Cправа № 333/5555/22
Провадження № 3/333/280/23
Іменем України
08 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, громадянки України, українки, маючої вищу освіту, пенсіонерки, не заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ч.1 ст.173-2 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 16 листопада 2022 року о 16 годині 00 хвилин громадянка ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 під час сварки з сином громадянином ОСОБА_2 , виражалася в його бік грубою нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , після роз'яснення їй головуючим прав, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, свою вину не визнала і пояснила, що 16.11.2022 року десь о 16:00 її син ОСОБА_2 прийшов з вулиці в стані алкогольного сп'яніння і почав сварку в якій спочатку лаявся нецензурною лайкою в бік ОСОБА_1 , а потім розбив їй носа та вдарив в область почки.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення додано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №448360 від 16.11.2022 року (а.с.1);
- протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.11.2022 року (а.с.2);
- письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.3);
- письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.4);
- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.5-6);
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №290899 від 16.11.2022 року (а.с.7);
- копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №448327 від 16.11.2022 року складеного на ОСОБА_2 (а.с.10);
- копія термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_2 (а.с.11);
- копія паспорту ОСОБА_1 (а.с.13-14).
Вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, додані до протоколу матеріали, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши всі підтверджені зазначеними доказами обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинення домашнього насильства не доведена і не підтверджується зібраними матеріалами справи.
Відповідно вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення адміністративних протоколів, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до правових позицій Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постанові від 26.04.2018 року по справі 338/1/17 та постанові від 27.02.2018 року по справі №813/2451/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами.
Будь-яких належних, допустимих та переконливих доказів, зокрема, зазначення свідків, фото- та відеоматеріалів, які б підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду не надано.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, на думку Європейського суду з прав людини, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У відповідності до положень ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення останньою зазначеного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.173-2, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков