Справа 932/1609/23
Провадження 2о/932/33/23
21 лютого 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Кудрявцевої Т.О.
за участю секретаря Скрипниченко К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті, -
15 лютого 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт смерті громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Калінінський район, Донецької області.
В обґрунтування вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Горлівка Донецької області померла його дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв'язку з тим, що дружина померла на тимчасово окупованій території України, вдалося отримати лише довідку про смерть №157 від 17.01.2023 року та свідоцтво про смерть, видане органом, що знаходиться на території, непідконтрольній державній владі України.. Зареєструвати факт смерті в передбаченому законодавством України порядку наразі неможливо, оскільки м. Горлівка Донецької області є тимчасово окупованою територією України. Встановлення зазначеного факту для нього має юридичне значення, оскільки він отримає можливість зареєструвати смерть дружини та отримати відповідне свідоцтво про смерть.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою судді від 16 лютого 2023 року відкрито провадження у справі з призначенням судового засідання.
Заявник у судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві вимоги підтримав та просив справу розглядати без його участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
За правилами п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
У відповідності до положень ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для про ведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до п. 13 постанови № 5 Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була дружиною заявника у справі - ОСОБА_1 .
Родинні відносини заявника ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Міським відділом РАЦС Горлівського МУЮ Донецької області 18.09.2010 року, актовий запис №693.
Згідно із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 23.01.2023 року Калінінським відділом РАЦС Горлівського МУЮ Донецької народної республіки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області.
Відповідно до довідки про причину смерті №157 (до форми №106/у) від 17.01.2023 року, виданої «Горлівським відділенням Республіканського бюро експертизи Донецької народно республіки», причиною смерті ОСОБА_2 є травма тіла не сумісна із життям.
Відповідно до п.1 Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року №254-VІІІ «Про визначення окремих районів, міст, селиш і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» місто Горлівка Донецької області визнане тимчасово окупованою територією України.
Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті дружини ОСОБА_2 у встановленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до ст. З, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996, параграф 45), ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001, §96).
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016, §142).
Таким чином, названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території істотно обмежені.
Враховуючи з наведеного, суд приходить до висновку, що при розгляді справи знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області, тому заява підлягає задоволенню.
Встановлення факту смерті для заявника має юридичне значення і необхідно для реєстрації смерті дружини відповідно до норм діючого законодавства щодо реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть на бланку, виготовленому за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-78, 81,89, 293, 315, 317 ЦПК України, суд, -.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса, про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Горлівка, Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Донецької області.
Рішення допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя Т.О. Кудрявцева