03 березня 2023 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., за участю адвоката Перебиковського В.І, діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Перебиковського В.І. на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року, -
Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, непрацюючий, який проживає в АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 536 грн. 80 коп.
Згідно з постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 р. ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 25.06.2022 р. о 23 год. 01 хв. в с. Данківці по вул. Л.Українки керував мототранспортом «KANUNI ASPIRE» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій та проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП
Не погоджуючись зі вказаним рішенням адвокат Перебиковський В.І. діючий в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову районного суду від 30.01.2023 р. по справі про адміністративне правопорушення № 724/1237/22, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права та не вірно застосовано матеріальні норми.
Вважає, що суд першої інстанції взагалі не надав належної та обґрунтованої оцінки доводам захисника, викладених у клопотанні про закриття провадження.
ЄУНСС: 724/1237/22
Провадження №33/822/140/23 Головуючий у І інстанції:Єфтеньєв О.Г.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Потоцький В.П.
При цьому вважає, що акт огляду та направлення водія на огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, які наявні в матеріалах справи, є неналежними доказами, оскільки оформлені з порушенням вимог закону, та у акті відсутній підпис його довірителя, і в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 у зазначеному в протоколі місці і час.
Вважає, що відеозапис подій, який наявний в матеріалах справи, є неналежним доказом, оскільки є неповним.
Звертає увагу і на те, що пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть братися до уваги, оскільки викликають сумніви у їх достовірності.
В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився та про причини свої неявки суд не повідомив, що у відповідності до ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Більш того, захисник Перебиковський В.І. не заперечував проти розгляду справи без участі його довірителя.
Заслухавши адвоката Перебиковського В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши його доводи та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, в керуванні ним мототранспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння повністю доведена наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку.
Так, дані, які є в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 098473 (а.с.1), свідчать про те, що 25 червня 2022 року о 23 год. 01 хв. в с. Данківці по вул. Л.Українки, водій ОСОБА_1 керував мототранспортом марки «KANUNI ASPIRE» державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено, як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, при обставинах зазначених в протоколі підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), згідно якого у ОСОБА_1 були виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, однак останній відмовився від проведення огляду на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер».
Крім того, із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Вказане підтверджується відеозаписами події (а.с.6), згідно з якими на пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку як на місці, так і в закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта з приводу неналежності доказів таких, як акт огляду та направлення водія на огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння з підстав їх неналежного оформлення, оскільки вказані відомості, а саме щодо назви алкотестера, зазначення його номера самі по собі не спростовують порушення водієм вимог п.2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до твердження апелянта, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 у визначеному протоколі місці та час, а письмові пояснення свідка є сумнівними.
Так як вбачається з матеріалів справи про адміністративні правопорушення на а.п. 5 наявні письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , якими підтверджено факт керування ОСОБА_1 мототранспортом у визначеному місці та у зазначений в протоколі час.
Вказані пояснення були відібранні та долучені до справи працівниками поліції відповідно до ст. 251 КУпАП та вірно оцінені судом першої інстанції в їх сукупності з іншими доказами при розгляді даної справи.
Необґрунтованими є доводи апелянта, що відеозапис подій, який наявний в матеріалах справи є неналежним доказом, оскільки він неповний.
Так, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вказана норма закону чітко визначає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, які відображають реальні факти та є їх відтворення, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин.
В зв'язку з чим приходжу до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги вищенаведені докази, а також відеозапис подій та розглянув вказану справу на підставі наявних в ній належних та допустимих доказів.
Таким чином вважаю, що доводи апелянта, з приводу відсутності у справі належних та допустимих доказів, які доводять винуватість його довірителя у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути підставами для скасування постанови суду.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
При вирішенні питання про накладення на правопорушника адміністративного стягнення районним судом цілком враховано вимоги ст. 33 КУпАП.
Рішення районного суду по суті є правильним, відповідає обставинам справи, та порушень матеріального або процесуального права, які би давали апеляційному суду право скасувати рішення районного суду і закрити провадження по справі не встановлені.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Перебиковського В.І., діючого в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду В.П. Потоцький