справа № 753/9016/22
провадження № 2/753/174/23
28 лютого 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Король Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс» про стягнення вартості авіаквитків з відшкодуванням інфляційної складової боргу, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс» про стягнення вартості авіаквитків з відшкодуванням інфляційної складової боргу.
Позов мотивований тим, що 19.12.2021 року ним через веб-сайт ТОВ авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс» для себе було здійснено придбання двох квитків сполученням: «Запоріжжя - Київ», який мав відбутися 15.01.2022 року, вартістю 3 924 грн., а також за зворотнім марштуром - «Київ - Запоріжжя», який мав відбутися 01.02.2022 року, вартістю 2 447 грн., зі сплатою їх вартості електронними засобами за допомогою його банківської картки, що підтверджується випискою за рахунком від 19.12.2022 року. Однак на його електронну адресу надійшов лист від відповідача про скасування рейсу «Київ - Запоріжжя» вартістю 2 447 грн., при цьому інший рейс «Запоріжжя - Київ» вартістю 3 924 грн. відбувся.
18.01.2022 року на сайті компанії розміщено повідомлення про призупинені рейси.
03.02.2022 року він звернувся до відповідача з проханням повернути кошти, проте не отримав відповіді, а 10.06.2022 року він повторно надіслав лист з проханням повернути гроші, але відповіді не отримав.
Вважає, що відповідач не здійснив дій по поверненню повної вартості невикористаних у зв'язку зі скасуванням рейсу «Київ - Запоріжжя» квитка 2 447 грн. 00 коп., у зв'язку із чим просить стягнути вартість невикористаного за скасуваним рейсом квитка у зазначеній сумі, а також інфляційну складвову боргу в сумі 425 грн. 77 коп., всього - 2 872 грн., що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Вимога про розірвання договору про повітряне перевезення, укладеного 19.12.2021 року між сторонами, позивачем не ставиться.
В судове засідання позивач повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, з можливим ухваленням заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явивився, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).
Відзив на позов відповідачем не поданий.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін, за погодженням позивача.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи відбувся у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено,що 19.12.2021 року ним через веб-сайт ТОВ авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс» для себе було здійснено придбання двох квитків сполученням: «Запоріжжя - Київ», який мав відбутися 15.01.2022 року, вартістю 3 924 грн., а також за зворотнім марштуром - «Київ - Запоріжжя», який мав відбутися 01.02.2022 року, вартістю 2 447 грн., зі сплатою їх вартості електронними засобами за допомогою його банківської картки, що підтверджується випискою за рахунком від 19.12.2022 року. Однак на його електронну адресу надійшов лист від відповідача про скасування рейсу «Київ - Запоріжжя» вартістю 2 447 грн., при цьому інший рейс «Запоріжжя - Київ» вартістю 3 924 грн. відбувся.
18.01.2022 року на сайті компанії розміщено повідомлення про призупинені рейси.
03.02.2022 року він звернувся до відповідача з проханням повернути кошти, проте не отримав відповіді, а 10.06.2022 року він повторно надіслав лист з проханням повернути гроші, але відповіді не отримав.
Позивач вважає, що відповідач не здійснив дій по поверненню позивачу повної вартості невикористаних у зв'язку зі скасуванням рейсу «Київ - Запоріжжя» квитка 2 447 грн. 00 коп., у зв'язку із чим просить стягнути вартість невикористаного за скасуваним рейсом квитка у зазначеній сумі, а також інфляційну складвову боргу в сумі 425 грн. 77 коп., всього - 2 872 грн.
Вимога про розірвання договору про повітряне перевезення, укладеного 19.12.2021 року між сторонами, позивачем не ставиться.
Судом встановлено, що позивач, як особа, яка придбала квитки, не дотримався процедури звернення до ТОВ авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс»із заявою про поверення коштів.
Так, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його перевезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ст. 910 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 Повітряного кодексу України повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та умови його засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами). Документами на повітряне перевезення є: квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира.
Відповідно до п. 3 розділу 1 глави XVIII «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених Наказом Державної авіаційної служби України 26 листопада 2018 року № 1239, повернення коштів здійснюється на підставі невикористаного повністю або частково перевізного документа, ордера різних зборів, квитанції про оплату наднормового багажу.
Відповідно до п. 4 розділу 1 глави XVIII Авіаційних правила, повернення коштів здійснюється за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави.
Відповідно до п. 6. Розділу 1 глави XVIII Правилами перевезення авіаперевізника може бути передбачена вимога обов'язкового письмового звернення щодо повернення коштів.
Відповідно до п. 5. Розділу 1 глави XVIII Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів багажу ТОВ авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс»повернення коштів Авіакомпанія здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред'явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання Авіакомпанією інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Строк повернення коштів розраховується з дня, наступного за днем отримання авіаперевізником або агентом з продажу документів, необхідних для здійснення операції повернення коштів.
Відповідно до п. 6. Розділу 1 глави XVIII вказаних правил обов'язково необхідно направити письмове звернення пасажира щодо повернення коштів.
Згідно п. 3 глави 1 розділу XXVII Претензії та позови, Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, авіаперевізник зобов'язаний розглянути претензію і повідомити заявника про її задоволення чи відхилення з обґрунтуванням підстав протягом трьох місяців з дати її отримання, якщо перевезення, у зв'язку з яким було висунуто претензію, повністю здійснювалося одним перевізником.
Зважаючи на те, що позивач, як особа, яка придбала квиток, не дотримався процедури звернення до ТОВ авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс»із заявою про поверення коштів за невикористаний квиток, та, як встановлено судом, позивач, хоча й звернувся до авіаперевізника із заявою у електронній формі про поверення коштів за такий квиток, проте без пред'явлення квитка, електронного квитка, адже відповідно до п. 4 розділу 1 глави XVIII Авіаційних правил, повернення коштів здійснюється за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави, відтак у задоволенні позовної вимоги необхідно відмовити.
Окрім того, вимога про відшкодуванням інфляційної складової боргу, яка є похідною від основної вимоги, у якій судом відмовлено, також підлягає відмові у задоволенні.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доспупності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів», який підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 23, 908, 910 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених Наказом Державної авіаційної служби України 26 листопада 2018 року № 1239, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позоввами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року (зі змінами та доповненнями), п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю авіаційна компанія «Ейр оушен ейрлайнс» про стягнення вартості авіаквитків з відшкодуванням інфляційної складової боргу, - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.