Головуючий суддя у першій інстанції: Кедик М.В.
03 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10487/22 пров. № А/857/18004/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 380/10487/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
02.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року - 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року - 28 лютого 2018 року з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
03.09.2020р. наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №339, капітана ОСОБА_1 командира взводу-викладача навчального взводу навчальної роти підготовки водіїв автомобільної техніки з військової служби звільнено у запас відповідно п. "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу",
05.09.2020р. наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 210 капітана ОСОБА_1 , командира взводу-викладача навчального взводу навчальної роти підготовки водіїв автомобільної техніки вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до Івано-Франківський МВК м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, для постановки на військовий облік.
06.09.2020р. позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В січні 2022р. ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про перерахунок індексації грошового забезпечення.
21.01.2022р. листом Військової частини НОМЕР_1 № 409/1 повідомлено позивачу, що для виплати індексації в січні 2016 року - жовтні 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось.
Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Відповідно у військовій частині НОМЕР_2 в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась. Право на отримання індексації настало в грудні 2018 року з індексом 3,7%, що підтверджується довідкою про "враховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 в період з 21 листопада 2017 року - 31 серпня 2020 року.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон України № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (ч.3 ст. 9 Закону України № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закону України № 1282-XII).
ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII( далі Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Із змісту ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» видно, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1ст. 4 Закону України № 1282-XII).
ч.1,ч.2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України № 1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
В п.1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 06.02.2003р. № 491-ІV.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 п. 4 Порядку № 1078).
Згідно п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013(далі - Рішення № 9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст.233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019р. у справі №825/1987/17, від 20.11.2019р. у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020р. у справі № 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінету Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України № 1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Із змісту п.5 Порядку № 1078 видно, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Разом з цим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, а тому базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу , яка набрала чинності 01.01.2008р. та втратила чинність 01.03.2018р. (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008р., в тому числі в період перебування позивача на службі, є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 від 20.01.2022р. № 58/1 у період з 01.01.2016р. - 28.02.2018р. індексація грошового забезпечення не виплачувалась, а відповідач не подав жодних доказів проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період до суду.
Отже, в даному випадку наявна протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. - 28.02.2018р.
Стосовно визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення колегія суддів зазначає про таке.
Із змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018р. яка набрала чинності з 01.03.2018р. видно, що змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Зокрема, затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення є березень 2018р.
Тобто, саме січень 2008р. є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019р. (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019р. (справа №825/694/17), від 23.10.2019р. (справа №825/1832/17).
Базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, суд відхиляє покликання відповідача на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19. Адже суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.
26.01.2022р. Верховний Суд у постанові у справі №400/1118/21, у якій є подібними спірні правовідносини зазначив, що з січня 2008 року - 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, а саме: 01 березня 2018 року.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що визначення базового місяця є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень і суд не вправі підміняти такий орган з огляду на таке.
В межах спірних правовідносин, відповідач реалізував надані йому повноваження (компетенцію), а саме не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як базового.
Одночасно, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на відсутність фінансового ресурсу у відповідача, як на підставу для не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, оскільки такі є безпідставними.
Також не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта, про те що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, оскільки ч.6 ст.5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.п.2 п.6 Порядку № 1078, на які покликається апелянт, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 Міністерство Оборони України діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 380/10487/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 03.03.2023р.