СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6751/22
пр. № 2-др/759/46/23
01 березня 2023 року
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., представника відповідача Офісу генерального прокурора - Васківнюка С.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Браніцького О.М. про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, -
У лютому 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Браніцький О.М. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади. В поданій заяві просив стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 68 250,00 гривень 00 копійок у відповідності до Акту №01 від 14 лютого 2023 року про надання правової допомоги до Договору про надання професійної правничої допомоги №01-1406/2022 від 14 червня 2022 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року відкрито провадження за заявою та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні.
24 лютого 2023 року на адресу суду надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу від представника Офісу Генерального прокурора - Васківнюка С.М. У поданих запереченнях представник відповідача наголосив на тому, що заява про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою. Вказав, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Для стягнення правничої допомоги у розмірі 68 250 грн. позивачу необхідно надати акти виконаних робіт. Крім того зазначив, заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу адвоката є неспіврозмірними зі складністю справи, правовідносини, що склались між сторонами регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, існує значна кількість судової практики, у тому числі Верховного Суду, складності щодо процесу доказування, чи витребування доказів не виникало. Підсумував, що розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи, розмір витрат підлягає зменшенню.
У судове засідання з'явився представник відповідача Офісу Генерального прокурора - Васківнюк С.М., посилався на аргументи, викладені ним у заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, зазначив, що розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Браніцького О.М. надійшло клопотання про розгляд заяви у відсутність позивача та його представників.
Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У судове засідання представник Державної фіскальної служби не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Зважаючи на розумні строки розгляду справи, наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, суд прийняв рішення про розгляд заяви у відсутності осіб, що не з'явились.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади зпдоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 092 000 гривень 00 копійок, відшкодування майнової шкоди у розмірі 40 500,00 гривень 00 копійок, відшкодування судових витрат у розмірі 3 525 гривень 28 копійок
Згідно з п. 3 ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача скористався правом на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, направивши до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить суд винести додаткове рішення та стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 68 250,00 грн., на підтвердження чого надає Акт №01 про надання правової допомоги до Договору про надання професійної правничої допомоги №01-1406/2022 від 14 червня 2022 року, відповідно до якого обсяг правничої допомоги наданий Бюро та отриманий Клієнтом у грошовому виразі становить 68 250,00, крім того, даний Акт містить детальний опис наданої професійної правничої допомоги у формі таблиці.
У матеріалах справи також міститься належним чином засвідчена копія Договору №01-1406/2022 про надання професійної правничої допомоги від 14 червня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Бюро «Наталії Василенко», Додаткова угода №01 до Договору від 14 червня 2022 року та Ордер №1242762 на надання правничої (правової) допомоги від 21 червня 2022 року.
Представник відповідача Офісу Генерального прокурора подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та доводи щодо їх неспівмірності, які суд враховує при ухваленні даного рішення.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи дійсно здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, існує усталена практика Верховного Суду щодо питань відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 68 250,00 гривень є завищеною і непропорційною до предмета спору.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи викладене, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що пропорційною даній категорії справи та обсягу здійсненої адвокатом роботи, буде відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 гривень.
Крім того, суд вважає необхідним вказати, що витрати на професійну правову допомогу мають бути стягнуті не з Відповідачей у справі (Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України), а із Держави Україна за рахунок Державного бюджету України.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Офіс Генерального прокурора та Державна фіскальна служба України (посадові особи, дій яких призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16).
Оскільки при ухваленні рішення Святошинським районним судом м. Києва 13 лютого 2023 року не вирішено питання про судові витрати, саме стосовно витрат на професійну правничу допомогу, з метою усунення неповноти судового рішення, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Браніцького О.М. про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2023 року.
Суддя Н.О. Горбенко