Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 березня 2023 р. справа №520/10652/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 254 від 30.04.2022 року Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині про застосування до лейтенанта поліції Торцун Марини Володимирівни- слідчого слідчого відділення поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 227 о/с від 30.04.2022 року ГУНП в Харківській області в частині звільнення лейтенанта поліції Троцун Марини Володимирівни - слідчого слідчого відділення поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області з 30.04.2022 року без виплати грошового забезпечення з 07.04.2022 по 30.04.2022 року;
- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що оскаржувані Накази Головного управління Національної поліції України в Харківській області № 254 від 30.04.2022 та № 227 о/с від 30.04.2022 є неправомірними, оскільки їх винесено без врахування всіх фактичних обставин справи з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2022р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022р. поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення до суду по справі.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України. Останнім місцем служби є посада слідчого Слідчого відділення відділу поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.
29.04.2022р. до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Стецини М.Г. про те, що з 07.04.2022р. по теперішній час не виконують свої службові обов'язки та не виходять на зв'язок поліцейські ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, в тому числі і слідчий слідчого відділу лейтенант поліції ОСОБА_1 . В ході проведеного службового розслідування опитана дізнавач сектору дізнання ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Шабельник І.Ю. пояснила, що 24.02.2022р. у результаті збройної агресії РФ на території України, територія Вовчанської громади була окупована ворожими військами. У зв'язку з цим поліцейські ВП № 1 були евакуйовані до Чугуївського РУП, а з 26.02.2022 р. до Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області. Проте лейтенант поліції ОСОБА_1 , залишилась на території Вовчанської громади та дистанційно підтримувала зв'язок з керівництвом підрозділу. У подальшому, за вказівкою керівництва ВП № 1 Чугуївського РУП, лейтенант поліції ОСОБА_2 неодноразово повідомляла поліцейських, в тому числі позивачку, про необхідність евакуації, проте останні щоразу відмовлялись. З 07.04.2022 позивачка припинила виходити на зв'язок. На неодноразові спроби зв'язатись з позивачкою засобами мобільного зв'язку, у тому числі в мобільних месенджерах, якими вона користується, не надавалось можливим. Її мобільний номер вимкнутий, у месенджерах вона також не відповідала. З метою встановлення більш детальних обставин події та причин відсутності на службі вищезазначених поліцейських останнім були здійснені неодноразові телефонні дзвінки, проте ніхто не відповідав. У подальшому також ніхто не передзвонював.
Враховуючи наведені обставини Наказом ГУ НП в Харківській області №575 від 29.04.2022р. було призначено службове розслідування відносно позивача.
За наслідками проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією в діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог: п. 1, 2 ч.1 ст. 18, п. 24, ч.1 ст. 23, ч.2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2, 8, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818м.
Підставою для вказаного висновку слугувало те, що позивачка з 07.04.2022р. по час здійснення службового розслідування не виконувала свої службові обов'язки та не виходила на зв'язок, а також не виконувала наказів про евакуацію з тимчасово окупованих територій та у строк до 30.04.2022р. не вийшла з окупованих територій та не прибула до місця дислокації, визначеного керівництвом ГУНП в Харківській області для проходження служби, виконання своїх функціональних обов'язків, а також не взяла участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Також ОСОБА_1 вчинила інші дисциплінарні проступки, що виразилися у порушені: п. 1, 2, 4, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині невиконання зобов'язання бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також не виконала свої посадові (функціональні) обов'язки; не дотрималась правил внутрішнього розпорядку, не виконала накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, не сприяла керівникові в організації дотримання службової дисципліни; п. 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов'язків; вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», діяла не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тим самим, вчинила дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Отже, як визначено згідно наслідків службового розслідування, позивачка в перші дні агресії та бойових дій, нехтуючи Присягою, порушуючи обов'язок служити Українському народу, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, визначені статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» прийняла рішення не з'являтися на службу, не повідомила керівництво про місце свого перебування, не виконала наказ керівника про залишення окупованої території, не повідомила, які у неї виникли умови, що ускладнювали виконання своїх обов'язків.
За наслідками службового розслідування дисциплінарною комісією складено Висновок від 30.04.2022р., відповідно до якого зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, 2 ч.1 ст. 18, п. 24, ч.1 ст. 23, ч.2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2, 8, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818, слід застосувати до слідчого СВ ВП №1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
На підставі розгляду зазначеного вище Висновку було прийнято наказ ГУНП в Харківській області № 254 від 30.04.2022 року про застосування позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також наказ ГУНП в Харківській області № 227 о/с від 30.04.2022 року ГУНП в Харківській області, відповідно до якого лейтенанта поліції Троцун Марину Володимирівну - слідчого Слідчого відділення поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області звільнено за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної? поліції? України) з 30.04.2022 року без виплати грошового забезпечення з 07.04.2022р. по 30.04.2022 р.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII) поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут) дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За частинами 2, 3 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
При цьому, пунктом 6 та 10 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок проведення службових розслідувань), у разі якщо уповноважений керівник не має права на накладення конкретного виду дисциплінарного стягнення на поліцейського, він затверджує висновок службового розслідування і одночасно порушує перед старшим прямим керівником, наділеним правом накладати таке стягнення, клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського.
Відповідно до частини шостої статті 20 Дисциплінарного статуту, керівник, не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, може порушити перед уповноваженим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Суд зазначає, що фактичною підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення послугувало не виконання усних наказів керівників, відсутність на службі без поважних причин, недотримання положень Конституції? України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов'язків.
В ході проведення службового розслідування комісія встановила усі обставини, які обтяжують відповідальність позивача та які пом'якшують. Вказані висновки суд вважає такими, що відповідають обставинам, встановленим в ході службового розслідування.
Суд наголошує, що звільнення позивача зі служби мало підставою вчинення саме дисциплінарного проступку та реалізації дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з висновку службового розслідування, сутність виявлених порушень полягає у вчиненні дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог: п. 1, 2 ч.1 ст. 18, п. 24, ч.1 ст. 23, ч.2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2, 8, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818
Отже, відповідач визначив, в чому полягає порушення позивачем службової дисципліни.
Суд зазначає, що відповідачем відповідно до вимог Дисциплінарного статуту здійснювались заходи щодо повідомлення позивача про проведення службового розслідування, проте з 07.04.2022р. позивач припинила виходити на зв'язок. За доводами відповідача ним зроблено неодноразові спроби зв'язатись з позивачем засобами мобільного зв'язку, у тому числі в мобільних месенджерах, якими вона користується, що не надавалось можливим. Згідно доводів позовної заяви, позивачка не заперечувала тієї обставини, що вона не виходила на зв'язок з керівництвом ГУНП в Харківській області, поза зоною можливості зв'язку з нею за допомогою технічних засобів. Доводів про неповідомлення позивачки про проведення службового розслідування позовна заява не містить.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідачем вжито належні заходи з повідомлення позивачки про проведення службового розслідування. Неможливість отримання такого повідомлення не залежала від дій відповідача та обумовлена об'єктвними обставинами. Таким чином, суд зазначає, що окремі дефекти форми рішення суб'єкта владних повноважень не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29.04.2021р. у справі № 160/4622/20 та від 01.09.2022р. у справі № 480/8900/20.
Доводи позовної заяви щодо необгрунтованості накладеного на позивача дисциплінарного стягнення фактично зведено до того, що позивач перебував на території, яка була віднесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами). Позивач вказала, що вона не встигла виїхати до неокупованих територій та залишалась поряд з батьками та рідними, також посилалась на загрозу життю та здоров'ю батьків та рідних, які самостійно не мали змоги виїхати, проте у зв'язку з відсутністю зв'язку та вилученням телефону не змогла зв'язатись з керівництвом.
Суд вважає такі доводи необгрунтованими та зазначає, що позивач не надала до суду жодних доказів того, що вона, залишаючи службу, в подальшому намагалась зв'язатися із керівником або колегами з приводу можливості виконати наказ керівництва про вихід з тимчасово окупованої території України та евакуюватися на підконтрольну Україні територію, а також про прибуття службу.
Суд вказує, що саме лише перебування Вовчанської громади у наведеному вище Переліку, факту її тимчасової окупації, а також посилання на загрозу життю та здоров'ю батьків та рідних, які самостійно не мали змоги виїхати та відсутність зв'язку не можуть вважатися достатнім вбачати підстави, які звільняли позивача від виконання наказу керівництва ГУ НП в Харківській області, який був відданий законно та обгрунтовано, а також звільняли від прибуття на службу у визначене керівником місце.
Слід мати на увазі, що позивач, перебуваючи на службі в поліції, несе порівняно з іншими громадянами України, додаткові обов'язки, які покладаються на поліцейського, зокрема бути вірним Присязі Українському народові, дотримуватись вимог Конституції та Законів України. Отже, не виконуючи наказ про евакуацію на підконтрольну територію України, вона мала усвідомлювати, що її перебування на тимчасово окупованій території, враховуючи її статус, може мати негативні наслідки не лише для неї самої, але і відносно інтересів Держави. Крім цього, це спричинило безпідставну відсутність позивача на службі.
Позивач зазначила, що вона змогла виїхати на підконтрольну Україні територію лише 26.09.2022р. зробити це до цього моменту не вбачалось можливим, що, утім, не нівелює її обов'язку нести службу, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та бути вірною присязі на вірність Українському народові.
Обставини щодо неможливості виїхати з Вовчанської громади або те, що позивачем вчинялись певні дії щодо повернення до місця розташування управління ГУНП в Харківській області нею належним чином не доведено. При цьому, за приписами статей 77, 78 КАС України, ці обставини повинні доводитись саме позивачем.
Зважаючи на відсутність будь-яких суперечностей в зібраних в ході службового розслідування матеріалах та ненадання позивачем як пояснень, так і доказів на їх підтвердження, які б спростовували зібрану відповідачем в ході службового розслідування інформацію, суд оцінює як обґрунтований висновок службового розслідування відносно позивача.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
З аналізу положень Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту вбачається, що зазначений перелік визначений таким чином, що кожне наступне стягнення є суворішим за попереднє.
Отже, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції є найсуворішим дисциплінарним стягненням.
Зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Суд наголошує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.
Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Обставини вчинення дисциплінарного проступку, причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20, у постанові від 25.11.2022р. у справі № 600/1167/22-а.
Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 815/2705/16, від 24.06.2021 у справі № 826/7830/17.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є пропорційним, а його застосування є наслідком порушення позивачем вимог п. 1, 2 ч.1 ст. 18, п. 24, ч.1 ст. 23, ч.2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п.1, 2, 8, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818м.
Підсумовуючи, суд вказує, що статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем в цій справі належними та допустимими доказами доведено в повному обсязі обґрунтованість прийняття спірних наказів, пропорційність обраного виду дисциплінарного стягнення вчиненому позивачем порушенню, а відтак ці накази скасуванню не підлягають, вимоги позову в частині поновлення на посаді, як похідні, також слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров