Справа №295/13396/22
Категорія 69
2/295/876/23
28.02.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Коцюби О.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
у спрощеному позовному провадженні цивільну справу
позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про збільшення розміру аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, визначених рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.06.2015 у справі №278/661/15-ц, яким з ОСОБА_2 стягнуто на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1000,00 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування вимог вказано, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.06.2015 у справі №278/661/15-ц стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000,00 грн.
Позивач зазначає, що з 2011 року відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, протягом всіх років окремого проживання до дочки не приїжджає, життям дочки не цікавиться, участі у її вихованні не приймає, при цьому позивач не чинить перешкод у спілкування дитини з батьком.
У позові вказано, що доходів позивача та отримуваних аліментів у сумі 1000,00 грн не достатньо для утримання 14-ти річної дочки. Батько не докладає зусиль для забезпечення дитині нормального життєвого рівня.
Відповідач здоровий, працездатний, здійснює підприємницьку діяльність, отримує достатній дохід, набув у власність дороговартісний автомобіль та частину домоволодіння, з новоствореною сім'єю їздить на дороговартісні відпочинки, що позивачу відомо від спільних знайомих, отже, на думку позивача, має змогу сплачувати аліменти у розмірі, більшому ніж 1 000,00 грн.
Позивач вказує, що виходячи із своїх доходів та фінансових можливостей, відповідач неналежно забезпечує свою дочку, чим порушується право дитини на достатній життєвий рівень.
Позивач у позові також посилається на те, що з часу ухвалення у 2015 році рішення про стягнення аліментів збільшився прожитковий мінімум, істотно підвищились ціни на продукти харчування, вартість одягу, взуття, продовольчих товарів, а також значно зросли ціни на комунальні послуги, що призвело до збільшення витрат на утримання доньки, а відтак існують підстави для збільшення розміру аліментів. З урахуванням наведеного вище, встановлених законом обов'язків батьків стосовно дитини, а також того, що позивачем фактично докладається більше сил і засобів для виховання та розвитку доньки, аліменти у розмірі не менше 5 000 гривень будуть достатніми для забезпечення потреб дочки.
Крім того, позивач вказує, що внаслідок погіршення стану здоров'я, їй з 05.08.2022 встановлено інвалідність.
Зважаючи на обов'язок батька забезпечити дитині рівень життя, необхідний для її нормального фізичного, розумового, духовного та морального розвитку, розумним та достатнім позивач вважає стягнення з відповідача аліментів у сумі 5 000,00 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
07.02.2023 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказав, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві, не відповідають дійсності. Відповідач систематично спілкується з дитиною та підтримує з нею стосунки, регулярно сплачує аліменти та надсилає кошти на день народження у межах своїх можливостей. Вказує, що після розлучення з позивачем, все нажите майно залишив їй, забезпечував продуктами харчування та дитину одягом.
У відзиві зазначено, що у позивача спотворене уявлення про доходи та рівень життя відповідача. ОСОБА_2 не здійснює підприємницьку діяльність та не має доходів, дороговартісного автомобіля у власності не має, частину будинку набув у власність у результаті розподілу спільного майна подружжя з попередньою дружиною, іншого майна не має.
Відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи у результаті перенесеного інсульту головного мозку, та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримує дохід у вигляді мінімальної пенсії по інвалідності, тому не має можливості сплачувати аліменти у визначеному у позові розмірі.
Відповідач зазначає, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження обґрунтованості стягнення аліментів у розмірі 5 000,00 грн, сплачувати аліменти у такому розмірі відповідач не спроможний.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить визначити аліменти у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та стягнути з нього аліменти у розмірі 1 415,50 грн.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Додатково пояснила, що після розірвання шлюбу з відповідачем заміж не виходила, дитину утримує сама, власного житла не має, проживає у батьківській хаті, має на утриманні матір, яка є особою з інвалідністю. Отримує заробітну плату, розмір якої є не великим, жодних інших доходів не має. У червні 2022 року перенесла складну операцію та отримала інвалідність, у зв'язку з чим не має змоги фізично працювати та отримувати більші доходи. Має підсобне господарство. Вказує, що відповідач має якесь джерело доходів, транспортні засоби, їздить на відпочинок за кордон, веде заможний спосіб життя. З дитиною не спілкується, на свята не вітає. Дитина росте, навчається, відвідує репетиторів, має ряд щоденних потреб, задоволення яких потребує значних коштів, та які позивач не в змозі забезпечити.
Відповідач у судовому засіданні проти позову частково заперечував з підстав викладених у відзиві. Додатково пояснив, що з дитиною спілкується, запрошує дитину до себе, однак дочка відмовляється приїздити, у свою чергу, відповідач не має бажання їхати в село до дочки. Вказує, що допомагає матеріально, купує продукти харчування та одяг. Дитина зверталася за допомогою, однак у той період відповідач переніс інсульт, лежав у лікарні, потрібні були гроші на лікування, тому допомогти не зміг. У результаті перенесеного інсульту не може працювати, допомагає брат, який перебуває за кордоном та пересилає гроші. Не відмовляється сплачувати аліменти у розмірі половини прожиткового мінімуму.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2011 розірвано (а.с. 5).
Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 8).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.06.2015 у справі №278/661/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн щомісячно, до повноліття дитини (а.с. 6-7).
Відповідно до змісту довідки №1 від 07.12.2022, виданої ГО «Денс Дрім», ОСОБА_3 , 2008 року народження, відвідує заняття спортивного-бального танцю (а.с. 10).
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №072437 від 15.08.2022 (а.с. 11).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією виписки з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №075684 від 09.01.2023 (а.с. 26).
Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 30.01.2023, за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2022 року, інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня (а.с. 32).
З копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що інформації щодо ОСОБА_2 станом на 30.01.2023 не знайдено (а.с. 33).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 39/100 будинку про АДРЕСА_1 (а.с. 9, 31).
За ОСОБА_2 числяться такі транспортні засоби: ВАЗ 2109, 1991 року випуску; Volkswagen LT, 1987 року випуску; Renault Trafic, 2006 року випуску, що підтверджується інформацією, наданою територіальним сервісним центром МВС №1841 від 07.02.2023. Упродовж останніх семи років за вищезазначеним громадянином транспортні засоби не реєструвались.
На утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 02.06.2016 (а.с. 35).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У відповідності до ч.1,2 ст.27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру можлива за обов'язкової сукупності наступних обставин.
По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього покращився матеріальний стан.
По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.
По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст.182 СК України, які необхідні для визначення розміру аліментів.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №565/2071/19, від 28.05.2021 у справі №715/2073/20 викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи надані позивачем докази, судом встановлено, що аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн були визначені судом у 2015 році та наразі, з урахуванням зростання розміру прожиткового мінімуму та виходячи з ринкових цін на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина, є недостатнім для забезпечення дитині достатнього життєвого рівня.
Крім того, раніше визначений судом розмір аліментів є меншим, ніж встановлений законом як мінімальний, отже, є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку.
Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення аліментів у розмірі 5 000,00 грн, позивач посилається на те, що відповідач має доходи та заможне життя, однак на підтвердження зазначених обставин доказів не надала. Позивач не довела належними та достатніми доказами, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у такому розмірі.
Таким чином, позивачем не доведено, що є її обов'язком, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього покращився матеріальний стан, що є підставою для збільшення розміру аліментів.
Натомість, з доказів, наданих відповідачем, судом встановлено, що відповідач не мав офіційних доходів у період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2022 року, у січні 2023 року отримав статус особи з інвалідністю ІІІ групи у результаті перенесеного інсульту, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, а обсяг майна, яким він володіє, не свідчить про те, що відповідач є особою із значними статками, отже, неспроможність сплачувати аліменти у заявленому у позові розмірі підтверджена відповідачем належними доказами.
Щодо посилання відповідача на те, що він не відмовляється сплачувати аліменти у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та просить суд визначити аліменти у сумі 1 415,50 грн, суд звертає увагу на таке.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 2833 гривні, відповідно становить 1416,50 грн.
Однак, зазначена сума не є сталою, та з плином часу змінюється у бік збільшення, тому у разі присудження аліментів у зазначеній у відзиві сумі, такий розмір аліментів буде меншим, ніж визначений ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, тому визначення аліментів у зазначеній сумі буде порушувати право дитини на достатній рівень життя та не буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На підставі вищевикладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1 500,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про збільшення розміру аліментів, відповідач до початку розгляду справи по суті позов частково визнав, на підставі ч.1 ст.141, ст.142 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн - 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України та статтями 180, 182, 192 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, присуджених до стягнення рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17.06.2015 у справі №278/661/15-ц та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з 19.12.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 496,20 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Т.А.Воробйова