Єд. унік. № 243/2650/22
Провадження № 2/243/189/2023
27 лютого 2023 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
за участю представника відповідача Русіна В.С. ,
розглянувши у судовому засіданні, в режимі відеоконференції по за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу №29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Центральне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Наталії Олександрівни, про визнання в порядку спадкування за законом першої черги право власності на спадкове майно,-
ОСОБА_2 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - Центральне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Наталії Олександрівни, про визнання в порядку спадкування за законом першої черги права власності на спадкове майно. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема на недоотриману пенсію, а також грошові вклади. 28 вересня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. із заявою про прийняття спадщини. Після спливу шести місяців позивач мав намір оформити свідоцтво про право на спадщину, однак виявилось що нотаріальна діяльність нотаріуса зупинена. Стверджує, що спірне майно належало на праві власності померлій. У зв'язку із наведеним та у відповідності до ст.ст. 321, 392, 1216, 1225, 1261 ЦК України, просить позов задовольнити, визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом першої черги право власності на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 та нарахованої за життя пенсії за період з вересня 2018 року по лютий 2019 року та нарахованої за життя пенсії за період з 08.2018 по 08.2021 роки у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області у загальному розмірі 81 999,26 гривень визнати за позивачем в порядку спадкування за законом першої черги право власності на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , яке залишилося на рахунку НОМЕР_1 відкритого у ТВБВ:284 ОПЧ м. Краматорськ, який відкритий на ім'я ОСОБА_3 , у загальному розмірі 67 109,82 гривень. У відповідності до ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання судових витрат.
Представником відповідача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надано відзив на позовну заяву відповідача, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог обґрунтовуючи це тим, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.08.2014 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в м. Краматорську (далі - Головне управління). Виплата пенсії проведена по 31.03.2016 року. З 01.04.2016 року виплата пенсії ОСОБА_3 була призупинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 № 234/16603/17 ( далі - Постанова) зобов'язано Головне управління поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з моменту її призупинення, а саме з 01.03.2016 року. На виконання вимог Постанови Головним управлінням поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016. Сума боргу за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 у розмірі 52632,24 грн. виплачена у липні 2018 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 по справі № 0540/6369/18-а (далі - рішення суду1) зобов'язано Головне управління здійснити ОСОБА_3 нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати пенсій згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 року у справі №234/16603/17 у розмірі 5925,92 грн. На виконання вимог рішення суду Головним управлінням нараховано компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 5925,92 грн. на серпень 2018 року. Починаючи з 01.07.2018 виплата пенсії проводилася в місячному розмірі. Рішенням суду Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2018 № 200/10160/18-а (далі - рішення суду2) зобов'язано Головне управління відновити ОСОБА_3 виплату пенсії за період з вересня 2018 року. На виконання вимог рішення суду 2 Головним управлінням відновлено виплату пенсії з 01.09.2018. Сума боргу за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 складає 18444,09 грн. Починаючи з 01.03.2019 виплата пенсії проводилася в місячному розмірі. З 01.09.2020 пенсійну справу ОСОБА_3 знято з обліку у зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання, та надіслано згідно запита до управління Пенсійного фонду Росії в м. Таганрозі Ростовської області. Відповідно до розрахунку вбачається, що загальна сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 у розмірі 24370,01 грн. Отже, вважають, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання в порядку спадкування за законом першої черги право власності на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у загальному розмірі 81999.26 грн. неправомірними. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням викладеного вважають, що оскільки Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Позивачем було надано відповідь на відзив відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до якого останній посилаючись на постанову Верховного суду у справі № 815/1226/18 вказав, що, знаходження за кордоном будь-якої особи пенсійного віку, жодним чином не відміняє обов'язку виплачувати пенсію уповноваженому на це органу, крім цього вказав, що hозмір боргу з пенсії спадкодавця Відповідач 1 вже визначив раніше у листі № 11832-10454/М-15/8-0500/22 від 04.08.2022 та додатку до нього № 11832-10454/ М-15/8-0500/22 від 04.08.2022 року. Вказані докази надані суду Позивачем. Такі данні фактично взяті Відповідачем 1 з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсії ППВП)». Але ж, іншого не доведено. Тобто, Позивач належним доказом довів суду фактичні данні по розміру недоотриманої пенсії спадкодавцем на момент смерті, які надані Відповідачем 1 та затвердженні підписом (КЕП) Відповідача 1. Відповідач 1 не пояснив суду у відзиві, чому різняться данні у підписаних ним листах раніше і надані данні у відзиві. 2. Твердження Відповідача 1, що спадкодавець переїхав на постійне проживання за межі України, є довільність твердження, так як спадкодавець жодної заяви Відповідачу 1 про виїзд за межі України для постійного проживання не подавав. Спадкодавець на момент її смерті мала Українське громадянство, та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого Відповідачем 1 не доведено, окрім як довільного твердження. Відповідач 1 не надав суду жодного доказу у такі свої твердження. 3. Твердження Відповідача 1, що з 01.09.2020 року спадкодавця знято з обліку у зв'язку з виїздом за межі України для постійного проживання, також є довільним твердженням, так як не підтверджено жодним доказом. Відповідач 1 не надав суду жодного доказу у таке своє твердження, що він зняв з обліку спадкодавця (не наданий суду доказ, відповідний розпорядчий документ - рішення Відповідача 1) та не надано суду доказів, що слугувало підставою (які документи та т.п.) для Відповідача 1 зняти з обліку спадкодавця. Відповідач 1 власноручно визначив борг спадкодавцю з пенсійних виплат, що підтверджено листом Відповідача 1 № 11832-10454/М-15/8-0500/22 від 04.08.2022 та додатком до нього № 11832-10454/М-15/8-0500/22 від 04.08.2022 року, які надані Позивачем суду. Тобто, якщо б Відповідач 1 зняв би з обліку спадкодавця, він би не зазначав борг, який зазначений Відповідачем 1 у листі № 11832-10454/М-15/8-0500/22 від 04.08.2022 та додатком до нього № 11832-10454/М-15/8-0500/22 у розмірі (як різниця між фактично нарахованим та виплаченим) - 81 999,26 грн. Таким чином, відзив Відповідача 1 є довільно викладеним текстом, який жодним чином не містить у додатках доказів, які підтверджують всі твердження Відповідача 1, та які (твердження Відповідача 1 ) Позивач спростував своїми поясненнями у цьому відзиві на відзив Відповідача 1. На підставі вищевикладеного, довільні твердження Відповідача 1, без належного підтвердження доказами, не можуть бути враховані судом, як правдиві. Цивільний процес є змагальним, де сторони повинні довести належними доказами всі свої твердження. Окрім того, відповідно до ЦПК України, Відповідач 1 зобов'язаний був надіслати на адресу Позивача всі документи, які надає суду. Але, Відповідач 1 не надіслав на адресу Позивача додаток 2 - «аналітика нарахувань по ОСОБА_3 ».
Представником відповідача АТ «Державний ощадний банк України було надано відзив на позовну заяву позивача в якому він зазначив щоАТ «Ощадбанк» не є учасником правовідносин, які виникають в процесі спадкування, і не є відповідачем у спорах щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування. Як вбачається із матеріалів даної справи, передумовою звернення позивача з даним позовом неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину, а не відмова чи невизнання АТ «Ощадбанк» прав позивача як спадкоємця. Питання видачі свідоцтва на право спадщини, регулюється главою 7 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ч. 1 статті 68 глави 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією та відноситься, зокрема до компетенції нотаріуса. За таких обставин, АТ «Ощадбанк» не є визначеним законом суб'єктом, що уповноважений засвідчувати перехід права власності від спадкодавця до спадкоємців, вирішувати питання належності спадкоємців до певної черги спадкоємців тощо. З вищенаведеного слідує, що спірні відносини щодо реалізації Позивачем права на спадщину та отримання свідоцтва про право на спадщину виникли між Позивачем та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О., а визначений Позивачем відповідач - АТ «Ощадбанк», не відноситься до кола суб'єктів, уповноважених вищенаведеними нормами законодавства на засвідчення факту набуття спадкоємцями прав на майно спадкодавця, видачі свідоцтва про права на спадщину, тощо за результатами реалізації процедури спадкування. Пред'явлення позовних вимог про визнання в порядку спадкування за законом першої черги права власності на спадкове майно, що належало спадкодавцю, до особи, яка не наділена законодавством відповідною компетенцією та обов'язками щодо встановлення або засвідчення фактів належності осіб до спадкоємців певної черги спадкування, засвідчення факту набуття права на спадщину в процедурі спадкування майна, вказує на очевидну безпідставність цих вимог до такої особи. Слід зазначити, що на адресу АТ «Ощадбанк» запити приватного нотаріуса (третьої особи) щодо спадкового майна померлого клієнта, не надходили, жодних доказів направлення та отримання Банком запитів приватного нотаріуса - матеріали справи не містять. Вказане свідчить, що зі сторони АТ «Ощадбанк» відсутні перешкоди Позивача у реалізації ним своїх прав як спадкоємцем. Викладене в сукупності свідчить, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у справі, зі сторони АТ «Ощадбанк» відсутні порушення чи невизнання прав Позивача у справі, а тому підстави для задоволення вимог до Банку, а також стягнення з Банку судових витрат - відсутні. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Позивачем було надано відповідь на відзив Відповідача 2, в якому вказав, що Представник Відповідача 2 у своєму відзиві викладає свої міркування однобоко, безпідставно та без врахування, як фактичних обставин справи, так і без врахування правових висновків Верховного Суду. При розгляді відзиву представника Відповідача 2 повинно врахувати, що його доводи містять довільне викладання своїх міркувань без врахування правових висновків та не застосування імперативних норм права. Окрім того, представник Відповідача 2 взагалі ігнорує фактичні та реальні докази неможливості для Позивача отримати свідоцтво про спадщину шляхом оформлення в нотаріальному порядку. Посилався на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), Постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 (провадження № 11-778апп18). Вказує на те, що він повністю довів неможливість оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку, що у свою чергу потребувало звернення до суду та визнання права власності на спадкове майно за відповідним рішенням суду. Таким чином, вважає, що відзив Відповідача 2 суперечить принципам імперативних норма права, до яких фактично відносяться правові висновки Верховного Суду. Просив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимого наполягав.
Відповідач - представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач - представник АТ «Державний ощадний банк України» Русін В.С. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеному ним у відзиві. В позові просив відмовити.
Третя особа Центральне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції, повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомили.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Н.О. повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. До суду надала письмові пояснення, відповідно до яких вказала на те, що дійсно в її провадженні знаходиться спадкова справа заведена після смерті ОСОБА_3 , саме із заявою про прийняття спадщини звертався ОСОБА_2 24.02.2022 року вона призупинила свою діяльність та 10.02.2023 відновила її. Вказала на те, що на теперішній час нею небхідно зробити додаткові запити для уточнення сум виплат .
Судом досліджено Єдиний реєстр нотаріусів на сайті Міністерства юстиції України, та встановлено, що Михайлова Н.О. має свідоцтво за № 4386, та внесена до Переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 03 травня 2022 року № 1760/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 08 лютого 2023 року № 527/5).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Таганрозі, Ростовської області, РФ, померла ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 04 серпня 2021 року
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, що належало спадкодавцеві на момент її відкриття та не припинилось внаслідок її смерті.
Позивач та померла перебували у родинних відносинах, а саме як син та матір, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 30 грудня 2016 року.
Таким чином, у позивача виникло право на спадкування за законом у відповідності до ст. 1265 ЦК України.
28 вересня 2021 із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О., звернувся позивач, син померлої - ОСОБА_2 .. Заведено спадкову справу за № 10/2021 (68383015) після смерті ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджено витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 66628851.
01.09.2022 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. із заявою у порядку ЗУ «Про звернення громадян» та п. 2.7 глави 10 ч. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - Наказ МЮУ від 22.02.2012 № 296/5). Зі змісту заяви вбачається, що він просив приватного нотаріуса передати спадкову справу № 68383015 до іншого приватного нотаріуса (який офіційно працює у період дії воєнного стану), в межах одного нотаріального округу та повідомити до якого приватного нотаріуса передана спадкова справа № 68383015, зазначивши ПІБ та адресу розташування такого приватного нотаріуса.
Відповідно до листа Управління нотаріату Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно з відомостями, наявними в Управлінні нотаріату, приватний нотаріус Михайлова Н.О. на підставі поданої нею заяви з 24.02.2022 зупинила нотаріальну діяльність на період воєнного стану. Відомості щодо укладення приватним нотаріусом Михайловою Н.О. договору заміщення в Управлінні нотаріату відсутні. Підпунктом 2.7 пункту 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок) передбачено, що у разі припинення, зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, тимчасового блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав за заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкова справа може бути передана до іншого(ї) приватного нотаріуса (державної нотаріальної контори) в межах одного нотаріального округу після закінчення встановленого законодавством строку для прийняття спадщини. Приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), якому (якій) передається спадкова справа, зобов'язаний(а) прийняти її у провадження. Заява про передачу спадкової справи подається спадкоємцями нотаріусу, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу. У разі передачі спадкової справи для ведення іншому приватному нотаріусу (державній нотаріальній конторі) нотаріус, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу, та приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), якому (якій) ця справа передається, складають акт приймання-передавання. Спадкова справа може бути передана для ведення іншому приватному нотаріусу (державній нотаріальній конторі) за умови дотримання процедури, визначеної Порядком. При зупиненні нотаріальної діяльності приватного нотаріуса він має право, а якщо строк зупинення більше одного місяця, - зобов'язаний, укласти договір про його заміщення з іншим приватним нотаріусом (частина п'ята статті 292 Закону). Однак, листом Міністерства юстиції України № 28001/37.1/32-22 від 04.04.2022 роз?яснено, що такий обов'язок під час дії воєнного стану підлягає виконанню виключно у разі, якщо існує така реальна можливість. Відповідно до частин п'ятої, шостої та сьомої статті 14 Закону, документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності. Чинним законодавством не встановлено обов'язку нотаріуса передачі документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса, у зв'язку із зупиненням ним нотаріальної діяльності. Відповідно до частини шостої статті 29-2 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) приватний нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим приватним нотаріусом, має право: видавати з депозиту гроші та цінні папери, документи, прийняті на зберігання, дублікати та копії документів, що зберігаються у справах приватного нотаріуса, а також видавати довідки про вчинені нотаріальні дії. Відповідно до пункту 2.7. розділу ІІ Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 року № 871/5, відомості, що містяться в реєстраційній справі, не підлягають розголошенню. Надати інформацію щодо електронної адреси, зважаючи на вимоги вищевказаного пункту Положення, не вбачається за можливе.
Відповідно до письмових пояснень приватного нотаріуса Михайлової Н.О., наданих нею до суду 21.02.2023 року, вбачається, що остання відновила свою трудову діяльність з 10.02.2023 року. Так на теперішній час приймає заходи щодо завершення всіх дій пов'язаних із видачею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 .
Крім цього у відповідності до ст.ст. 77, 79 ЦПК України судом не сприймаються як належні та достовірні докази надані позивачем копії заяв Михайлової Н.О. про припиненння роботи, оскільки вони не завірені належним чином, не містять реквізитів, дати їх написання, не має відомостей кому вони адресовані та відсутні підтвердження того, що ці заяви написані саме нотаріусом Михайловою Н.О. З огляду на зазначене прийняти до уваги вказані копії заяв суд не має можливості.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що позивач на на момнгт звернення до суду не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після закінчення строку на її прийняття, у відповідності до ст. 1296 ЦК України.
Причиною неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку позивач вказує припинення нотаріальної діяльності нотаріуса КМНО Михайлової Н.О .
У зв'язку із тим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у відповідності до ст. 3 ЦПК України (кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, Кодекс) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 цього Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач у позовній заяві наводить доводи, як на підстави своїх вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом, наявність у померлої наступного спадкового майна: недоотримана пенсія, а також грошові кошти, що зберігаються на банківських рахунках у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк». Право власності на таке майно та грошові кошти підтверджено довідкою Головного управління ПФУ в Донецькій області, а також випискою з особового рахунку померлої, наданої представником АТ «Державний ощадний банк»
Однак, доказів, що саме таке майно та грошові кошти увійшли до спадкового майна у спадковій справі № 10/2021, суду не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 4 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
З листа Управління нотаріату Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) документи нотаріального діловодства приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Н.О. на відповідальне державне зберігання до Київського державного нотаріального архіву не передавались.
Відповідно до письмових пояснень приватного нотаріуса Михайлової Н.О., наданих нею до суду 21.02.2023 року, вбачається, що остання відновила свою трудову діяльність з 10.02.2023 року і перешкоди щодо завершення всіх дій пов'язаних із видачею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 відсутні.
Суд зауважує на тому, що питання видачі свідоцтва на право на спадщину, регулюється главою 7 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до ч. 1 статті 68 глави 7 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину є нотаріальною дією та відноситься, зокрема до компетенції нотаріуса.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 14 Закону України «Про нотаріат» документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.
Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до п. 4.10, 4.11 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2020 року № 470 (далі Правила) приватний нотаріус, нотаріальна діяльність якого припинена (у тому числі у зв'язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю), зобов'язаний протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до нотаріального архіву усі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса.
У разі припинення, зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, тимчасового блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкова справа може бути передана до іншого(ї) приватного нотаріуса або контори в межах одного нотаріального округу після закінчення встановленого законодавством строку для прийняття спадщини. Приватний нотаріус або контора, якому (якій) передається спадкова справа, зобов'язаний(а) прийняти її у провадження.
У випадку, коли приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи до передачі всіх документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса до відповідного нотаріального архіву, передача спадкової справи здійснюється за наказом відповідного територіального органу Міністерства юстиції комісією, створеною для приймання-передавання документів нотаріального діловодства та архіву.
Нотаріус, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу, у випадках, передбачених цим пунктом, зобов'язаний передати зазначену спадкову справу.
Заява про передачу спадкової справи подається спадкоємцями нотаріусу, який веде незакінчену спадкову справу або зберігає закінчену спадкову справу (у разі ліквідації контори - комісії з ліквідації; у разі якщо приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи - відповідному територіальному органу Міністерства юстиції).
Разом із тим, відповідно до п. 4.12 цього Правил у разі неможливості за станом здоров'я або з інших причин, а також у зв'язку зі смертю приватного нотаріуса або відмовою приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов'язок покладається на територіальний орган Міністерства юстиції, яке в разі потреби залучає до цього поліцейських.
Повертаючись до матеріалів справи суд не встановив, що позивач з метою нотаріального оформлення права власності у порядку спадкування звернувся до приватного нотаріуса Михайлової Н.О. чи у разі встановлення обставини, що приватний нотаріус не може особисто здійснити передачу спадкової справи до відповідного територіальному органу Міністерства юстиції із заявою про передачу спадкової справи № 10/2021 іншому приватному нотаріусу для прийняття спадщини. Також суд не встановив, а сторона позивача не надала доказів, що після закінчення місячного строку з дня отримання приватним нотаріусом наказу про припинення нотаріальної діяльності, який був наданий приватному нотаріусу для передачі до нотаріального архіву усіх документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса, відповідний обов'язок не можливо було виконати органом Міністерства юстиції, у відповідності до п. 4.12 Правил. Крім цього, як вже зазначалося вище, приватний нотаріус з 10.02.2023 року відновила свою роботу, та вказала, що в її провадженні знаходиться спадкова справа заведена після смерті ОСОБА_3 та на теперішній час нотаріус здійснює заходи щодо встановлення остаточних сум які входять до складу спадщини.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Зі змісту постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріусу винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження.
У постанові від 17 квітня 2019 року по справі № 227/1969/16-ц про визнання права власності на спадкове майно Верховний Суд в якості однієї з підстав для залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову вказав, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
У постанові від 23 вересня 2019 року по справі № 641/4101/16-ц Верховний суд зробив висновок про те, що якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд прийшов переконання про те, що з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, з урахуванням принципу диспозитивності та розгляду справи в межах заявлених вимог, відсутністю доказів, поданих позивачем у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б обґрунтовували порушення його права, яке підлягає захисту у судовому порядку щодо визнання права власності у порядку спадкування, відсутністю перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, адже протилежного судом не встановлено, суд прийшов до висновку про те, що обставини, на які посилаються позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому у позові необхідно відмовити.
Будь-яких інших фактичних обставин, які б мали значення для правильного вирішення справи суд не встановив.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір понесений позивачем при подані позовної заяви до суду, необхідно покласти на останнього.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Центральне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Наталії Олександрівни, про визнання в порядку спадкування за законом першої черги право власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до п.п.15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повний текст рішення виготовлений 03 березня 2023 року
Суддя Слов'янського міськрайонного суду В.І. Старовецький