Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
03 березня 2023 р. справа № 520/4242/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позиач, заявник) до Головного управління Національної поліції в Харківській області про: 1) визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №295 від 03.06.2022 р. в частині застосування до оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп'янського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення зі служби в поліції; 2) визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №288 о/с від 14.06.2022 р. в частині звільнення оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп'янського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 14.06.2022 р.; 3) поновлення на службі в Національній поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого зонального сектору № 3 відділу кримінальної поліції Куп'янського РВП ГУ НП в Харківській області; 4) зобов'язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити суми грошового забезпечення за період 1 травня 2022 р. - 14 червня 2022 р. на ОСОБА_1 ; 5) зобов'язання Головне управління Національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суми середнього грошовою забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 15.06.2022 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України ,-
встановив:
В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недоліки.
Так, відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спір виник у відносинах з проходження громадянином України публічної служби у лавах Національної поліції України у якості поліцейського, стосується наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №295 від 03.06.2022 р. в частині накладення на заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №288 о/с від 14.06.2022р. про реалізацію наказу № 295 від 03.06.2022 р.
За правилом ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а за спеціальним правилом п.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ) - не пізніше 15 днів з дня ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України строки для звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суддя враховує, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з ч.1 ст.58 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Частиною 1 ст.12 Закону України від 02.07.2015р. №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
З положень наведених норм закону чітко та однозначно витікає, що за загальним правилом проходження поліцейської служби полягає у щоденному виконанні діючим поліцейським завдань Національної поліції України за місцем проходження служби.
Позивач з даним позовом звернувся до суду - 24.02.2023р. (поштове відправлення направлено 20.02.2023р.).
За змістом оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції України в Харківській області №288 о/с від 14.06.2022 р., датою звільнення позивача є 14.06.2022р.
У позові представник заявника зазначає, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки позивач отримав копії оскаржуваних наказів лише 02.02.2023 року після подання письмового запиту від 25.01.2023 року.
При цьому, у позові викладені доводи про те, що наприкінці квітня 2022р. позивачу стало відомо про можливість виїхати з окупованої території Куп'янського району, що він й намагався зробити, та лише 16.09.2022 р. йому разом із родиною, з метою збереження власного життя, вдалось виїхати з смт. Куп'янськ-Вузловий до кордону Російської Федерації. Після чого позивач разом із родиною через тривалий час дісталися до Узбекистану, де він народився, та направився до своїх родичів у м. Ташкент. Враховуючи складність подорожі, лише 06.01.2023р. позивач зміг повернутися до України.
Будь-яких доказів на підтвердження цих доводів матеріали позову не містять.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20 сформульовано правовий висновок, за яким на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази. Суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою. Проте суд, встановивши порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, керуючись ст. ст. 123, 169 КАС України має залишити позовну заяву без руху, запропонувавши позивачу подати заяву про поновлення такого строку із зазначенням причин пропуску.
Отже, за сформульованим Верховним Судом правовим висновком саме позивач повинен довести дотримання строку звернення до суду, приєднавши до матеріалів позову докази або дотримання строку на звернення до суду або пропуску строку на звернення до суду з поважних причин.
Суддя зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суддя зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.
Суддя наголошує на тому, що строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Також, суд зазначає, що без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
У тексті позову заявником визнані обставини залишення території України - 16.09.2022р.
Увесь цей час заявник завдань поліцейської служби не виконував, до місця дислокації територіального органу Національної поліції України - ГУ НП в Харківській області не прибував, а тому не міг мати будь-яких розумних очікувань чи обгрунтованих сподівань на збереження місця роботи у штаті Національної поліції України.
Позов не містить доводів та доказів в їх підтвердження доброчесного, сумлінного та розумного ставлення заявника до опікування станом прав та обов'язків діючого поліцейського, зокрема у спосіб звернення до закордонної установи Міністерства закордонних справ України тієї країни, де заявник за доводами позову знаходився після залишення території України.
Тому суддя змушений визнати, що зазначені представником позивача причини не мають жодного впливу на фізичну можливість позивача дізнатись про залишення у кадрах Національної поліції України (тобто про продовження служби) або прийняття рішення про звільнення заявника з служби в поліції і вчинити процесуальну дію по зверненню до суду з вимогами стосовно оскарження наказу про звільнення, зважаючи на те, що з моменту звільнення заявника із служби та до моменту повернення заявника до України пройшло майже сім місяців.
Положення ч.1 ст.47, ст.121, ст.180 та ч.3 ст.262 КАС України не виключають, а навпаки - передбачають можливість зміни як первісних підстав позову, так і продовження процесуальних строків, що обумовлено ознайомленням позивача із поданими відповідачем - суб'єктом владних повноважень доказами.
Відтак, національним законом України чітко визначено, що момент обізнаності позивача - приватної особи з порушенням права на працю співпадає у часі з календарною датою усвідомлення факту припинення проходження публічної служби або усвідомлення факту настання події, існування якої явно та очевидно виключає продовження відносин з проходження служби в поліції.
Тривала відсутність заявника на службі у поліції виключає застосування спеціального правила п.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ), оскільки протилежне прямо суперечить п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України.
Суд вважає, що заявник, полишивши територію України повинен був негайно дізнатись про стан власних службових обов'язків та про продовження власної служби в поліції або про звільнення з поліції.
Проте, у даному конкретному випадку заявник за власною волею зволікав зі зверненням до суду із даним позовом, безпідставно очікуючи свого повернення до міста Харкова, залишаючи без реалізації не лише спроби звернення до закордонних установ системи МЗС України, а також і можливість використання засобів електронної комунікації.
Момент повернення громадянина до місця реєстрації адреси проживання не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а лише свідчать про час, коли особа почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Отже, надані пояснення з доказами не свідчать про наявність факторів, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного звернення до суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов заявником подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, заяви про поновлення строку звернення до суду з належними доказами поважності причин пропуску цього строку, до суду не надано, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду з доданням доказів на їх підтвердження.
Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до вимог статі 161 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доданням доказів на їх підтвердження.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
ухвалив:
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду: - заяви про поновлення строку звернення до суду з доданням доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.
Роз"яснити, що ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Старосєльцева