Справа №:755/12774/22
"27" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.,
при секретарі Локотковій І.С.,
за участю сторін :
представник позивача Туринська В.Є. ,
відповідач ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей -
12 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача на утримання двох доньок: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) починаючи з дня подання позову і до досягнення дітей повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Відповідач не бере ніякої участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини. Як зазначає позивач в позові, вона неодноразово зверталась до відповідача щодо належного виконання своїх обов'язків, однак позитивного результату не отримала у зв'язку з чим була вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні подала усну заяву про зміну способу стягнення аліментів, а саме просила стягнути з відповідача на користь позивача на утримання двох дітей аліменти в розмірі 1500,00 гривень щомісячно на кожну дитину.
Відповідач в судовому засіданні підтримав заяву про зміну способу стягнення аліментів у твердій грошовій та не заперечував щодо стягнення аліментів на кожну доньку по 1500,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Суд, заслухавши думку представника позивача, думку відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Як убачається з матеріалів справи, 23 серпня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вступили в зареєстрований шлюб. (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_4 , батьками дитини записані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька - ОСОБА_5 , батьками дитини записані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. (а.с. 5).
Згідно положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, судовий (спірний) спосіб виконання обов'язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості (договору) між батьками про сплату аліментів.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, малолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Під час слухання справи, представник позивача в судовому засіданні просила змінити спосіб стягнення аліментів, а саме просила стягнути аліменти не в частині від доходу, а в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно на кожну дитину. Крім цього, відповідач в судовому засіданні погодився з такими змінами та зазначив, що згоден сплачувати аліменти на утримання їхніх доньок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно 1500,00 гривень на кожну дитину. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у визначеному позивачем способу та розмірі.
Виходячи з положень ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з того, що відповідач погодився не заперечував щодо змінених позовних вимог позивача та погодився сплачувати аліменти в розмірі 1500,00 гривень щомісячно на кожну дитину.
Враховуючи обставини викладені в позовній заяві, докази надані позивачем, а також те, що відповідачем на спростування не надано будь-яких доказів, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 12 грудня 2022 року.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2022 року між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Туринською Валентиною Євгенівною було укладено довіреність про право на представленя інтересів та для захисту прав.
На підтвердження понесених витрат представником позивача було надана копію квитанції №1159702523311 від 09.01.2023 року на суму 5 000,00 грн.
Будь-яких інших доказів ні позивачем, ні його представником надано не було.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні стягненні з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень у зв'язку із недоведеністю їх понесення та не обґрунтування розміру таких витрат, а саме не було надано детального опису наданих робіт, квитанції про сплату виконаних робіт та будь-яких інших документів, які б свідчили б про те, що послуги були надані в заявленому розмірі та сумі
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 150, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1500,00 грн. щомісячно починаючи з 12 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1500, 00 грн. щомісячно починаючи з 12 грудня 2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992,40 (виправ суму судового збору) грн. в дохід держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27 лютого 2023 року.
Суддя Н.О. Яровенко