Справа №:755/6627/22
"03" березня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за адміністративним позовом громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
позивач звернулася до суду з позовом до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Свої вимоги мотивувала тим, що 21 червня 2022 року головним спеціалістом Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Циганок Марією Олександрівною складено протокол щодо позивача про адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП. Крім того, 21 червня 2022 року заступником начальника Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Дмитром Васильовичем винесено постанову ПН МКМ № 010894 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. 21 травня 2020 року вона уклала шлюб з громадянином України, а у травні 2021 року отримала посвідку на тимчасове проживання. У зв'язку із втратою цієї посвідки, 24 грудня 2021 року позивача отримала нову посвідку на тимчасове проживання зі строком дії до 25 травня 2022 року, зміст якої свідчить, що підставою її видачі є возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Однак внаслідок збройної агресії в Україні запроваджено воєнний стан, що стало причиною як тимчасового припинення прийому громадян державними органами, так і їх роботи в цілому, зупинено строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання, а тому відсутня вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП. Крім того, відповідачем порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема відсутність перекладача під час складання протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та не забезпечення права на професійну правничу допомогу. У зв'язку з чим просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ПН МКМ № 010894 від 21 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
12 серпня 2022 року ухвалою суду адміністративний позов громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про поновлення строку на звернення до суду, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року поновлено пропущений громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 строк для звернення до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд якої проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз'яснено його право подати відзив на позовом із доказами, якими він обґрунтовується.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою Російської Федерації (а.с. 19-20).
21 червня 2022 року головним спеціалістом Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Циганок Марією Олександрівною складено протокол щодо позивача про адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 203 КУпАП (а.с. 15-16).
Крім того, 21 червня 2022 року заступником начальника Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Дмитром Васильовичем винесено постанову ПН МКМ № 010894 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 17).
Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ПН МКМ № 010894 від 21 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, відсутність перекладача під час складання протоколу та прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача не скористався своїм правом подачі відзиву на позов.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09 жовтня 1992 року для громадян країн-учасниць СНД встановлено безвізовий порядок в'їзду.
В силу п.18 ч.1 ст. 1 зазначеного Закону документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні є посвідка на тимчасове проживання.
Пунктом 15 статті 4 вказаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.
Відповідно до п.10 Порядку посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.
Відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно положень статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції,громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній(незаконній) міграції,громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 245 КУпАП України визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з вищевикладеного, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по суті і винесенню законного рішення.
Згідно п. 2.6. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 825 від 28 серпня 2013 року, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху).
Відповідно до ст. 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Однак, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 010917 від 21 червня 2022 року вбачається, що позивач українську мову розуміє (а.с. 15-16).
Щодо тверджень позивача про не забезпечення їй права на професійну правничу допомогу, суд вважає таке.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 010917 від 21 червня 2022 року вбачається, що позивачу було роз'яснено її права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Однак ні протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 010917 від 21 червня 2022 року, ні постанова про накладання адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 010894 від 21 червня 2022 року не містять даних про необхідність забезпечення позивачу права на професійну правничу допомогу (а.с. 15-16, 17).
Крім того, підставою для задоволення позовних вимог позивач зазначила, що 21 травня 2020 року вона уклала шлюб з громадянином України, а у травні 2021 року отримала посвідку на тимчасове проживання. У зв'язку із втратою цієї посвідки, 24 грудня 2021 року позивача отримала нову посвідку на тимчасове проживання зі строком дії до 25 травня 2022 року, зміст якої свідчить, що підставою її видачі є возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Однак внаслідок збройної агресії в Україні запроваджено воєнний стан, що стало причиною як тимчасового припинення прийому громадян державними органами, так і їх роботи в цілому, зупинено строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання, а тому відсутня вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
На підтвердження вимог позивач надала копію свідоцтва про шлюб (а.с. 22), копію паспорту громадянина України ОСОБА_2 (а.с. 23), копію звернення до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (а.с. 24, 25), лист ДМС України від 29 червня 2022 року, яким позивача повідомлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, ДМС тимчасово припинено прийом заяв від громадян російської федерації, та розроблено проект нормативно-правового акту, який встановлює умови подання громадянами країни-агресора заяв про отримання адміністративних послуг в міграційній сфері, який на сьогодні перебуває на стадії погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (а.с. 26-27), копію звернення до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 28 червня 2022 року (а.с. 28-30, 31, 32), копію звернення до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 13 липня 2022 року (а.с. 33-34, 35, 36), копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с. 37), довідку Міністерства культури та інформаційної політики України від 29 червня 2022 року, відповідно до якої позивач працює на посаді начальника управління охорони культурної спадщини та музеїв (а.с. 38), скріншоти з особистої переписки позивача та її статуси в соціальних мережах, зміст яких свідчить про засудження позивачкою дій країни-агресора та підтримку України (а.с. 39-51), лист Українського центру розвитку музейної справи 04 липня 2022 року відповідно до якого позивачу висловлено подяку за активну участь в роботі центру, особливо у складний період повномасштабної російської агресії. Зокрема, у березні 2022 року позивачка на волонтерських засадах брала участь в організації робіт з приймання та передачі зарубіжної гуманітарної допомоги для українських музеїв та інших культурних інстанцій м. Києва. З червня позивачка бере участь у підготовці інформаційно-довідкових матеріалів на основі аналізу відкритих даних для інформування іноземної фахової аудиторії про втрати та руйнування українських музеїв внаслідок російської агресії (а.с. 52).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Представником відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України факт порушення позивачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» з її та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За встановлених обставин суд приходить висновку про недоведеність факту умисного вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних вимог громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності повністю: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петрова Дмитра Васильовича серії ПН МКМ № 010894 від 21 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити..
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що за подання вказаної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір, тому суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь позивача сплаченого судового збору в розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про правовий статусі іноземців та осіб без громадянства", ст.ст. 9, 203, 222-2, 245, 246, 251, 254, 268, 274, 278, 280 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 825 від 28 серпня 2013 року, ст.ст. 2, 5, 7-9,72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд,-
Позовні вимоги громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петрова Дмитра Васильовича серії ПН МКМ № 010894 від 21 червня 2022 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Є.Арапіна