Справа № 11 - 238 Головуючий у 1 інстанції Кузюра В.О.
Категорія ст. 121 ч. 2 КК Доповідач Акуленко С.О.
22 березня 2007 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Салая Г.А.
суддів Акуленко CO., Григор'євої В.Ф.
з участю прокурора Томилка М.П.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1 на вирок Бобровицького районного суду від 25 січня 2007 року,
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бобровиця, житель с Рудьківка Бобровицького району, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, Засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь :
· ОСОБА_3 5892 грн. 10 коп. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди;
· Бобровицької ЦРЛ витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_4 155 грн. 58 коп.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 23.07.2006 року близько 23 год. ЗО хв. в с. Сухиня Бобровицького району по вул. Миру біля автобусної зупинки, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно наніс два удари палицею по голові жителю с Сухиня ОСОБА_4, в результаті чого останній отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи від 13.09.2006 року, тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому кісток склепіння черепа в лівій тім'яній ділянці з крововиливом над твердою мозковою оболонкою та м'які тканини мозкової
2
оболонки лівої тім'яної долі, які виникли від дії тупого предмета продовгуватої форми та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що спричинили смерть ОСОБА_4
Непогоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 та його адвокат подали апеляції в яких зазначили, що суд прийшов до неправильного висновку, що ОСОБА_2 наніс удари потерпілому умисно. Дії ОСОБА_2 були вчинені з метою захисту свого життя, оскільки у нього були всі підстави вважати, що його хочуть підрізати розбитою скляною пляшкою. Тому просять перекваліфікувати дії на ст. 118 КК України та звільнити його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції також подав апеляцію, в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вважає, що судом призначено занадто м'яке покарання. Тому просив вирок скасувати і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 до 9 років позбавлення волі.
До початку розгляду справи в апеляційному суді, прокурор подав заяву про відкликання своєї апеляції.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1, які підтримали подані ними апеляції і просили їх задовольнити, вважаючи, що в діях наявний склад злочину, передбачений ст. 118 КК України, просили застосувати звільнення від покарання, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, кваліфікацію дій правильною, а міра покарання такою, що відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому не визнав, суду показав, що в той день він наніс удари потерпшому палкою, яку знайшов поруч, оскільки захищав своє життя і вважав, що його можуть побити.
Однак ці покази не відповідають дійсності і спростовуються дослідженими як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні доказами.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інші, підтвердили факт сварки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Ніякої неприязні між всіма присутніми не було. Ніякої загрози життю та здоров'ю хлопцям з с Рудьківка ніхто не створював. Однак, під час вияснення стосунків, ОСОБА_2 взяв палицю і нею двічі вдарив ОСОБА_4 по голові.
Свідок ОСОБА_9 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні стверджував, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виникла сварка. ОСОБА_5 почав їх розбороняти, а ОСОБА_2, який знаходився неподалік кинувся до мотоцикла,
з
витягнув якусь палицю, а потім підбіг до ОСОБА_4 ззаду, однією рукою схопив ОСОБА_4 за плече, а другою ударив його по голові.
Дані свідчення ОСОБА_9 підтвердив під час проведення очної ставки між ним та ОСОБА_2 (а.с. 89-90).
Покази свідків об'єктивно узгоджуються з іншими матеріалами справи, а саме з висновком судово-медичної експертизи (а.с. 34-39), згідно якого, на трупі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких і мають причинний зв'язок з настанням смерті, утворились вони від дії тупого предмета продовгуватої форми, можуть відповідати терміну 23.07.2006 року і не могли бути заподіяні самим потерпілим.
Під час відтворення обстановки та обставин події (а.с. 53-57) ОСОБА_2 показав при яких обставинах і як спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4, де знайшов палицю і де її викинув, тікаючи в парк.
Давши оцінку зазначеним доказам, суд обґрунтовано визнав показання зазначених свідків достовірними. При цьому суд правильно вказав, що доводи ОСОБА_2, про те, що він діяв в захищаючи себе від нападу не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються даними судово-медичної експертизи про характер та локалізацію тілесних ушкоджень отриманих потерпілим.
Відповідно до диспозиції ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шлях заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
У справі не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у момент вчинення злочину засуджений перебував у такому стані. Судом установлено, що нападу як такого на ОСОБА_2 не було, конфлікт виник між свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_4 будь-яких дій не вчиняв, тому не було необхідності наносити удари палкою по голові. Як вбачається з матеріалів справи ці удари були вирішальними і трагічними для потерпілого.
За викладених обставин доводи наведені у апеляції засудженого та його адвоката на обгрунтування того, що ОСОБА_2 у момент вчинення злочину захищався від нападу, є безпідставним. Посилання ОСОБА_2 у апеляції на перекручування показів свідків є також безпідставним. Покази допитаних свідків на протязі усього слідства є послідовними, підтверджуються іншими доказами і даних про те, що вони могли обмовити засудженого немає.
Отже вирок суду грунтується на достатніх і достовірних даних. Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила
4
злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд у відповідності з вимогами ст. 65, 66 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, яка вперше вчинила такий злочин, задовільно характеризується за місцем проживання та роботи. Даних про те, що засуджений є суспільно небезпечною особою в матеріалах справи немає. Тому на думку колегії суддів правомірно застосував до призначеного покарання ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи - причини та умови вчинення злочину, колегія не знаходить підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА: Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду від 25 січня 2007 року, щодо засудження ОСОБА_2 - без змін.
Судді:
С.О. Акуленко Г.А. Салай В.Ф. Григор'єва