прикордонним нарядом виявлено громадянина Німеччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перевищив встановлений термін перебування на території України на 16 діб. Документів, що підтверджують продовження терміну перебування в Україні, громадянин Німеччини ОСОБА_1 не надав. Своїми діями громадянин Німеччини ОСОБА_1 порушив вимоги пп.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 року №150, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.203 КУпАП.
Постановою про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року громадянина Німеччини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн.(одна тисяча сімсот).
З метою оскарження постанови відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року, позивач 05.01.2023 року звернувся до суду з позовом. Окремо позивачем подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року, в якій зазначив, що позов подано з пропущенням відповідного десятиденного строку з об'єктивних причин, а саме: 03.11.2022 року під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, позивачу не було вручено примірник відповідної постанови. Зі змістом постанови та матеріалів справи про накладення адміністративного стягнення позивача на доступній йому мові фактично ознайомлено не було. В матеріалах справи відсутня жодна інформація, яка б підтверджувала отримання громадянином ФРН ОСОБА_1 примірника постанови про накладення адміністративного стягнення. Крім того, в матеріалах справи міститься інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: інформація щодо володіння громадянином ФРН ОСОБА_1 українською мовою, якою останній насправді не володіє. 14.11.2022 року громадянин ФРН ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою та уклав договір про надання правової допомоги з АО «АС Лігал». Оскільки громадянин ФРН ОСОБА_1 не володіє українською мовою, зміст договору про надання правової допомоги йому було доведено перекладачем. 15.11.2022 року з метою з'ясування всіх обставин адміністративного правопорушення та визначення підстав для притягнення громадянина ФРН ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, представником позивача було подано адвокатський запит до адміністрації Державної прикордонної служби України. Відповідь на адвокатський запит була отримана представником позивача 21.11.2022 року на електронну пошту. З відповідді вбачається, що матеріали справи про адміністративне правопорушення перебувають у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної Прикордонної служби України та не можуть бути надані безпосередньо адміністрацією Державної прикордонної служби України. У зв'язку з чим, 21.11.2022 року представником позивача було направлено відповідний адвокатський запит до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. В адвокатському запиті було витребувано всі матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також копію постанови про накладення адміністративного стягнення. 26.11.2022 року було отримано відповідь до якої були долучені матеріали справи про притягнення громадянина ФРН ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та копія постанови. Враховуючі вищевикладене, позивач не мав можливості ознайомитись зі змістом постанови про накладення адміністративного стягнення, а отже, об'єктивно не мав можливості визначити правомірність її винесення та підстави для оскарження. Таким чином, десятиденний строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення було пропущено з поважних причин.
Представниками відповідача акцентовано увагу на тому, що твердження позивача про пропущення строку оскарження постанови з поважних причин є безпідставними, оскільки факт того, що громадянин Німеччини ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року на зрозумілій йому мові та отримання копії вказаної постанови свідчить особистий підпис останнього в постанові. Безпосереднє отримання примірника постанови та те що позивач зрозумів її зміст свідчить те, що громадянин Німеччини ОСОБА_1 у день отримання постанови про накладення адміністративного стягнення №131513, 03.11.2022 року оплатив штраф у розмірі 1 700 грн., сума якого вказана у постанові за реквізитами, які також вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення №131513. Крім того, договір про надання правової допомоги між позивачем та представником позивача було укладено 15.11.2022 року, коли передбачений законом термін на оскарження постанови пройшов. Таким чином, встановлений законодавством строк оскарження постанови пропущено безпідставно, а твердження позивача про поважність причин пропуску строку є недоведеними.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ст.289 КупАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу..
Відповідно до ст.118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, з аналізу вказаних приписів КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, а саме: обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року та залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
З змісту постанови відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року вбачається, що зміст постанови про накладення адміністративного стягнення, строки її оскарження позивачу було доведено на зрозумілій йому мові, що підтверджується особистим підписом позивача та копію постанови про накладення адміністративного стягнення позивач отримав 03.11.2022 року, що свідчить особистий підпис позивача.
Крім того, у день отримання постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року, позивачем був сплачений шраф за вчинення адміністративного правопорушення у розмірі 1 700 грн., сума якого вказана у постанові за реквізитами, які також вказані у постанові про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року.
В звязку з чим, твердження позивача про те, що він копію постанови про накладення адміністративного стягнення не отримував, зі змістом постанови та матеріалами справи на доступній йому мові не ознайомлювався, а також відсутність можливості ознайомитись із текстом постанови про накладення адміністративного стягнення, суд вважає необгрунтованими та недоведеними.
Відтак, враховуючи, що позивач зі змістом постанови про накладення адміністративного стягнення №131513 від 03.11.2022 року ознайомився 03.11.2022 року та 03.11.2022 року сплатив штраф, визначений ст.289 КУпАП України строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи закінчився 12.11.2022 року, а позовна заява надійшла до суду 05.01.2023 року (вх. №342/23), тобто після спливу визначеного ст.289 КУпАп України строку для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Твердження представника позивача, зазначені в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, з посиланням на відсутність отримання позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення, можливості ознайомитись із текстом постанови про накладення адміністративного стягнення та матеріалами справи на доступній йому мові не є такими, що обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та спростовуються матеріалами справи. Оскільки з моменту ознайомлення та прийняття постанови про накладання адміністративного стягнення сплинуло 2 місяця і 2 дні та враховуючи усвідомлення позивачем факту вчинення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення, а також добровільною сплатою штрафу, доводи позивача щодо нерозуміння факту порушення його права судом відхиляються.
Водночас, у даному випадку не обґрунтовано обставин, які б з об'єктивних причин унеможливлювали звернення з цим позовом до суду у встановлений ст.289 КУпАП України у десятиденний строк.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в ході перевірки підтвердження зазначених представником позивача доводів наданими до заяви доказами, суд дійшов висновку щодо недостатності відповідних доказів для висновку щодо встановлення обставин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, в зв'язку з чим заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Так, згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що факт пропуску позивачем строку звернення до суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і підстави, вказані у заяві представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстави для залишення позову без розгляду з урахуванням приписів ч.3 ст.123 КАС України.
Суд також зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду. З урахуванням наведеного, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом, враховуючи недоведеність існування обставин для визнання причин пропуску строку поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст.2, 118-120, 123, 243, 248 КАС України, -
У задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Фірсова Владислава Дмитровича про поновлення строків для звернення до суду про оскарження постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без розгляду.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.О.Заверюха